Літо чудовий час для того, аби мандрувати Закарпаттям. В краї така кількість цікавих локацій, де допитливий турист може побачити унікальні природні об'єкти, рідкісну флору чи навіть фауну, що навіть бувалі мандрівники зможуть відкрити для себе нові й цікаві куточки Закарпаття. “Про Захід” вирішив запропонувати 5 локацій, які менше відомі загалу, ніж популярні туристичні місця, але не менш варті того, аби їх хоча б раз побачити.
Національний природний парк “Зачарований край”, що розташований на території Іршавського району, займає площу 6101 гектарів. На території парку знаходяться унікальні природні об'єкти, які варто відвідати нелінивому туристу.
Як повідомляється на офіційному сайті НПП, тут розташована більша частина водозбірної території однієї з приток найбільшої річки Закарпаття Тиси – річки Боржава. Значні площі займають водно-болотні угіддя, збереглися букові праліси, багате біологічне різноманіття, значна історико-культурна спадщина, сформувалися унікальні скельні ландшафти. Ліси займають 87,5% всієї території НПП. Більше 90% від загальної площі лісів займають корінні угруповання Бука лісового і тільки 7% припадає на похідні угруповання, утворені Ялиною (Смерекою). На території парку зростають 165 видів рослин та мешкає 58 видів тварин, з яких 29 видів рослин і 38 видів тварин занесені до Червоної книги України.
У Парку водяться: карпатський благородний олень, сарна, бурий ведмідь, свиня дика, борсук європейський, рись звичайна, лісовий кіт, бобер європейський, форель і харіус.
“Чорне багно”
Перше, що варто побачити, – це оліготрофне сфагнове болото “Чорне багно” – ботаніко-гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення. “Чорне багно” – найглибше торфове болото Українських Карпат (глибина майже 7м). Воно має виражену опуклу поверхню і займає площу 15 гектарів.
Смерековий камінь. Автор фото Олег Глеба.
Наступна локація – геологічний заказник місцевого значення “Зачарована долина”, яке займає площу 150 гектарів та відзначається своєрідними рідкісними формами скельного рельєфу. “Зачарована долина” – це чимала території, але можна помандрувати промаркованим маршрутом і побачити справді оригінальні кам'яні утворення з цікавими назвами. Скелі з вторинних кварцитів заввишки від 20 до 100 м внаслідок вивітрювання набули різноманітних фантастичних форм, що нагадують руїни замків (Городище Велетня), дерева (Смерековий Камінь), тварин (Верблюд-Велетень, Соколята), Тронний камінь тощо. Є тут скам'янілий водоспад — потік застиглої лави. На правому березі потоку є печера з джерелом мінеральної води.
Ботанічний заказник загальнодержавного значення “Юлівська Гора” розташований на схід від села Дюли і на північ від села Оклі Гедь Виноградівського району Закарпатської області, на південно-західних відрогах Гутинського масиву (частина Вигорлат-Гутинського хребта).
Площа 176 га. Створений 20 жовтня 1974 року. Заказник є частиною Карпатського біосферного заповідника.
Заказник має унікальне розташування – у місцевості з найтеплішим кліматом в Українських Карпатах. Це й відіграло важливу роль у формуванні рослинного покриву. Широко поширені діброви зі скельного дуба, дубово-букові ліси, дуба Далешампа. Також зростають унікальні для України масиви липи сріблястої. Заказник є єдиним в Україні природним місцем зростання дуба бургундського.
Липовецьке озеро. Як повідомляє Енциклопедія сучасної України, – це озеро в Українських Карпатах у межах Хустського району Закарпатської області. Місцева назва водойми – Морське Око. Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення, цінна пам'ятка вулканізму в Карпатах. Знаходиться в північно-східній частині гірського масиву Тупий у Вулканічних Карпатах, поблизу с. Липовець.
Озеро вулканічного походження, знаходиться на висоті 526 м над р. м. Площа 0,18 га (за іншими даними – 0,3 га), округлої форми, глибина 5-7 м. Вода озера заповнює воронкоподібну заглибину, що виникла на місці бокового кратера згаслого вулкана. Озеро не має приток, живиться підземними водами, що надходять з великих глибин. Звідси й пішло повір'я, ніби воно не має дна. З Липовецького озера сильним струменем тече гірський потік. Воно ніколи не висихає, а взимку не замерзає. Спеціальні гідрогеологічні дослідження озера не проводили.
Місток на озері Озірце. Автор фото – Tanya Troyan
Озірце, інша назва – Дике озеро – гідрологічний заказник місцевого значення в Україні; високогірне озеро. Розташоване в Українських Карпатах, у межах Міжгірського району Закарпатської області.
Озеро лежить на північно-східному схилі гори Гропи, що в західній частині хребта Пишконі, на висоті бл. 1000 м над р. м, серед ялинового лісу. Площа 1,2 га, максимальна глибина 9,5 м. Озеро завального походження. Береги круті, за винятком північно-східної частини. Живлення переважно ґрунтове. Вода темно-коричнева, слабомінералізована. Температура її влітку не перевищує +15°. Узимку замерзає. З озера випливає невеликий струмок (ліва притока Озерянки).
Донні відклади утворені сапропелем та слаборозкладеними рештками мохового, трав'яного і деревного походження. Відбувається заболочування водойми (сфагнові та осоко-сфагнові болотні ценози). На поверхні води є угруповання рдесника. В озері водиться форель.
Озірце лежить у межах природного національного парку Синевир. Підйом до озера починається від Музею лісу і сплаву (північно-східна околиця села Синевир) і проходить маркованою туристичною стежкою.
Головне фото: Туристична карта Закарпаття. Автор: Микола Біляк
“Про Захід”
