Навіть нині, коли в Україні триває війна, сім’ї часто роз’єднані, а суспільство потребує єднання й підтримки, в нас не зникло й не зменшилося таке ганебне явище як домашнє насильство. Про це точно знають працівники двох мобільних бригад соціально-психологічної допомоги, які щотижня отримують по 40-45 викликів чи звернень з Ужгорода та навколишніх населених пунктів. Ці бригади були створені на початку повномасштабної війни, 13 квітня 2022 року. В чому їхня перевага та яку допомогу вони надають постраждалим від домашнього насильства – «Про Захід» розпитав працівницю бригади, психолога Людмилу Куприч.
«Нині в Україні діє 109 мобільних бригад соціально-психологічної допомоги у 22-х областях, – починає розповідь пані Людмила. – На Закарпатті працюють чотири з них: дві – в Ужгороді та навколишніх територіальних громадах і ще дві – у Хустському районі. Ми активно співпрацюємо з місцевою владою, різними українськими та міжнародними організаціями й службами, які відгукнулися на потребу нашого суспільства підтримати осіб, котрі в період війни страждають від насильства різних видів. Нині ми можемо більш ефективно допомагати людям.
Наприклад, раніше це працювало так: постраждала особа викликала поліцію, яка могла надати захист, але на цьому часто все й припинялося – людина залишалася далі сама із своєю проблемою. Нині ж, коли поліція отримує виклик, пов’язаний із домашнім насильством, цю інформацію передають і нам, тож одна з мобільних бригад теж виїжджає на місце. До складу кожної мобільної бригади входять психолог, соціальний працівник і водій. Прибувши на місце, ми можемо надати психологічну допомогу, консультацію щодо варіантів подальших дій, а якщо є необхідність і постраждала особа боїться залишатися вдома з кривдником – можемо забрати до кризової кімнати, місцезнаходження якої є засекреченим».
Наразі мобільні бригади працюють 8:00 до 17:00 без вихідних. Однак робочі телефони активні цілодобово, тож постраждала особа може звернутися в будь-який час доби – фахівець в телефонному режимі складе алгоритм дій і постійно перебуватиме на зв’язку до приїзду поліції, щоб переконатися, що постраждалій особі надана допомога і вона у безпеці. У разі високого ризику вчинення насильства поліція може супроводити постраждалу особу до притулку або кризового центру – безпечного місця, де можна зупинитися на 5-10 днів. Денний центр соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства був відкритий при міському Центрі соціальних служби за підтримки місцевої влади та міжнародних партнерів.
Завданням мобільних бригад є реагування та надання соціально-психологічної допомоги постраждалим від насильства особам не пізніше ніж протягом однієї доби. Тож після кризового екстреного втручання вживу або телефоном, фахівці призначають ще й консультації в робочий час. Чому ми говоримо про потерпілих без зазначення їхньої статі? Бо хоч жертвами домашнього насильства досі частіше за все стають жінки, трапляються також і випадки, коли до поліції та мобільної бригади звертаються чоловіки. «Незалежно від статі основним фактором агресії та подальшого насильства, на жаль, є вживання алкоголю або наркотичних речовин, – веде далі Людмила Куприч. – Нещодавно до поліції звернувся чоловік, котрому погрожувала п’яна дружина, ламала все у помешканні, виганяла з дому – і таких випадків стає все більше. Тож жінки теж бувають кривдницями, хоча й набагато рідше за чоловіків. Статистика, яку ми ведемо, вказує на те, що кількість викликів, пов’язаних із домашнім насильством, зростає. Так, у 2023 році ми зафіксували 588 викликів із Ужгорода й навколишніх населених пунктів. І це ми говоримо лише про виклики – а уявіть, скільки випадків насильства не фіксується? Хоча загалом не можна сказати, що Закарпаття в цьому плані є унікальним – такі ж показники на кількість населення фіксують і в інших областях України».
Статистика роботи бригад соціально-психологічної допомоги по всій Україні вказує також на те, що мешканці міст більш відкриті до можливості отримати допомогу фахівців, натомість у селах жінки ще готові терпіти побої, боячись осуду рідних та односельчан за те, що винесли цю проблему на загал, звернулися до поліції або психологів. Однак і ця тенденція починає потроху змінюватися, особливо в тих населених пунктах, де вже була успішна історія, де жінка змогла вирватися з кола побоїв і знущання, а фахівці мобільної бригади забезпечили їй безкоштовну психологічну підтримку та юридичний супровід.
Психолог Людмила Куприч згадує нещодавній випадок, який їй дуже запам’ятався. В одному зі сіл неподалік Ужгорода від насильства потерпала навіть не дружина, а мати агресора. «До поліції подзвонила літня жінка, ледве могла говорити. Пояснила, що 45-річний син душив її, вимагаючи дати грошей. Виявилося, що це був далеко не перший випадок, коли син піднімав руку на матір. Він ніде не працював, зловживав алкоголем, обкрадав сусідів і повсякчас приходив до матері, забираючи гроші на пляшку чи сигарети. Коли ж мати ховала гроші, син бив її та душив. Жінка роками це терпіла, наважившись подзвонити до поліції лише тоді, коли власний син ледве її не вбив. Ми приїхали на виклик, заспокоїли жінку й розповіли, що вона може зробити для того, аби змінити своє життя. Поліція винесла терміновий заборонний припис, на основі якого суд ухвалив обмежувальний припис, тобто синові було заборонено проживати зі своєю матір’ю і навіть підходити до неї. Тим часом ми поговорили з сусідами та донькою постраждалої, добилися того, аби син пройшов лікування від алкогольної залежності.
Днями ми знову провідали цю жінку й були дуже раді почути, що життя її справді змінилося. Вона сказала, що нарешті може заснути спокійно, не боячись, що син увірветься до хати. Розповіла, що він навіть прийшов нещодавно, аби вперше за довгий час запропонувати матері допомогу на городі», – розповіла вона.
Пані Людмила та її колеги щодня бачать таких жінок, котрі роками терплять домашнє насильство. Дуже часто, коли вона з колегами приїздить на виклик, жертви самі відмовляються від допомоги. Якщо пристрасті вже вгамувалися й п’яний чоловік заснув, жінка починає його захищати, мовляв, більше він так робити не буде. В таких випадках психологи мобільних бригад залишають жінці свої контактні номери, бо прекрасно знають: наступного разу все в цій сім’ї повториться. Буває, що жінки лише на третій раз спілкування з мобільною бригадою визнають, що варто вжити суттєвіших заходів. Часто переконують своїх мам у тому, що треба щось змінити, діти, котрі постійно живуть у страху. Нерідко саме діти, як свідки домашнього насильства, й викликають поліцію.
«Постраждала особа може звернутися до нас будь-коли: за консультацією, психологічною підтримкою або проханням забрати її з дому до кризового центру, – пояснює психолог. – Телефони бригад працюють цілодобово. У денному центрі постраждала особа з дітьми може перебувати до 10 днів – поки не стабілізується емоційно й не вирішить, що їй робити далі. У центрі з постраждалою та дітьми працює психолог, також надається соціальний та юридичний супровід. Після того частіше за все жінки знаходять нове житло або переїжджають до родичів, переосмислюють своє життя. Дуже рідко буває таке, що після перебування у кризовому центрі й роботи зі психологом, жінка повертається назад, до свого кривдника.
Розкажу про один недавній випадок, коли в кризовому центрі опинилася молода жінка-вимушена переселенка, яку 5 років поспіль бив чоловік. Подружжя було заможне, але жити в золотій клітці жінці було несила. Лише в кризовому центрі вона змогла видихнути, зрозуміти, що таке вільне життя, коли тебе не принижують і не обмежують твої дії. Вона вирішила не повертатися до чоловіка-тирана й виїхала за кордон».
Загалом же Людмила Куприч нагадує, що фахівці розділяють чотири види насильства: психологічне, фізичне, сексуальне та економічне. З приводу будь-якого з них можна звертатися до мобільної бригади соціально-психологічної допомоги. Адже починається все, як правило, не з кулаків, а з психологічного тиску й систематичного приниження, тож якщо на цьому етапі стосунків зробити все правильно, можна направити своє життя в інше русло. «Перший дзвіночок про проблему – це коли жінка втрачає повагу до себе і дозволяє себе принижувати. Ваш партнер починає вас придавлювати психологічно й економічно, налаштовує на те, що ви без нього не впораєтеся і нічого не варті.
Часто жінки пропускають цей етап і вчасно не відбивають своїх кордонів. А це призводить до того, що тиск зростає і вас починають сприймати як власну річ, якою можна керувати, в тому числі й кулаком, – пояснює Людмила Куприч. – Ми в своїй роботі часто зіштовхуємося з тим, що жінки не розуміють, що таке психологічне насильство, а значить і не розуміють, що над ними вчиняють таке насильство. Мабуть, має пройти ще певний час, аби жінки в Україні себе почали поважати. Та моя вам порада – не терпіть домашнє насильство, звертайтеся до нас, якщо вас турбують сімейні стосунки. Ми можемо надати допомогу навіть анонімно, онлайн, у різних формах. Ми допоможемо вам розібратися з тим, що вас турбує».
Аби отримати безкоштовну допомогу мобільних бригад соціально-психологічної допомоги, телефонуйте за номерами: 096-312-93-13, 093-167-78-28. Мобільні бригади працюють за підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, в координації з офісом Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Міністерством соціальної політики України. Послуги мобільних бригад надаються завдяки фінансовій підтримці урядів США (Бюро гуманітарної допомоги USAID), Канади, Норвегії, Швеції, Великої Британії, Фінляндії, Данії та Гуманітарного фонду для України (UHF).
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
