128 бригада в обличчях – солдат реактивного артилерійського дивізіону Василь:
“Я мобілізований – сам прийшов у військкомат в останні дні лютого й за кілька днів був у 128 гірсько-штурмовій бригаді. Мав бізнес в Ужгороді, але як тільки почалася війна, не міг всидіти дома, тому сказав дружині, що мушу йти в ЗСУ, а бізнес заморозив. Раніше не мав відношення до реактивної артилерії, строкову службу проходив зовсім по іншій спеціальності, але швидко освоїв усі особливості.
Щодня їздимо на бойові виїзди, б’ємо ворога із реактивних систем залпового вогню «Град». Буває, що нас засікають із дрона й теж обстрілюють. Якось снаряди падали за 200 метрів від нашої машини, але все, слава Богу, обійшлося.
Я родом із Міжгірщини на Закарпатті, це високогірний край, тому місцевий степовий ландшафт для мене незвичний, дуже не вистачає гір. Коли ми приїхали сюди в березні, дули сильні вітри, які аж пронизували тіло. Але я швидко адаптувався. Як випадає вільна хвилина, граю на гітарі. Написав уже кілька пісень і хлопці кажуть, що подобається.
У нас у колективі кожен крім служби займається й іншими корисними справами. Хтось налаштував Старлінк для хорошого інтернет-зв’язку, хтось слідкує за технікою, а я куховарю. Мав відношення раніше до кейтерингу (готування й доставка їжі), тому вмію це робити. Періодично готую закарпатські страви, і хлопці це цінують. Сьогодні, наприклад, приготував токан – страву із кукурудзяної крупи, сиру і шкварок.
Дома чекають дружина й 14-річна донька. Вони часто питають, коли буде ротація чи відпустка, але я розумію, що спочатку ми маємо перемогти. І я знаю, що переможемо, ми тут тільки заради цього”.
128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада
