Дві попередні статті проєкту «Історія однієї картини» – так уже вийшло – були присвячені жінкам, котрих зобразили відомі художники-чоловіки. Цього разу ми розкажемо про роботу, яка в каталогах помилково теж має «жіночу» назву – «Ланкова», однак насправді головним героєм цього полотна є не жінка-керівниця колгоспної ланки, а чоловік поруч із нею – відомий кукурудзовод Юрій Пітра. Яка цікава історія криється в цій роботі, читайте далі.
Художник Гаврило Глюк оселився в Ужгороді у 1947 році. Він був дуже доброзичливим та інтелігентним чоловіком – через це легко сходився з людьми. Був у його житті такий мандрівний творчий період, коли художник на замовлення радгоспів і підприємств їздив Закарпаттям і малював робочий люд. Нині серед полотен художника ви можете побачити чимало таких робіт: чоловіки й жінки в полі та на виробництві (згадайте лишень відомих «Лісорубів на вахті миру») частіше за все не позують Глюку, вони зображені в процесі роботі – зігнуті, боком, півбоком і навіть зі спини. Обличчя, як правило, не промальовані, адже не портретна схожість була тоді завданням майстра, а створення образу робітника зі сильним тілом і стрімким завзяттям до праці.
Мабуть, найчастіше Гаврило Глюк малював робітників колгоспу «Перемога» в селі Велика Добронь. У 1950-1960-х він приїздив туди іноді й на місяць-два, робив безліч графічних замальовок із полів. Донька художника Валентина Глюк-Александрова згадувала, що батько часто брав її зі собою. В полі було спекотно, дитина нудилася і питала, коли вони вже підуть геть, а художник, захоплений роботою, лише повторював: «Ще 5 хвилин, ще трішечки», а закінчував лише тоді, коли вже сонце сідало й люди розходилися з поля. Разом із тим відвідини колгоспу в Доброні залишили у спогадах доньки художника й приємні враження, зокрема вона часто згадувала, як каталася там верхи на свині.
Численні ескізи, створені в полі, потім, вже у майстерні Гаврила Глюка, спліталися в композиції й ставали полотнами, які роз’їжджалися по всьому світу. Але є серед них одна картина, що відрізняється від інших, адже на ній робітники у полі позують художнику. Написана вона була не у Великій Доброні, а в іншому відомому радгоспі, який мав назву «За нове життя». Працював у радгоспі у селі Білки на Іршавщині новатор сільськогосподарського виробництва, Герой Соціалістичної Праці і депутат Верховної Ради СРСР Юрій Пітра. Здається, в ті роки про нього чули на Закарпатті всі, адже трудові досягнення Юрія Пітри часто висвітлювали у пресі, брошурах та книжках. Зокрема ланці під керівництвом Юрія Пітри у 1957 році вперше вдалося виростити й зібрати 100 центнерів кукурудзи на гектарі, а в подальшому ці показники лише зростали (у 1974 році ланка зібрала рекордні 124,7 центнерів).
Розказуємо ми все це, аби ви зрозуміли, що у 1972 році, коли Гаврило Глюк отримав запрошення приїхати й намалювати Юрія Пітру, в Білках зустрілися дві відомі й шановані на Закарпатті постаті. Що сталося далі – добре пам’ятають як в родині художника, так і в родині кукурудзівника. Глюк, мовляв, приїхав до будинку Юрія Пітри в обідню пору. Господар із дружиною та сином зустріли його, виділили парадну кімнату, яку завжди тримали для гостей. Нині син Юрія Пітри, Петро Юрійович, згадує: «Глюк сказав батькові: «Наладіться, буду вас завтра зрана малювати». Зрана батько вдягнувся у костюм, нагороди повісив, а Глюк каже: «Ні, знімайте се, я буду вас малювати в полю, межи людьми»».
Приїхавши потому додому, художник розповів рідним, яка кумедна вийшла ситуація. Він-бо вважав, що на світанку вони вийдуть в поле, й був просто ошелешений, коли побачив Юрія Пітру в чорному офіційному костюмі з нагородами! Мовляв, він подумав, що художник його малюватиме в полі «при всьому параді», що, звісно, виглядало би зовсім неприродно, бо ж ніхто не ходить працювати в полі в костюмі з нагородами.
Коли Юрій Пітра перевдягнувся, вони поїхали на безкрайнє поле над Боржавою. Там Гаврило Глюк зробив ескізи майбутньої роботи (збереглися як графічні ескізи, так і пастельні замальовки).
Якщо порівняти ескіз із готовим полотном, можна побачити, що в процесі роботи художник трохи змінив композицію. Зокрема дуже цікавими є зображення тракторів на задньому фоні полотна. На пастельній замальовці їх не видно – мабуть, не було їх у той час і на полі. Як розповів нам зять художника, Йосип Гомокі, коли Гаврило Глюк, попрацювавши день-два у Білках, повернувся додому й засів за картину, на місці тракторів він спершу намалював коней із возом. Варто зазначити, що коней доволі часто можна побачити на полотнах Глюка на сільськогосподарську тематику. Він дуже любив коней, вважав їх надзвичайно гарними. Можливо, на це вплинула його військова служба в кавалерії, де в його обов’язки входив догляд за кіньми. Одним словом, коней він малювати любив, тож не втримався від того, аби зобразити їх за фігурами Юрія Пітри й ланкової. Та під час попереднього перегляду полотна замовникам ті коні зовсім не сподобалися. Мовляв, це ж передовий радгосп – які коні? Довелося Гаврилові Глюку замальовувати тварин, а на горизонті зобразити ряд тракторів – як символ прекрасної технічної оснащеності передового господарства.
Ще однією цікавинкою цього полотна є його копії. Зазвичай Гаврило Глюк не створював копії картин, це зовсім непритаманне його творчості. Але під час підготовки цієї статті виявилося, що «Пітрів у полі» є кілька. Одна величезна за розмірами робота (140 х 178 см) багато років зберігається в будинку художника. Саме її можна було побачити на минулорічній персональній виставці, присвяченій 110-ій річниці від дня його народження.
Також свого «Пітру в полі» має Закарпатський художній музей ім. Й. Бокшая. Полотно експонувалося в Києві, на республіканській виставці, у 1975 році й звідти була закуплене музеєм. Розміри його трошки інші – 138 х 208 см., на полотні стоїть дата «1972». Крім завершеної роботи, у фондах музею зберігаються графічні замальовки і пастельний ескіз, тобто підготовчі матеріали до полотна.
Але був, вочевидь, ще й третій варіант, адже син Юрія Пітри розповів, що радгосп свого часу викупив «Пітру в полі» й величезна робота зберігалася спершу в Будинку культури, а потім у музеї в Білках. Куди вона згодом поділася – незрозуміло. Нащадки Юрія Пітри знають, що її передали до музею, однак у музеї зберігається лише один примірник, закуплений ще в 1975 році. З усього цього виходить, що «Пітра в полі» був для Гаврила Глюка роботою непростою і важливою.
Цікаво й те, що Гаврило Глюк був не єдиним відомим митцем, який працював над образом Юрія Пітри. В тому ж Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая зберігається ще одна робота, що зветься «Герой Соціалістичної Праці Ю. Пітра в полі».
І цього разу кукурудзівника таки зобразили в полі з нагородою на грудях. Різьблену композицію в 1978 році майстерно виконав скульптор Василь Свида. Але це вже зовсім інша історія.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
