Зроблено на Закарпатті: полімерні прикраси Ліни Ісак

Опубліковано:





Талановита молода майстриня Ліна (повне її ім'я – Василина) Ісак вже добре відома на теренах краю. Дівчина близько 5-ти років займається виготовленням прикрас і сувенірів із полімерної глини, використовуючи техніку так званого холодного фарфору. Її роботи, завдяки замовленням в Інтернеті, розходяться по всьому світу, і це дозволило перетворити звичайне хобі в успішний проект під торговою маркою “Ліна біжутерія”.

“Бізнесом це назвати важко, позаяк мені, як митцеві, важлива у першу чергу не матеріальна вигода від проданої речі, а ті слова, які я потім почую від клієнта.
А почалося все під час навчання у Закарпатському художньому інституті. Я тоді проживала в гуртожитку і якось, задля економії коштів і бажання виглядати оригінально, спробувала зробити кілька простеньких прикрас з полімерної глини. Вони дуже сподобалися не лише мені, а й подругам, котрі почали просити й їм щось таке зробити. Так я почала потроху на цьому заробляти.

Вже закінчивши інститут, зрозуміла, що хочу далі працювати у сфері виготовлення прикрас і сувенірів. Спочатку приходила зі своїми виробами на всі ярмарки та свята, потім почала рекламувати їх у соціальних мережах. Дуже велику роль у пошуку клієнтів зіграло “сарафанне радіо”, коли від одних до інших переходила інформація про мене та мої роботи”, – розповідає Ліна.

Насправді, полімерна глина до звичайної жодного відношення не має. Це штучний матеріал, який є досить гнучким і дозволяє “погратися” з формами навіть після остаточного його затвердіння. “За роки роботи я навчилася сама робити холодний фарфор. Багато експериментувала, додавала секретних інгредієнтів, аби досягти саме тієї м'якості, з якою мені найкомфортніше працювати.

“Які вироби нині продаються краще за все? Мабуть, 3D-кружки. Ідею подала клієнтка з Ужгорода. Дівчина шукала цікавий подарунок для коханого, в якому поєдналося б його захоплення – сноуборд, і щось тепле й приємне. Ідея дуже сподобалася. Відтоді я вже зробила чимало таких кружок: і для фотографа, і для ді-джея, і для музикантів, і для закоханих. Коштують такі в межах 200-300 гривень. Об'ємна фігурка, яку я роблю на кружці, міцно тримається, а кольори довго не тьмяніють. Але, звісно, за такою чашкою потрібно доглядати обережніше.

На новорічні свята мала досить багато замовлень на ялинкові прикраси. Роблю їх вже другий рік, дуже подобається. Наприклад, відправила клієнтці цілий набор іграшок за мотивами мультфільму “Лускунчик”, робила також героїв мультфільму “Пластилінова ворона”.

А прикраси завжди актуальні, бо дівчата у нас люблять гарно виглядати. Я роблю сережки, кольє, заколки для волосся, браслети, перстні тощо. Якщо спочатку це були прості за виконанням речі, то поступово я вдосконалювала свою майстерність і навчилася робити, наприклад, такі квіти, які важко відрізнити від справжніх”.

То як же Ліна робить свої чудові прикраси? Спеціально для “Про Заходу” майстриня провела невеличкий майстер-клас, під час якого показала всі етапи роботи над дуже красивою заколкою для волосся з квітковою композицією.

“Я вже казала, що полімерний матеріал роблю сама. Тому роботу починаю з виготовлення початкового матеріалу. Всіх секретів не розкажу, лише зізнаюся, що додаю до нього ефірні олії, які надають виробу тонкий аромат.

Ескізів до майбутнього виробу я не малюю, все тримається в моїй голові. Для цієї композиції спочатку зробимо серцевинку квіточок. Для цього малесенькі шматочки глини я розмальовую в жовтий колір, після чого втикаю в них підготовлені до цього тичинки з тонкого дроту і дрібного бісеру. Основа має сохнути протягом доби.

Далі приступаю до пелюстків. Форму їм я надаю спеціальними стеками, фактура робиться за допомогою звичайного відтиску руки або справжнього листка квітки. Всі пелюстки збираю і приклеюю до основи клеєм на водній основі.

Так само роблю з листочками. Готовий виріб повинен висохнути, після чого його потрібно пофарбувати і приклеїти до заколки. Все готово”.

Хоч на словах все виглядає доволі просто, робота Ліни важка, бо дрібна і скрупульозна. Однією глиною вона свою фантазію не вичерпує, використовує для виготовлення виробів і шкіру, і перли, і бісер, і дрібні металеві конструкції. Каже: її прикраси можуть служити довгі роки, бо зроблені з любов'ю, віддачею і великою відповідальністю.

Цікаво, що для себе дівчина за браком часу вже майже не робить прикрас. Хоча не так давно зробила виняток, бо весь початок цього року присвятила підготовці до дуже знаменної в її житті події – власного весілля. Піти під вінець, не маючи на собі своїх же виробів, Ліна просто не могла, тож і зробила для цієї події дуже красивий набор з сережок та кольє, які назвала “Яблуневий цвіт у перлах”.

Саме тепер, зізналася Ліна, у неї починається новий етап життя. Вона змінила прізвище на Скібчик та переїжджає до Києва, де мріє відкрити власну майстерню і творити вже на новому рівні. Ми ж бажаємо майстрині успіхів і сподіваємося, що про нашу закарпатку скоро знатимуть всі модниці столиці.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”


Про Захід