Після того, як в Закарпатті з'явилися переселенці із Сходу держави та Кримського півострова, виникли і чисельні спекуляції на цю тему в ЗМІ. Особливо багато маніпуляцій з'явилося в закарпатських інтернет-виданнях. Дається взнаки і відсутність правового регулювання діяльності Інтернет-медіа і банальна гонитва за рейтингами. Тож з початку березня крайові ЗМІ заговорили так званою “мовою ворожнечі”, або, якщо точно перекладати з англійської термін hate speech, − мовою ненависті до інакших.
Дослідників визначають “мову ворожнечі” в ЗМІ, як сукупність текстів (заголовків, фотографій і інших елементів), які прямо чи дотично сприяють збуренню національної, або релігійної ворожнечі, або хоча б неприязні.
Комітет міністрів Ради Європи формулює мову ворожнечі як усі форми самовиразу, які включають поширення, підбурення, сприяння або виправдання расової ненависті, ксенофобії, антисемітизму чи інших видів ненависті на ґрунті нетерпимості, у тому числі: нетерпимість висловів у формі радикального націоналізму та етноцентризму, дискримінації та ворожості щодо меншин, мігрантів і людей з числа іммігрантів.
У закарпатському сегменті Інтернету найпоширенішим способом маніпуляції на цю тему є використання провокативних, збурюючих чи просто зневажливих заголовків до цілком нейтральних інформацій. Навіть, якщо текс − це офіційна прес-розсилка якогось управління чи служби − заголовок до тексту формується за принципом, аби накрутити лічильник відвідувань.
Зокрема, на Інтернет-ресурсі “7 днів”, який найчастіше зловживає скандальними заголовкам до тривіальних інформацій, розміщена публікація − зведення від правоохоронців, в якій описані два випадки правопорушень збоку внутрішньо переміщених осіб. Однак узагальнюючий заголовок формує враження, ніби всі “східняки”, що наразі мешкають в місті, − злочинці: “В Ужгороді переселенці вирішили, що їм “закон не писаний”.
.png)
До того ж, публікація підсумовується власним не менш заангажованим судженням: “Крім того, за повідомленням міськвідділу міліції, нерідко мешканці Ужгорода скаржаться правоохоронцям на порушення громадського порядку переселенцями. Зазвичай ті “дебоширять” у розважальних закладах обласного центру. І при цьому заявляють, що їм усе можна, бо вони особливі.”
Наступні ілюстрації показують, як послідовно можна створювати певний образ маніпулюючи інформацією: переселенці живуть коштом держави, не хочуть ставати на військовий облік, натомість ховаються від війни на Закарпатті, а наші військові в той час гинуть на Сході; поводяться нахабно, розв'язно, а іноді навіть порушують закон; підвищують ціни на ринку закарпатської нерухомості; невдячні, не близькі нам за менталітетом тощо.
Однак є й відверто провокативні публікації, наприклад, “Переселенців із зони АТО підозрюють у співпраці з терористами”, яка також розміщена сайті “7 днів”.
Йдеться про загальноукраїнську інформацію з сайту “Укрінформ” про перевірку працівниками правоохоронних органів, СБУ та прикордонники щодо можливої причетності до терористичної діяльності осіб, які були змушені залишити зону АТО та переселитися до інших областей України. Ресурс інтерпретував цю інформацію у свій спосіб, кинувши на всіх переселенців тінь підозри.
Наступний приклад маніпуляції − матеріал-передрук: “Чи варто закарпатцям бути обачними? Біженці зі Сходу закликають Путіна вигнати львів'ян”. Історія про поганих і невдячних переселенців, які перебралися до Львова, але намагаються встановити й там свої порядки.
Сайт газети “РІО” взагалі подає неправдиву інформацію про те, що “Біженці в Закарпатті вимагають нові російські школи…”. І це, незважаючи на те, що ця чутка майже одразу ж була спростована у багатьох інших ЗМІ.
Якщо частина заголовків − це дійсно так звана гонитва за “кліками”, аби збільшити відвідуваність сайту, то інша частка публікацій − це власне підтримка вектору тої чи іншої політичної сили, які в такий спосіб заграють із власним електоратом.
Найбільше відзначився на цьому ґрунті нардеп Віктор Балога, який на власній сторінці у мережі фейсбук кілька раз публікував повідомлення, які спричинили чималі дискусії на тему “чи місце східнякам на Закарпатті”. Політик навіть звертався до президента з цього приводу: “В усьому є своя межа. Допомога людям, які тимчасово покинули свої домівки – не виключення. Більше того, вони цю межу дозволеного у питанні гостинності уже перейшли.
Зараз буде черговий етап мобілізації, і на Донбас знову поїдуть воювати хлопці з Заходу і Центру. А здорові мужики у працездатному віці що – знову будуть відлежуватися по дачах в Карпатах? Чому ці люди, які втекли під маркою біженця, досі ледарюють, п'ють, влаштовують безпорядки і глузують з місцевого населення? Не кажу, що всі переселенці однакові, є й ті, хто працюють, заробляють і знаходять своєї місце в суспільстві. Але таких одиниці.
Так ось багатьом, і я не є виключенням, не зрозуміло, з яких причин цих “біженців” не призивають до Збройних Сил. Чому ці люди не займаються відновленням звільнених міст? І взагалі чим пояснити їхнє привілейоване становище в суспільстві?
Тому, направив з цього приводу звернення президентові Порошенку. Не можна вічно експлуатувати одних і тих же: вони спочатку звільняли Київ від Януковича, зараз – Донбас від терористів і при цьому вмудряються годувати різних біженців. По-моєму це уже занадто – влада не повинна будувати стосунки з суспільством за принципом “нехай лохи пашуть”.
Саме оцей спіч Віктора Балоги є чудовою ілюстрацією терміну “мова ворожнечі”. А, якщо врахувати, що фейсбук-сторінка нардепа має кілька тисяч читачів, і всі лояльні до політика ресурси одразу ж опублікували це його звернення на свої Інтернет-ресурсах, то мова вже йде про однобоке і агресивне формування громадської думки про вимушених переселенців.
З переселенцями”сепаратистами” обіцяли навести порядок навіть цілі громадські організації. Так Закарпатська патріотично-виховна організація КРОТОН опублікувала заяву, в якій називає вимушених переселенців свинями. Принаймні починається звернення зі слів: “Пусти свиню під стіл…”. Звісно, що таку голосну заяву одразу ж надрукували кілька Інтернет-ЗМІ.
Саме такі безвідповідальні маніпулятивні матеріали в медіа та гучні заяви політиків різних рівнів сприяють зростанню ксенофобських та дискримінаційних настроїв у вже й так розбурханому і “накрученому” суспільстві. Однак, наразі мало правових механізмів, які дозволили б контролювати цей процес. Тож залишається сподіватися тільки на самоцензуру та етику власне самих журналістів.
І на завершення ще кілька ілюстрацій на тему маніпуляцій із заголовками в крайових ЗМІ.
Лариса РОМАНЮК “Про Захід”.
