«Ми були наче в раю», – кажуть ветерани про тижневий відпочинок серед мальовничих гір і зеленого лісу, в санаторії «Карпатія» на Хустщині. Саме цей лікувально-оздоровчий заклад став місцем проведення ретритів, які в рамках проєкту «Повертаю себе собі» організували ГО «Рух підтримки закарпатських військових – Ужгород», Програма реінтеграції ветеранів та IREX за підтримки Державного департаменту США.
«Про Захід» уже розповідав про старт цього масштабного проєкту, покликаного реінтегрувати ветеранів війни, надати юридичні та психологічні консультації, а також залучити їх до різноманітних заходів, які полегшать процес соціальної адаптації та допоможуть зміцнити сімейні стосунки. Після серії тренінгів в Ужгороді на учасників проєкту очікував тиждень розслаблення, оздоровлення й відпочинку. Всього сформували шість груп: чотири складаються суто з ветеранів, дві – з ветеранів та їхніх родин.
«У кожній зі шести груп є 20 учасників із різних районів Закарпаття, але в основному представники сільських громад, – розповідає керівниця проєкту, очільниця ГО «Рух підтримки закарпатських військових – Ужгород» Галина Ярцева. – Кожного дня наші ветерани й ветеранки мають реабілітаційні процедури від санаторію, групові консультації з юристом та психологом. На екваторі кожного ретриту учасники їдуть у подорож Хустським районом: відвідують ранчо «Хайленд», ферму плямистих оленів, «Селиську сироварню», комплекс «Теплі води». Крім того, учасники мають заняття з арт-терапії, які допомагають їм відволіктися, ходять по гриби, ловлять рибу, грають у настольні ігри, а ще обов’язковою є щоденна традиція ранкового й вечірнього кола: вранці ми п’ємо каву й обговорюємо плани на день, а ввечері ділимося враженнями про те, як минув наш день. Хочемо відзначити ініціативу самого санаторію «Карпатія», лікарі якого висловили бажання на волонтерських засадах здійснювати огляд наших ветеранів, тобто кожен може додатково звернутися за консультацією до вузьких спеціалістів. У кінці кожного ретриту керівництво санаторію зустрічається з ветеранами, разом вони їдять смачний тортик, п’ють чай, після чого ветерани отримують крафтові подарунки. Тобто там їх оточують турботою та любов’ю – і це найважливіше».
Зрозуміло, що за тиждень неможливо покращити фізичне й моральне здоров’я ветеранів, але проєкт «Повертаю себе собі» має ширшу мету – показати, що потрібно дбати про своє здоров’я, звертатися за психологічною підтримкою, знати, як самостійно себе підтримати, захистити свої права. Важливо було також створити безпечний простір для спілкування в колі однодумців, сформувати взаємопідтримку, ветеранське братерство, де один за всіх і всі за одного. Це і є ключовим завданням проєкту – допомогти ветеранам міцно стояти на землі, мати опору і розуміння своїх потреб.
Учасники перших двох ретритів уже завершили свій тижневий відпочинок і готові поділитися враженнями. Цікаво, що всі, як один, кажуть: було мало. А це означає, що таке розвантаження було для ветеранів дуже потрібне. Кожен із них їхав на ретрит із власним запитом – підлікуватися, відпочити, побути в колі таких, як вони самі. Виявляється, після повернення додому у хлопців були спроби відпочити десь на морях і в санаторіях, але бажаного результату це не дало – їх, як правило, дратувала велика кількість людей, гучна музика та надмірні веселощі. В цьому ж проєкті для учасників постаралися створити максимально комфортні умови, поєднавши спокійну атмосферу, гарну природу, оздоровлення, корисне та цікаве дозвілля, можливість поспілкуватися з іншими хлопцями, котрі пройшли війну, тобто розуміють одне одного.
61-річний Ігор Симочко з Мукачівського району розповідає:
«Я давно хотів відпочити, але всюди мені відмовляли. Тоді я дізнався, що є можливість взяти участь у такому цікавому проєкті – і не пожалкував. Найбільше мені хотілося морально переключитися, бо вже все дістало. А тут для цього було ідеальне місце. Важко придумати щось краще для релаксації ветеранів. До цього я ніколи в житті в санаторіях не відпочивав – все якось було не до того. Тепер же я приймав мінеральні ванни, проходив магнітотерапію хребта, мав масаж ніг та голови спеціальним електричним гребінцем (це дуже корисно для тих, хто мав контузії). Все було чудово, лише переборщив трохи з мінеральною водою – треба було обережніше її споживати. Були ще корисні юридичні консультації, робота з психологом (це було дуже потрібно, бо я вже два роки не воюю, а досі мені війна сниться). Я би дуже хотів, аби такий відпочинок кожен ветеран міг мати хоча би раз на рік. А особливо це важливо для тих, хто живе в селі. Бо у містах хлопцям добре: там є спілки, ветерани збираються, спілкуються. А в селах такого нема, хоча дуже треба».
Був серед учасників другої групи староста села Копашново, 62-річний Юрій Кострец. Під час служби цей чоловік керував інженерно-саперним взводом, пройшов Лисичанськ, Сумщину, Бахмут. Тепер же намагається покращити життя своєї громади і відновитися сам.
«Мені в цьому ретриті найбільше стали в нагоді щоденні консультації з юристом, – розповідає пан Юрій. – Бо до того я мав дуже багато питань, на які ніхто мені не міг дати відповіді. В Хусті у нашому ветеранському просторі юриста нема, сам я розібратися не міг. Тож використав можливість отримати відповіді на всі питання, які мене цікавили. Ретрит вийшов чудовий. Цікаво, що після першої ночі, проведеної в санаторії, хлопці казали, що не виспалися – всім заважало голосне цокання годинника, адже на території було дуже тихо і спокійно. Перед сном, о 20.00, ми кожного дня збиралися разом в колі, говорили про день, що минув. А вранці ми завжди збиралися у Галини на каву, спілкувалися, жартували. Організатори робили все, щоб нам було добре. І справді: вдома я помітив, що став більш активний, маю багато ідей, краще себе почуваю».
А 57-річний Сергій Сіка – учасник проєкту з Великого Березного – розповів, що найбільше йому сподобався день екскурсії.
«Я воював у 51 окремому стрілецькому батальйоні закарпатському, об’їздив усю Чорнобильську зону, Куп’янськ, Бахмутський напрямок. Звідти вже мене евакуювали пораненого, – згадує пан Сергій. – Через ветеранський простір «Вдома» я дізнався про цей проєкт. Хотів спершу фізично відновитися, бо багато хвороб назбиралося. Але відновився і морально теж, класно відпочив, зустрів побратима, з котрим разом служив – було, що згадати. Найбільше мені запам’яталася наша екскурсія Хустщиною, дуже сподобався контактний зоопарк – я ще в такому не був ніколи. Це дуже добре отак поїздити, побачити щось нове. Але і фізично теж бачу дуже хороший результат – особливо від мінеральної водички. Я в молоді роки мав проблеми зі шлунком, тому тепер намагався чесно пити водичку вранці, в обід і ввечері, як лікар рекомендував. І справді перестав мене шлунок турбувати, тому я дуже задоволений».
Попереду на ретрит у «Карпатії» очікують ще три групи ветеранів і ветеранок, але ті схвальні відгуки, які проєкт «Повертаю себе собі» має на цей час, уже доводять, що напрям був вибраний правильно – ветерани отримують позитивний заряд енергії для того, аби відновитися й почуватися краще.
Про Захід
