Не секрет, що дерева живуть в кілька разів довше людини, і їх вік нерідко перевищує кілька сотень років. Мало кому приходить в голову хоча б думка про те, що на просторах Закарпаття ростуть дерева, які пустили коріння в землю задовго до створення єгипетських пірамід і пережили розквіт і занепад не один десяток політичних пертурбацій.
Одне з таких величних дерев – секвоя, батьківщина якої Північна Америка добре прижилось на Закарпатті. Так, це саме ті секвої, які виростають до гігантських розмірів і живуть 1000 років. І знайти їх можна, пройшовшись стежками дендрарію “Березинка”.
Директор Мукачівського лісового господарства Василь Анталовськй: “Секвої в дендропарку ростуть поруч один з одним на галявині. Гірська стежка (серпантин) веде до секвої через букові насадження. Висота і широка крони секвої – зброя в боротьбі за існування. Діаметри кожного екземпляру дуже різні – 26, 75, 96 і 130 см відповідно. Дерево тягнеться вгору і розростається вшир, відвойовуючи собі місце під сонцем і достатню кількість вологи. Більш того, на відміну від наземних ссавців і птахів, чий зріст стримує сила тяжіння, дерева не перестають рости навіть тоді, коли досягають зрілості. Сила тяжіння впливає і на них, але інакше, ніж, скажімо, на сокола або ведмедя. Дереву немає потреби пересуватися, і тому воно зміцнює свій остов, постійно нарощуючи шари деревини. Вимушене постійно добувати сили на прожиття то з неба, то з ґрунту, з часом дерево може досягти неймовірної величини і – при цьому продовжує зростати”.
“Гігантські секвої величезні, тому що вони дуже-дуже прадавні. А прадавні вони тому, що ніякі небезпеки їм не страшні: вони такі потужні, що встоять під будь-якими вітрами; їх деревина і кора містять дубильні і інші речовини, що захищають від грибкового гниття і жуків-точильників, а товста кора і в вогні не горить. Низові пожежі навіть корисні для секвої: вони знищують конкурентів, допомагають шишкам розкритися і створюють сприятливі умови для молодої порослі, яка купається в сонячному світлі і удобрюються поживною золою. У доросле дерево може вдарити блискавка – але, як правило, це не смертельно. Так гіганти і живуть століття за століттям, стаючи все старше – і все більше. Пишаюся, що наші працівники мають змогу опікатися такими величними деревами і показувати їх закарпатським гостям. Неподалік від велетнів, на галявині біля мамонтових дерев, можна комфортно відпочити, адже неподалік встановлено альтанку для туристів і годівницю для лісової фауни. Тому не варто упускати можливості хоча б півгодини посидіти поруч з гігантами-довгожителями, попереду у яких ще не одна тисяча років життя, – додає директор лісового господарства”.
Дістатися до дендропарку “Березинка” не важко, адже він знаходиться всього за 6 км від Мукачева і займає площу у 34 гектари. Роботи по закладці дендрарію стартували, як відомо, ще у 1957 році за ініціативи відомого вченого-лісівника, доктора сільськогосподарських наук СPСP Петра Молоткова та ще одного науковця – П.Каплуновського.
У середині ХХ століття, лісівниками та науковцями дендропарку було випробувано до 2000 видів деревно-чагарникових порід. Через кліматичні умови прижились тільки 300 видів. Це дерева та чагарники практично з усієї території колишнього СPСP, Північної Америки, Азії та Африки. Тож гуляючи по дендропарку, ви долаєте широти і континенти, дізнаючись невідомі досі таємниці світу рослин.
Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ
