Питання роздачі землі в Ужгороді ніколи не відрізнялися прозорістю. У період із 2000-го і по цей рік депутати міськради незалежно від своєї партійної належності успішно на свій лад і без громадського контролю роздавали землі на околицях обласного центру, і не лише. Роздавали безкоштовно, бо так велить Земельний кодекс України, який гарантує кожному українцеві отримання свого шматка ділянки.
Але вільні поля на околицях потроху закінчуються. Прийшов час виділяти землі у історичному й діловому центрі міста. Теоретично, вільні клаптики землі можна було б продати або здати в оренду – за умови, що землевласник не зведе на ділянці щось потворне.
Але ні – міські депутати Ужгорода цінну землю почали роздавати безкоштовно, прикриваючись відповідними статтями Земельного кодексу!
Історія перша: на площі Петефі – гаражі
Уявіть собі – на околиці Майдану Незалежності в Києві депутати виділяють кілька невеличких ділянок, аби дозволити там (!) збудувати гараж. Те, що може здаватися диким у Києві, в Ужгороді – цілком реально.
Історична площа міста – імені Шандора Петефі. На її початку ще за радянських часів зведений Будинок побуту. Перед входом до будинку – невеличкий майданчик, де розташовані два МАФи. Вони, в принципі, нікому не заважають і навіть вписуються у загальний вигляд.
7 листопада 2014 року депутати Ужгородської міської ради приймають рішення 1507 “Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок”.
У цьому рішенні є пункти 2.99, 2.100 та 2.101. Згідно з ними, громадянам Аллі Роман, Тетяні Готрі та Антону Белі дозволяється розробляти документи щодо майбутнього безкоштовного виділення у власність трьох невеличких ділянок для будівництва індивідуальних гаражів. Згідно із статтею 121 Земельного Кодексу, саме у розмірі до 0,01 га будь-якому громадянину можна отримати ділянку із згаданим цільовим призначенням.
І все б нічого, якби мова не йшла про вулиці Мукачівську та Митрака, що ведуть до площі Петефі. Тут одразу виникає питання – яке будівництво гаражів може бути на вулицях, що ведуть до центру міста?
Ні у проекті рішення, ні у самому рішенні не вказано конкретного місця, де міські чиновники знайшли три потенційні ділянки для гаража. Більше того, земельна комісія міськради рекомендувала відмовити прохачам в отриманні ділянок, оскільки це не відповідає містобудівній документації. Втім, депутати більшістю голосів, попри все, підтримали три одіозні пункти рішення.
І от, як виявив автор, усі три ділянки – саме на згаданому і поки вільному майданчику на площі Петефі перед входом у Будинок побуту.
Відповідні картографічні матеріали автору надали в Ужгородській міській раді у відповіді на інформаційний запит.
Більше того, три ділянки ідеально примикають одна до одної – тобто, мова йде, по суті, про один земельний наділ, який навмисне порізали, аби цю землю можна було навіть не продати чи хоча б здати в оренду, а безкоштовно виділити у приватні руки. Ясна річ, що ні про які гаражі трьом різним громадянам тут мова йти не може апріорі. А от про зведення якоїсь будівлі для конкретної зацікавленої особи – цілком можливо.
Тож тут громаду Ужгорода вводять в оману двічі – по-перше, забирають вільний шматок території у центрі міста; по-друге – роблять це ще й без жодної вигоди для міської казни.
Історія друга: гараж прямо серед тротуару
Вулиця Швабська в Ужгороді – свого роду діловий центр, оскільки тут чимала кількість нерухомості, що здається під офіси. Тож отримати тут землю нехай під гараж, зате безкоштовно – справа вигідна. Звичайно, не для міської казни – бо й у цьому випадку мова йде про безплатне виділення однієї сотки на підставі вимог Земельного кодексу.
Конкретніше – згідно з пунктом 2.66 рішення 1507, громадянину Петру Даріушу дозволяється готувати документи для безкоштовного отримання землі під гараж.
Як повідомили автору у міськраді, ділянка розташована на вільному клаптику землі на перехресті вулиць Швабської та Конопляної – по суті, на тротуарі. Якщо ділянку вилучити із земель загального користування, пішоходам доведеться ходити по проїжджій частині.
В історію, що громадянин Петро Даріуш отак просто попросив у міськради ділянку для гаража і її оперативно знайшли серед пожвавленої вулиці, якось не віриться…
Історія третя: гаражі у сквері спального району
Радянські проектувальники, коли прокладали дорогу серед спального – Нового району Ужгорода, залишили вільний простір між автодорогою та житловими будинками. Очевидно, це робилося явно не для того, аби у майбутньому з'явилася вільна земля для роздачі.
Втім, у міській раді Ужгорода так не думають – фактично у сквері рівномірно нарізано три ділянки – знову ж таки, для гаражного будівництва.
Згідно з пунктами 2.69-2.71, “пощастило з гаражем” громадянам Любові Алдобаєвій, Володимиру Чурею та Валерії Васильківській.
“Гаражі” вони можуть отримати прямо серед зеленої зони.
Тож, у майбутньому можливий конфлікт із жителями багатоповерхівок – навряд чи люди погодяться, аби шмат вільної землі, де ростуть дерева, від них забирали. До слова, десь у 2007 році вже була спроба забрати цей сквер для будівництва, тоді жителі атаку відбили.
Історія четверта: вул.Погорєлова забудують остаточно
У міськраді Ужгорода весь час твердять, що в місті уже немає вільної землі для індивідуального житлового будівництва, відтак, натякають, що й заявок із таким проханням до влади подавати взагалі не варто. Але, виявляється, для декого чиновники, якщо вже дуже постаратися, таки можуть знайти “вільні місця”.
Наприклад, у пунктах 2.98, 2.97 та 5.37 рішення 1507 чиновники міськради “знайшли” одразу три ділянки, аби безкоштовно віддати їх для будівництва та обслуговування житлових будинків. Пощастило громадянам – Валентині Сакаль, Василю Стан та Інні Воронич.
Знайшлися ділянки, як повідомили автору у міськраді, на початку вул. Погорєлова – у напрямку від вул. Капушанської до території ПАТ “Закарпатгаз”. Під роздачу потрапило навіть внутрішнє подвір'я (!) колишньої книжкової бази, приміщення, якої зараз занепадає.
Будівництво у цьому місці приватних будинків навряд чи можливе – доволі шумна місцина. А от переоформлення ділянок для іншої мети у майбутньому – цілком реальне. І знову депутати та чиновники мерії допустили, аби шматки землі, які можна продати на аукціоні і виручити гроші для казни, просто так віддали людям на тій підставі, що законодавство гарантує кожному одноразове безкоштовне отримання землі.
Історія п'ята – є зелена зона – стане приватне будівництво
Одразу 7 ділянок по 0,1 га чиновники міськради та депутати знайшли на вул. Електрозаводській. Тут також йдеться про безкоштовне отримання земель для житлового будівництва на підставі статті 118 Земельного кодексу України. Імена людей, котрим пощастило звернутися до міськради із заявою і таки отримати вільні наділи, згадуються у пунктах 2.86-2.92 рішення: Надія Куцин; Алла Ольхова; Володимир Тертичний; очевидно, батько та син – Руслан Футорняк, Євген Футурняк; Андрій Головей; Лілія Сурма.
Де ж знайшли на вулиці Електрозаводській землі для індивідуального будівництва? Як повідомили нам у міськраді, землі розташовані у зеленій зоні.
Якщо глянути на Кадастрову карту України, то серед уже виділених територій ви побачите “шматок” території, засадженій деревами. Він наразі належить місту.
Як то кажуть, святе місце порожнім не буває – у міськраді оперативно підготували і затвердили рішення роздати там землі.
Враховуючи, що у цій місцині навколо – заводи та склади, навряд чи там реально зводитимуть приватні житлові будинки. А якщо й будуть, питається – чому саме згаданим 7 людям виділили ділянки, а не іншим? Чому, зрештою, тут не зарезервували землю для учасників АТО, яким держава гарантує виділення ділянок?
Хто відповідальний?
Усі згадані земельні ділянки прийняті в одному рішенні. Його законність уже оскаржують громадські активісти – перш за все, на предмет, чи було воно оприлюднене згідно із законодавством за 20 робочих днів до винесення на розгляд депутатів.
Самі проекти рішення готувалися за керівництва міськрадою секретарем Віктором Щадеєм. Готував проекти рішень начальник відділу землекористування Олександр Чепкий.
Голосували за ці проекти рішень в цілому майже рекордна більшість депутатів міськради – 54: Адамчук Ігор; Андріїв Богдан; Бадида Василь; Бедь Юліана; Беляков Юрій; Бобіта Віктор; Буланов Ростислав; Булина Михайло; Волошин Іван; Гасинець Ярослава; Гетманенко Олексій; Гнатків Василь; Гомонай Василь; Горбань Сергій; Данч Михайло; Дацюк Костянтин; Доктор Олександр; Жменяк Віра; Зілгалова Марія; Кіндюх Петро; Ковальський Анатолій; Ковач Олександр; Козак Тетяна; Колодій Іван; Король Світлана; Костюк Юрій; Кручаниця Василь; Кулін Золтан; Мандич Юрій; Мартин Віктор; Мегеш Михайло; Мильо Володимир; Німчук Степан; Оксьон Юрій; Пахомова Світлана; Погорєлов Андрій; Пономарьов Станіслав; Рошко Михайло; Румянцев Тарас; Семаль Віталій; Соханич Федір; Станкович Михайло; Тарахонич Вікторія; Торич Золтан; Травіна Ольга; Травницький Сергій; Феєр Віктор; Чурило Михайло; Чучка Павло; Шафарь Ярослав; Шевчук Григорій; Яцківський Вадим.
Підписав рішення, таким чином давши йому старт до виконання, на той час секретар міськради Віталій Семаль, який згодом звільнився і натякнув, що не ходитиме на засідання ради.
Автор матеріалу звернувся до теперішнього секретаря Ужгородської міської ради Богдана Андріїва з проханням озвучити його позицію щодо потенційного виділення усіх перерахованих вище земельних наділів. Пан Андріїв пообіцяв, що найближчим часом з'ясує усі обставини і надасть нам свій коментар і своє бачення щодо майбутнього ділянок.
А зараз реалії такі: поки що проекти землеустрою ще не розроблені і, тим більше, не затверджені. Тож усі згадані землі наразі все ще є спільною власністю городян.
Відтак, в ужгородців залишається шанс зберегти “вільні землі” у центрі міста та у сквері Нового району. Для цього потрібно просто змусити своїх депутатів відмовити фізичним особам у затвердженні проектів землеустрою.
Міська рада Ужгорода ще може продемонструвати конструктивну позицію, і підійти до питання виділення інших згаданих ділянок принаймні з точки зору їх офіційного продажу на аукціоні, аби заробити гроші до бюджету. Якщо, звичайно, гроші в особистій кишені за конкретне голосування не затьмарять декому з ужгородських обранців здоровий глузд.
Ярослав Гулан,
Бюро журналістських розслідувань
“Варто ЗНАТИ!”
для “Ні корупції!”
