Сьогодні, 6 листопада, в.о. міського голови Ужгорода звинуватив народного депутата України Валерія Пацкана в спробі відібрати через прокуратуру та суд земельні ділянки в 500 ужгородських сімей.
Валерій Пацкан відповів на це звинувачення, а також оприлюднив копію запиту до прокуратури, через яку Віктор Щадей його звинуватив.
Пропонуємо відповідь вашій увазі.
“Зворушливо, на перший погляд, звучить заява п. Щадея на моє ім'я про те, що “нардеп Пацкан відбирає майно у 500 ужгородських сімей”. “Люди просять захистити їх від депутата-рейдера”…
Черговий наклеп. Не більше. Вважаю, він як офіційний представник влади, керманич міста, повинен професійно розбиратися в питаннях громади, а не займатися популізмом та відволікати увагу ужгородців від своєї діяльності, якою продовжує традиції корупції та злочинних схем місцевих управлінців….
Спробую коротко пояснити ситуацію та суть звернення до прокуратури.
І справді, ділянка, яка розташована у районі об'їзної дороги, належить мені, Пацкану Валерію Васильовичу. Вона придбана ще у 2008 році, коли народним депутатом я не був (маю цей статус з 2012).
Тоді займався підприємницької діяльністю у сфері автобізнесу і землю придбав з цільовим призначенням: для будівництва автосалону та станції технічного обслуговування. Відповідно, розташування даного концептуального центру потребувало ділянку розмірами близько 10 000 м. кв.
Будівництво не розпочали в зв'язку з новими економічними умовами, які спіткали бізнес у цей період. Придбання ділянки – це бізнес-проект моєї тодішньої діяльності, реалізація якого забезпечувала б робочими місцями населення, наповнювала бюджет податками, зборами та позиціонувала Ужгород як одне з міст, в якому працює одна з найвідоміших автомобільних компаній світу.
Тобто земля не була куплена з метою перепродажу чи реалізації якихось злочинних схем, наявність цієї ділянки, до речі, вказана в моїх щорічних деклараціях. Навіть в цей час, коли я став обранцем народу, не збираюся її продавати, реалізація вищезгаданого бізнес-проекту – наразі неактуальна, оскільки зараз підприємницькою діяльністю я не займаюся.
Мабуть, не випадково наявність цього клаптя землі дозволила мені зрозуміти злочинні схеми органів місцевого самоврядування м. Ужгорода. Як громадянин, народний депутат, який боровся і бореться за справедливість та демократичність, вважаю за необхідне розкрити схеми “земельних дерибанів”. Мій намір – викрити злочинних службовців, а не нашкодити 500 ужгородським сім'ям!
Так, протягом періоду 2010-2011 років, Ужгородська міська рада, своїми рішеннями передала у приватну власність громадян, юридичних осіб та приватних підприємців земельні ділянки в районі вул. Стефаника у м. Ужгороді, які розташовані уздовж міжнародної автомобільної дороги “Обхід м. Ужгород – контрольно-пропускний пункт “Ужгород””, якій, постановою КМУ від 24.06.2006 року за № 865, присвоєно статус загального користування державного значення, індекс М-08.
Це означає, що згідно із законодавством (ЗУ “Про автомобільні дороги”, ЗУ “Про транспорт”, Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони) придорожні зони автомобільних (позаміських) доріг є обмеженнями у використанні земель, й у придорожній зоні автомобільних (позаміських) доріг забороняється будівництво житлових будинків, господарських і промислових споруд від краю проїзної частини на відстані не менше, ніж 100 метрів на ділянках доріг державного значення I, II і III категорій, що побудовані.
При цьому, згідно зі ст. 111 ЗК України, відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок та іншої документації із землеустрою. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.05.1999 року за № 43 (далі – Інструкція 1), в редакції, чинній станом на 2010-2011 роки, роботи зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку включають у себе, в тому числі встановлення меж обмежень на використання земельної ділянки.
В той же час, усупереч вищенаведеним нормам законодавства та Ліцензійним умовам, проекти землеустрою щодо відведення вищенаведених земельних ділянок та видані державні акти на право власності на земельну ділянку не містять в собі жодної інформації (в тому числі і графічної) щодо встановлення вздовж автомобільної дороги “Обхід м. Ужгород – контрольно-пропускний пункт “Ужгород”” придорожньої зони.
Станом на сьогодні громадянами, юридичними особами та приватними підприємцями, яким виділено земельні ділянки в районі вул. Стефаника у м. Ужгороді вздовж автомобільної дороги “Обхід м. Ужгород – контрольно-пропускний пункт “Ужгород””, здійснюється масова забудова в межах придорожньої зони, що може негативно відобразитися на забезпеченні функціонування вказаної автомобільної дороги, її реконструкції, ремонті та утриманні в інтересах держави і користувачів.
Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий.
Отже, якщо коротко, суть мого звернення до прокуратури полягає у визначенні правомірності рішень місцевої влади 2010-2011 років щодо дотримання норм земельного законодавства, порушення перед Державним земельним агенством України питання щодо проведення позапланової перевірки суб'єктів господарювання, якими розроблялися проекти землеустрою стосовно відведення вказаних вище земельних ділянок на предмет допущених ними порушень законодавства.
А із сьогоднішньої заяви в.о міського голови Ужгорода п. Щадея ніяк не можу зрозуміти: він громаду міста захищає, чи, може, злочинні дії попередників, чи відволікає увагу ужгородців від своїх “добрих намірів”?
Завжди відкритий до спілкування та готовий допомогти закарпатцям!”
Адреса приймальні народного депутата: м. Ужгород, вул. Капушанська,1
Телефон приймальні 61-63-99
Наводимо також текст запиту Валерія Пацкана повністю та без виправлень:
Прокурору Закарпатської області
старшому раднику юстиції
Сидорчук О.О.
вул. Коцюбинського, 2 а, м. Ужгород, 88000
Шановний Олеже Олександровичу!
Протягом періоду 2010-2011 років, Ужгородська міська рада, своїми рішеннями передала у приватну власність громадян, юридичних осіб та приватних підприємців земельні ділянки в районі вул. Стефаника у м. Ужгороді (кадастрові номери: 2110100000:61:001:0212, 2110100000:61:001:0214, 2110100000:62:002:0252, 2110100000:62:002:0258, 2110100000:62:002:0342, 2110100000:62:002:0343 та 2110100000:62:002:0346).
Вищенаведені земельні ділянки розташовані уздовж міжнародної автомобільної дороги “Обхід м. Ужгород – контрольно-пропускний пункт “Ужгород””, якій, постановою КМУ від 24.06.2006 року за № 865, присвоєно статус загального користування державного значення, індекс М-08.
На сьогоднішній день, дана дорога перебуває в такому ж статусі згідно діючої постанови КМУ від 18.04.2012 року за № 301.
В той же час, згідно ст. 1 ЗУ “Про автомобільні дороги” автомобільна дорога – лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.
В розумінні ст. 71 ЗК України, з якою кореспондуються положення ст. 31 ЗУ “Про транспорт” землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном тощо належать до земель дорожнього господарства.
За змістом ст. 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень. Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянкию
Відповідно до п. 22 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30.03.1994 року за № 198, у придорожній зоні автомобільних (позаміських) доріг забороняється будівництво житлових будинків, господарських і промислових споруд від краю проїзної частини на відстані не менше ніж 100 метрів на ділянках доріг державного значення I, II і III категорій, що побудовані або будуються в обхід міст і селищ міського типу, сільських населених пунктів.
Таким чином, придорожні зони автомобільних (позаміських) доріг являються обмеженнями у використанні земель, що встановлені нормативними актами.
При цьому, згідно ст. 111 ЗК України відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок та іншій документації із землеустрою.
Аналогічні вимоги, зазначені в п. 8 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05. 2004 року за № 677 (далі – Порядок розроблення проектів) та ст. 56 ЗУ “Про землеустрій”, в редакціях діючих станом на 2010-2011 роки.
За приписами п. 2.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року за № 43 (далі – Інструкція 1), в редакції діючій станом на 2010-2011 роки, роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку включають у себе, в тому числі встановлення меж обмежень на використання земельної ділянки.
Підготовчі роботи, згідно п. 2.2. Інструкції 1, включають в себе, у тому числі аналіз висновку державного органу земельних ресурсів про наявні обмеження на використання земельної ділянки та аналіз висновку органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки.
Форма державного акту на право власності на земельну ділянку, затверджена постановою КМУ від 02.04. 2002 року за № 449, в редакції діючій станом на 2010-2011 роки, містить план меж земельної ділянки, який, згідно п. 2.10. Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 року за № 325 (далі – Інструкція 2), відображається з використанням комп'ютерної техніки.
На план меж земельної ділянки, згідно п. 2.11. Інструкції 2, в редакції діючій станом на 2010-2011 роки, наносяться, в тому числі зони обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки (чорна пунктирна лінія) та їх порядкові номери.
У відповідності до п. 2.13. Інструкції 2 у полі “Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки або її частини” зазначаються відомості про наявні обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки або її частини, визначені на підставі документації із землеустрою відповідно до законодавства.
При цьому, згідно п. 4 Порядку розроблення проектів розробником проекту відведення земельної ділянки є фізична або юридична особа, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону.
Організаційні, кваліфікаційні, технологічні та інші вимоги щодо здійснення робіт із землеустрою та землеоціночних робіт встановлено ліцензійними умовами провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт (далі – Ліцензійні умови), затвердженими наказом Держкомзему від 05.08.2009 року за № 423.
Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити господарську діяльність щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт відповідно до цих Ліцензійних умов.
Ліцензійні умови є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, які проводять або мають намір проводити роботи із землеустрою, землеоціночні роботи на території України незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності.
Розділом 2 Ліцензійних умов встановлено, що ліцензіати, які здійснюють господарську діяльність щодо проведення робіт із землеустрою зобов'язані дотримуватись вимог ЗУ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” та виконувати роботи із землеустрою відповідно до законодавства України, в тому числі державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов (ст. 8 ЗУ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”).
Контроль за додержанням суб'єктами господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, затверджених наказом Держкомзему від 05.08.2009 року за № 423, здійснює Держкомзем (Держземагенство) як орган ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Згідно п.п. 6.5. та 7.1. Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, затвердженого наказом Держкомзему від 02.07.2010 року з № 511, у разі виявлення порушень Ліцензійних умов, або за наявності підстав, визначених ст. 21 ЗУ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, Держкомзем (Держземагенство) приймає рішення стосовно анулювання ліцензії.
В той же час, у супереч вищенаведеним нормам законодавства та Ліцензійним умовам, проекти землеустрою щодо відведення вищенаведених земельних ділянок та видані державні акти на право власності на земельну ділянку не містять в собі жодної інформації, в тому числі і графічної, щодо встановлення уздовж автомобільної дороги “Обхід м. Ужгород – контрольно-пропускний пункт “Ужгород”” придорожньої зони.
Станом на сьогоднішній день, громадянами, юридичними особами та приватними підприємцями, яким виділено земельні ділянки в районі вул. Стефаника у м. Ужгороді вздовж автомобільної дороги “Обхід м. Ужгород – контрольно-пропускний пункт “Ужгород””, здійснюється масова забудова в межах придорожньої зони, що може негативно відобразитися на забезпеченні функціонування вказаної автомобільної дороги, її реконструкції, ремонті та утриманні в інтересах держави і користувачів.
Згідно із ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий.
Згідно ст. 19 ЗУ “Про прокуратуру” предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, вимогам Конституції України та чинним законам.
За змістом ст. 20 ЗУ “Про прокуратуру” при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.
Відповідно до ст. 21 ЗУ “Про прокуратуру” перевірки проводяться за письмовими зверненнями, в тому числі депутатів усіх рівнів та за власною ініціативою прокурора.
Народний депутат у порядку, встановленому законом, згідно ст. 6 ЗУ “Про прокуратуру”, звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
За приписами ст. 17 ЗУ “Про статус народного депутата України” народний депутат як представник державної влади у разі порушення законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій припинити такі порушення. У разі порушення законності народний депутат може звернутися з депутатським зверненням до відповідних посадових осіб правоохоронних органів чи органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у відповідній галузі.
Посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій, а також працівники правоохоронних органів, до яких звернуто вимогу народного депутата про припинення порушення законності, зобов'язані негайно вжити заходів щодо усунення порушення, а за необхідності – притягнути винних до відповідальності з наступним інформуванням про це народного депутата. У разі невжиття заходів щодо усунення порушення посадові особи несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19-21 ЗУ “Про прокуратуру” та ст.ст. 6 і 17 ЗУ “Про статус народного депутата України”, ПРОШУ:
1. Провести перевірку щодо наведених фактів порушення земельного законодавства;
2. Вжити заходів щодо припинення наведених порушень законності;
3. Звернутися з відповідними заявами до суду про скасування вищенаведених рішень Ужгородської міської ради та державних актів про право власності на землю, виданих на підставі цих рішень;
4. Порушити перед Державним земельним агенством України питання щодо:
– проведення позапланової перевірки суб'єктів господарювання, якими розроблялися проекти землеустрою щодо відведення вищенаведених земельних ділянок на предмет допущених ними порушень законодавства;
– позбавлення цих суб'єктів господарювання ліцензій на право проведення робіт із землеустрою;
5. Проінформувати мене, як народного депутата, про результати проведених перевірок та вжиті заходи.
З повагою,
Народний депутат України В.Пацкан
