Відзнаку, яка підкреслює високий професіоналізм, дисципліну та бездоганність військовослужбовця та визначає виняткові досягнення та відданість служби, Тарас отримав з рук начальника Закарпатського ОТЦК та СП полковника Андрія Савчука.
Тарас Гнатюк з Невицького в перші ж дні повномасштабного вторгнення добровольцем вступив в ряди 101-й окремої бригади ТрО. Був розвідником.
«Я зростав в патріотичному середовищі. Бабуся, яка родом з Волині, постійно нагадувала про національну приналежність і про історичні моменти, які відбувалися в житті України. Наспівувала мені патріотичних пісень. В моєму серці закарбувалася любов до батьківщини. В ті дні я не міг витримати емоції, які переповнювали мене в ті дні. Переконливо вирішив, що я повинен стати на захист своє Батьківщини й своєї сім’ї. В нашій історії це не перший випадок, коли ми маємо справу з цим агресором і пам’ять про це передається з покоління в покоління. Перша хвиля добровольців – це люди, в яких є саме ця генетична самоідентичність українців»
«Ми виїхали в середині квітня. Я був штурманом нашої колони – більше 70 машин. Розвідка. Зі мною служили й відомий актор Олександр Мавріц, й Рудольф Дзуринець зараз він директор театру, й музикант Володимир Щобак. З ними ми разом пережили складні моменти, це якщо м’яко казати. Доля склалася так, що капітан Петро Горзов відібрав найбільш вмотивованих і «заряджених» хлопців, які створили кістяк нашої групи. Це було складно, емоції нам казали, що ми не готові, але потрібно було бути там. Було лячно, але ми справилися. І силами наших підрозділів ми змогли дати гідну відсіч, хоч і не вистачало тоді потужного озброєння. Щодня – історія. Попасна, Володимирівка, Дружба, Трипілля, Василівка, Соледар».
«Пам’ятаю усмішки побратимів. Емоції, коли поверталися з завдань. Саме позитивне мислення допомагає подолати страх. Інколи були моменти, коли просто дивом залишалися живими. Володя Щобак зараз сказав би, що нас ніби сталева плащаниця прикривала».
Служба зв’язків громадськістю Закарпатського ОТЦК та СП