Відео Економіка

Екологічна євроінтеграція України: закарпатці в тренді (Відео)

Реформування екологічної складової – одне із зобов’язань України, взятих згідно з Угодою про асоціацію із європейським союзом.

Така співпраця із ЄС відіграє вагому роль для успіху реформи екологічного врядування. Підписавши та ратифікувавши Угоду про асоціацію з ЄС, Україна, зокрема, зобов’язана наближати екологічне законодавство до норм та стандартів ЄС, а саме ідеться про імплементацію 29 директив та регламентів у 8 тематичних сферах.

І це додатково до вже існуючих міжнародних екологічних угод, стороною яких є наша держава (а це понад 40), та Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Втім, експерти підкреслюють: жодні нововведення не мають сенсу без сприйняття, розуміння та практичного втілення громадянами в повсякденному житті.

Анна БІЛОВУС

еко-активістка, співзасновниця ініціативної команди «Зелений варош»

Уже близько 40 країн у світі відмовилися від поліетилену, ще 60 частково заборонили, увівши податок або ж частково обмежили використання. І власне Україна також до цього йде. Уже не вистачає того, щоб світ тільки говорив про це, потрібно діяти. Адже поліетилен – це уже як екологічна катастрофа. Він не розкладається, він забруднює навколишнє середовище, спричиняє смерть і загибель тварин. Ми хочемо донести, показати людям, що світ, навіть Київ (столиця України!), Європа – уже на цій екологічній хвилі, це тренд. Хочеться, аби Ужгород також приєднався, щоб люди розуміли, що кожен може зробити.

На Закарпатті еко-рух набуває дедалі більшої популярності. Так ініціативна команда згрутувалася та заснувала в Ужгороді «Зелений варош». Вони не просто агітують за збереження довкілля, а й на власному прикладі показують як можна змінювати щоденні побутові звички та практично втілювати їх у життя.

Анна Біловус – одна із співзасновниць «Зеленого вароша» із 2016 року активно використовує екоторби, мінімізує користування пластиковою тарою та сортує сміття.

Анна БІЛОВУС

співзасновниця ініціативної команди «Зелений варош»

Думаю, що наше суспільство уже готове і позитивно сприймає усі ці зміни. Нам простіше, бо Ужгород знаходиться на межі кордонів кількох держав, ми бачимо як це працює у Європі – і хочуть робити так і вдома. Якщо ще кілька років тому в Ужгороді активно не використовували еко-торби не було спеціалізованих магазинів, зараз цього є достатньо. Є попит, є пропозиція. Чим більше люди будуть знати, знатимуть альтернативу (навіть пакуванню), тим кращий буде результат.

Закарпатець Олег Блажівський, після перенесеної хвороби 4 роки тому, обрав для себе сироїдіння, почав відвідувати «Зелені школи» та разом із дружиною заснували власний еко-бренд продукції харчування. А два роки тому відкрили спеціальну крамничку. Тут можна не тільки придбати смаколики та корисності, але й скуштувати свіжовижаті соки, крафтовий шоколад, пастилу тощо.

Олег БЛАЖІВСЬКИЙ

підприємець,  веде еко-стиль життя

Акцент робимо на органіці, тобто на оцих зелених листочках, і на більш якісній продукції, без ГМО, без пестицидів, гербіцидів, цукру та домішок. Люди можуть прийти сюди, поїсти смаколиків, випити коктейль чи свідовичавлений сік, або морозиво – все зроблять при них. Або шоколад.  Також у нас є понад 20 видів пастили. Ми були треті в Україні, хто робив це, і зараз наш асортимент найширший в Україні.  Понад 20 видів пастили та 20 видів шоколаду.

Наразі цілком від фасування у поліетилен не відмовилися, але уже на шляху до цього. Закуповують спеціальні диспансери -для сипучих товарів. Вони є вартісними, тому Олег понад півроку копив кошти на їхнє придбання. Тепер робитимуть переоблік продукції. Із самого старту магазину, тут відмовилися від одноразових поліетиленових пакетів – покупки пакують у паперові, вітають тут власні еко-торби, авоськи чи навіть пакети.

Олег БЛАЖІВСЬКИЙ

підприємець,  веде еко-стиль життя

Це є диспансер для харчових і нехарчових продуктів. Просто можна перевести усю фасовку, аби мінімізувати поліетилен (от, наприклад, льону). Коли працюватиме диспансер, сипучі продукти будуть дозуватися, уже на касі все піде по вазі. Так як у великих супермаркетах. Просто для малого бізнесу це трошки непідйомно, бо такий один коштує 3,5 – 5 тис грн. От це є фасування паперове. Сюди фасуємо наші смаколики, і воно потім переробиться. Чим це від пластикового пакету відрізняється? Цей наш перегниє за півроку, а поліетилен розкладатиметься 300-400 років. Тому ми на продаж клієнтам пропонуємо тільки паперові пакети.

Підтримують в Ужгороді також і міжнародний рух Zero Waste, який сприяє поступовому зменшенню кількості відходів та популяризації принципів «Нуль відходів» в Україні.

Оксана Чайка понад рік тому із соцмереж дізналася про зіровейстерів та активно долучилася до такого стилю життя. Сортує сміття та відвозить його пункту прийому «вторинки», намагається відмовлятися від пластику та поліетилену, а ще – почала розповідати про рух друзям і колегам, ділитися лайфхаками.

Оксана ЧАЙКА

живе у стилі «Zero Waste»

Це філософія життя із малою кількістю продукування сміття. Наприклад, можна використовувати такий продукт як люфа – це еко-заміна синтетичній губці, вона виробляється зі спеціального кабачка, засушується, і використовувати можна 3-4 місяці при правильному догляді. Металеві соломинки, які зручно взяти з собою, альтернатива пластиковим, тут є навіть спеціальний йоршик для очистки. Для миття посуду є також дерев’яні, є елементи залізні та дерев’яна щетина, також є бамбукові зубні щітки (пластикові не переробляються). Чашки для кави із бамбукового волокна, кукурудзяний крохмал і смола, частина є із харчового силікону (після терміну використання можна здавати на переробку). Служить такий стаканчик при правильній очистці біля 10 років.

Замість поліетиленової плівки використовує та знайомить закарпатців із альтернативними методами, зокрема восковими серветками.

Оксана ЧАЙКА

живе у стилі «Zero Waste»

Воскові серветки – альтернатива харчовій плівці. Це 100% коттон, покритий натуральним бджолиним воском. Його використовують як кришку для банок, можна загортати шматочки фруктів та овочів, які залишилися. Більші серветки можна для тарілок із їжею використовувати, канапки загортати, перекуси з собою тощо. Продукт дихає, але не втрачає вологу. Від 3 до 6 місяців можна використовувати, в залежності від частоти. В домашніх умовах можна обновити: натерти бджолиного воску і в духовці декілька хвилин потримати.

Однією із перших крамничок в Ужгороді, які відмовилися від масового фасування та пакування у пластик, став магазинчик прянощів Мар’яни Сурми. Тут усі приправи зберігаються у скляній тарі, придбати продукцію можна і у власну тару, або запакувати у запропоновані тут паперові пакети чи тканинні торби і торбочки.

Мар’яна СУРМА

власниця крамниці

Бути свідомим підприємцем – це елементарно: ти дбаєш про довкілля із власних невеликих кроків. Тут ми пакуємо наші спеції, сухофрукти, крупи у паперові пакети. Або альтернативу пропонуємо – скляні баночки. Також можна приходити із власною тарою чи мішечками для спецій. Коли ми відкривалися, були одними із перших крамниць зі здоровим харчуванням, зараз бачимо, що є все більше. Приємно, що власники починають переходити на екопакування, маленькими кроками дбати про нашу планету.

За дослідженнями науковців, в Україні щорічно середньостатистична людина використовує близько 500 пакетів, в той час як житель ЄС — близько 40 і тенденція іде на спад. Тому ініціативні команди, які підтримують еко-стиль життя, закликають обирати альтернативне пакування: торби, торбинки, авоськи, паперові пакети. І не тільки один день у році, а протягом тривалого часу.

Оксана ЧАЙКА

живе у стилі «Zero Waste»

Багаторазові мішечки для круп, фруктів та овочів, є багаторазові торбинки із льону та авоськи.

Олег БЛАЖІВСЬКИЙ

підприємець,  веде еко-стиль життя

У моїй сумочці є отакі торби, які завжди ношу із собою. Одна – для овочів і фруктів, інша – більша для усього. Потім усі покупки складаю у мішок, додатково нічого не треба, у машині ще два додаткових є. Іноді беру навіть 20-літрове відро, туди все складаю, у супермаркеті тільки стікери клею, а на виході – викидаю.

Анна БІЛОВУС

співзасновниця ініціативної команди «Зелений варош»

Використовуючи одну екоторбу тричі на тиждень для походу в супермаркет, можна викинути зі свого життя 156 поліетиленових пакетів. Моя екоторба служить мені три роки, є авоськи, які прості у використанні, легенькі, їх можна собі у сумці тримати. Для фруктів та овочів можемо використовувати мішечки, паперове пакування – є альтернатива. Головне, аби людина про неї знала і використовувала її.

Магазини вже пропонують альтернативу пакетам, кав’ярні дають знижки тим, хто приходить із власними чашками, а заклади замінюють пластикові трубочки паперовими або металевими. А ініціативи із сортування сміття стають все популярнішими в Україні.

Олег БЛАЖІВСЬКИЙ

підприємець,  веде еко-стиль життя

Ось сортування сміття: у нас є окремий органічний смітник, окремо папір, окремо целофан, а окремий смітник, де ми скидаємо. Я потім це усе забираю. Органіку у себе в дворі у компостну яму закидаю, папір збираю і централізовано здаю службам з прийому спеціальним (ідеться про машини і маю якісь кошти з відшкодування), але це точно піде на переробку.

Анна БІЛОВУС

співзасновниця ініціативної команди «Зелений варош»

В Ужгороді є 17 пунктів прийому вторинної сировини (це за інформацією інтерактивної мапи екології та природних ресурсів України). Ми можемо сортувати  — проблема у тому, аби бути впевненими, що з відходами буде далі. Тому ми з активістами вирішили перевірити, чи всюди дотримують стандартів, аби бути впевненими, що усе потім іде на переробку і ваше сортування не було марним.

Хоча, у нашій країні й був прийнятий закон, який спонукає сортувати сміття, втім він глобально так і не запрацював. Хоча за кожен пакет несортованого сміття українці мали би класти до місцевої скарбниці 350 санкційних гривень. Експерти  переконані: закон повноцінно не запрацював, бо відсутні механізми для його реалізації.

Олег БЛАЖІВСЬКИЙ

підприємець,  веде еко-стиль життя

Можна розробити закон, але якщо не буде підґрунтя, то нічого не вийде. Коли приїжджає сміттєвоз і скидає із усіх контейнерів в один. Коли людина сама відвозить сміття на станцію сортування або замовляє автівку зі станції сортування, а ще якщо їй за це кошти платять, тоді точно знатимемо, що це піде у переробку. Що воно не буде плавати по річкам і не рознесеться по горам. А от коли це просто закон на папері – тоді він і є на папері. Коли немає його дії, коли лобіюють заводи із переробки вторсировини, але не дають втілювати, то тоді і немає змісту у законі.

У жодній державі ЄС чиновники, політики, відповідальні за реформи та й громадяни не сумніваються у важливості екологічних питань, акцентують на потребі займатись ними вже сьогодні. Адже чисте довкілля — це не тільки наше, а і майбутнє прийдешніх поколінь. В Україні наразі немає законодавчого регулювання щодо пластику та сміття загалом. Але важливо розуміти, що боротьба із забрудненням планети — справа кожного. І відповідальність кожного, — кажуть активісти.

Більше у відео УжІнформ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 + 1 =