Йдеться про воїнів Карпатської України, котрі у березні 1939 року загинули у нерівному бою проти гортіївських окупантів.
Ще у 90-х роках могила воїнів була віднайдена і впорядкована членами Товариства «Просвіта ім. Т.Шевченка», однак з часом занепала, хрест на ній зотлів. З ініціативи депутатки Ужгородської міської ради від «Європейської Солідарності» Діани Трускавецької, котру підтримали її колеги з фракції, було виготовлено новий дерев’яний хрест, могилу впорядковано та висаджено квіти. Сьогодні священик ПЦУ освятив хрест.
Під час виступу перед партійцями, пластунами та небайдужими ужгородцями , Іванна Климпуш-Цинцадзе сказала:
«Пам’ять важлива для виживання. Обпікшись чи порізавшись один раз, ми на майбутнє знаємо, що це боляче. У масштабах країни пам’ять про ціну здобутої свободи вмикає тривожні датчики, коли її атакують. Ми знаємо, що капітуляція обійдеться неспівмірно дорожче, ніж опір. Завдяки пам’яті ми є і боремося проти тиранії, за свободу, незалежність, державність як і січовики, яким сьогодні освятили оновлений хрест в Ужгороді. Дякую партійцям «Європейська Солідарність» Ужгорода та Ужгородщини, котрі розшукали це занедбане місце, облагородили його і встановили новий хрест. Спасибі прихожанам Православної Церкви України, яка розміщена тут неподалік, котрі обіцяють надалі доглядати за цим хрестом. Адже саме наша пам’ять дійсно важлива для того, щоби ми не просто вижили, а відбулися як країна, держава. Дуже тішуся, що нам вдалося реалізувати цей задум саме в нинішній символічний день.Для мене як онуки головного команданта Карпатської Січі Дмитра Климпуша важливим є тяглість поколінь і відповідальність за державність. До неї доклалися закарпатські українці. Я пишаюся тим, що саме на Закарпатті рішенням парламенту – Сойму – вперше було створено українську державу. На жаль, її тоді не могли втримати. Та вона стала величезною брилою у фундаменті нашої нинішньої держави. Потрібно пам’ятати і вірити – якщо їм у неймовірно складний час вдалося, то нам точно має вдатися. Головне – знати свою мету, цінності і захищати їх. Вічна пам’ять хоробрим людям, які колись загинули, аби в нас була можливість відбутися»
