Молотки, монети і книжечки-мініатюри: що колекціонують закарпатці – 2 (Фото)

Опубліковано:

У попередньому матеріали ми розповіли про закарпатців, які колекціонують підсвічники, пакетики з цукром,  квитки та домашнє вино з 1962 року. Історій ми зібрали стільки, що сьогодні радо пропонуємо вам прочитати другу частину матеріалу.

Жаби плюшеві та навіть з каблучками

Ужгородка Людмила Орос колекціонує… жаб. Сьогодні у її колекції тваринок понад півсотні. «Плюшеві, пластмасові… Ну, штук 50 вже точно є. Не те, що планомірно колекціоную, якось так стається. Навіть чоловік просив руки з обручкою, котру тримала жабка», ­– розповіла Людмила.

А любов до земноводних розпочалася з цікавого випадку на рибалці.

«Одного разу ми пішли з татом на рибалку. З рибою не склалося, зате вдався улов із тритонами. Ті зарази вночі втекли з банки, яка тимчасово мала замінити акваріум. Одним словом, мама ночувала, сидячи на столі. І от серед тих тритонів раптом трапилася жабка. Жабку я таки під керівництвом власника екзотаріума Олега Диби прилаштувала у добрі руки», – згадала ужгородка.

Книжечки-мініатюри та декоративні тарілки

Михайло Фединишинець (Мейсарош) – журналіст дивовижні колекції отримав у спадок.

«Насамперед акцентую: чи не всі мої різного роду колекції – це спадок від батьків Володимира Фединишинця та Ілони Мейсарош. На першому місці – понад 200 книжечок-мініатюр. Їхній кістяк – літературні, фольклорні, географічні, політичні, україномовні й російськомовні радянські серії, але найунікальніша будапештська книжечка – розміром 3см на 2,3см – має 210 сторінок», – розповів Михайло.

Серед книжечок-мініатюр – унікальні видання творів Тараса Шевченка, Івана Франка, Антона Чехова, Льва Толстого
Декоративні тарілки чехословацького періоду Підкарпатської Русі

«На другому місці – понад 100 декоративних тарілок австро-угорського, чехословацького й  радянського періодів, плюс кільканадцять старих глечиків. На третьому місці – верховинські старі вишивки і жіночі вишиванки, а також вишивки з різними угорськими й словацькими сюжетами. На четвертому місці – шість альбомів марок, які збирав мій дід Іштван, батько і я. Далі – чотири друкарські машинки, шість чеканок, сірникові етикетки, конверти, монети. Стовідсотково особисто дітваком зколекціонував 2400 штук однієї радянської копійки (від 1937 до 1990 років) і дорослим десь 200 штук уже незалежницької копійки. Ну, і, мабуть, найцінніше – це пристойна колекція шаржів Адальберта Ерделі, яку я колись придбав у Магдалини Ерделі. Ні, найцінніше – це, мовити б,  колекція прижиттєвого й посмертного маминого й батькового волосся від початку 2000-х до 2018 років. Маю доста і свого, але то таке…», – поділився журналіст.

2400 штук однієї радянської копійки важать 2,4 кг
Волосся моїх батьків 2004-2008 років

Пізанська алкогольна міні-вежа

Ірина Лукашенко з чоловіком колекціонують міні-копії пляшечок алкоголю.

«Цю колекцію ми з чоловіком збирали десь років 30. Не спеціально, не серйозно, але якось так склалося. Найособливіша пляшечка – рисове вино з монастиря Китаю,  в пляшці, яка має  форму тамтешнього божества. А ще є пляшка у вигляді Пізанської вежі, така ж нахилена. Подарованих у колекції дуже багато, але більшість – привезена з подорожей. Друзі й досі привозять нам їх звідусіль. Вже й з переїздом в Ужгород достатньо прибуло», – розповіла Ірина.

Колекція пляшечок займає 4 метри стіни

Монети з античного Причорномор’я

Ужгородець Іван Хамелеон захоплюється популярним світовим хобі – нумізматикою.

«Збираю монети я з 13 років, вже майже 23 роки. Колекція налічує близько 6000 різновидів монет, а взагалі більше 12000 з понад 250 країн, існуючих і вже зниклих. Найдавніші експонати мають 2000-2500 років, – це монети античного Причорномор’я. Часто вік монет точно визначити складно, адже датувати їх почали тільки в 16 столітті», – розповів Іван. 

Аби розмістити усі монети, знадобилося декілька ящиків альбомів. Загальна вага експонатів – понад 100 кг. Банкнот значно менше, Іван збирає їх при нагоді.

Молотки від 100 грам до 4,5 кілограма

У Андрія Кочута чимала колекціямолотків різних розмірів. Їх чоловік почав збирати років 30 тому, не для колекції, а для роботи.

«Найменший, ювелірний, важить близько 100г. Вони усі несучасні, ручної роботи, дат на них немає, але на ковадлі стоїть 1860 рік, приблизно такі є і молотки. Один з найважчих має вагу 4,5 кг. Це тільки ті молотки, що мають ручки, а ще, напевно, стільки ж без ручок», – розповів чоловік.

Також у колекції ужгородця ще багато іншого старовинного інструменту, тільки рубанків близько 30-40 штук.

Жорсткий диск розміром з 9-літрову каструлю

Катерина Ренгач має хобі незвичне. Ужгородка колекціонує все, що пов’язане з найпершими електронно-обчислювальними машинами.

«Частина колекції від мого тата Шикули Мирона Михайловича. Він не колекціонував, але працював вчителем інформатики в 3-й і 9-й школах. Щось знайшла, роблячи порядок в підсобках на роботі, які були завалені непотребом. Щось виміняла на пляшку справжнього домашнього вина, а щось просто подарували. Колекція зберігається в комп’ютерному залі кафедри Комп’ютерних систем та мереж Інженерно-технічного факультету на БАМі. Серед експонатів є цілий жорсткий диск (розмірами як 9-літрова каструля). З нього на виставці лише 1 круг, бо завалив би поличку. До речі, ці круги і дотепер можна побачити по 2 з’єднані на дахах приватних будинків – це колишні антени. На вул. Заньковецькій, як йти від заправки в бік Токіо на одному з будинків є така», – розповіла Катерина. 

Ужгородка зазначила, що була б дуже рада, якби хтось, маючи непотрібні експонати, подарував їх у колекцію, або обміняв на щось.

«У колекції є дуже цікаві речі. Також ще цікаво, як їх нестандартно застосовували наступні покоління. Наприклад, з CD-ромів вибирали моторчики для кордових кімнатних моделей на гуртку Авіамоделювання в ПАДІЮНі (керівник – Мокрані Владислав Васильович). Папірець в целофані посередині круга – перфокарта. На них зберігалися програми до перших ЕОМ. Потім викладачі університету знайшли їм вторинне використання – записували на них короткий хід лекцій, а також використовували як закладки для книг», – поділилася Катерина.

Цікавим є факт, що Феликс М (арифмометр) – повністю механічний «калькулятор» використовувався для арифметичних розрахунків, а також для нарахування стажу в Пенсійному фонді, і також є попередником ЕОМ. А радянський комп’ютер серійного виробництва «УМПК-Р32» (дивна жовта клавіатура) цікавий тим, що був розроблений і вироблявся на заводі Мукачiвприлад.

Листівки з усіх куточків світу

Їх у Ірини Сов’як понад півтори сотні експонатів.

«Хобі почалося майже 18 років тому, як саме це сталося, я й не пригадаю, але саме перша листівка з колекції не дає забути, коли це все стартувало. Взагалі, я завжди дуже любила листівки: великі, маленькі, саморобні чи друковані. І, коли в мене назбиралася чимала колекція звичайних листівок-привітань, я почала цікавитися поштовими листівками. Спочатку листувалася з бабусею, потім – з подругою, яка переїхала до Києва. Друзі, які їздять подорожувати десь за кордоном, теж завжди стараються надіслати місцеву поштівку», – зазначила ужгородка.

«А потім відкрила для себе посткросінг – платформу, де ти відправляєш листівки на рандомну адресу по всьому світу і так само отримуєш у відповідь. Зараз у мене в колекції 146 листівок, третина з них – з інших країн. Є листівки зі США, Німеччини, Австрії, Китаю, Хорватії, Сингапуру, Норвегії, Перу… І так радісно тримати ту листівку, усвідомлюючи, який шлях вона пройшла, перш ніж опинитися в твоїх руках. Та найцінніші листівки – надіслані чи подаровані людьми, яких уже немає з нами. Їх особливо бережу, бо більше таку точно не надішлють. І це теж дуже щемно – тримати в руках листівку, написану рукою бабусі чи тітки, уявляти, як вони виводили літери. У листівках для мене криється значно більше, ніж просто шматочок красиво оформленого паперу», – поділилася Ірина.

Діліться у коментарях, що цікавого колекціонуєте ви.

Підготувала Вікторія Жуйко, спеціально для Про Заходу

Про Захід