Єдиний в Україні ліфт-патерностер працює в Ужгороді з 1936-го року і досі є на 99% оригінальним (фото)

Опубліковано:

Про відомий ужгородський ліфт-патерностер розповідають багато легенд. Мовляв, таких, як він, у світі є всього два, травмуватися на ньому неможливо, а електроенергію він споживає настільки ощадно, що є куди вигіднішим у використанні, ніж сучасні ліфти. Що з цього правда, а що – вигадки, виясняв у фахівців “Про Захід”.

Але спершу – трохи історії. Будівлю нинішніх ОДА та обласної ради (тоді це був будинок Крайового Уряду Підкарпатської Русі ) урочисто відкрили 10 червня 1936 року. З Праги для цього спеціально відрядили міністра внутрішніх справ др. Йосифа Чернія. Міністр прибув до нас поїздом, на вокзалі його зустрічали губернатор Костянтин Грабар, духовенство та представники різних культурних організацій. Всі разом переїхали до будівлі Крайового Уряду, де й відбулися урочистості.

Вже тоді у газетах писали, що архітектура нової “палати” є прекрасною, а грандіозні розміри служать доказом “респектованя Подкарпатськой Руси ведучими кругами Републики”. Але не обійшлося на відкритті і без скандалів. Духовенство краю страшенно образилося через те, що будівлю під час відкриття не освятили. Організатори свята виправдовувалися, що у Підкарпатській Русі проживають представники різних релігійних течій, тому віддати перевагу і можливість освячення якійсь одній і з них вважали недоцільним. Але такі виправдання на релігійних краян не подіяли, а на саме дійство не прийшов ніхто із представників духовенства. Навіть тодішній греко-католицький єпископ Олександр Стойка навідріз відмовився брати участь у торжествах і чаюванні у вузькому колі урядовців після урочистостей.

Слід сказати, що у газетних публікаціях, присвячених відкриттю будівлі, не було згадок про патерностер. Але відомо, що він працює у будівлі з часу її відкриття. Те, що наш пристрій є якимось унікальним, і у світі їх є всього кілька – не є правдою. Так, на території України він справді єдиний, на території колишнього СРСР, якщо вірити Інтернету, їх є два: в українському Ужгороді та столиці Росії Москві (там патерностер працює в будівлі Міністерства сільського господарства). Найбільше ліфтів такого типу нині залишилося у Німеччині, де працює більше 200 патерностерів, змонтованих у різні роки. А от копії нашого патерностеру можна знайти зовсім недалеко від нас – у Кошице, де працюють кілька патерностерів так само з початку минулого століття (зокрема, дуже схожий на наш діє в будівлі Кошицького технічного університету).    

Для людей, далеких від техніки, найпростішим поясненням принципу дії патерностера буде його порівняння з чортовим колесом. Раніше же цей принцип порівнювали з чотками (вервицею), через що, власне, і виникла назва патерностер (“Pater noster” – перші слова латинського варіанту молитви “Отче наш”). Тобто, так само, як перебираються в руках чотки, рухаються по колу і кабінки ліфта.

З дозволу головного інженера будинкоуправління адмінбудівель Закарпатської обласної ради Степана Галалінга, під наглядом директора СРБУ “Закарпатліфтмонтаж” Анатолія Остапова та ліфтера будинкоуправління Михайла Циканича нам дозволили піднятися спеціальною драбиною під самісінький дах будівлі, де розміщене машинне відділення. Саме там працює “серце” патерностера – його двигун. Анатолій Остапов працює з цим ліфтом аж із 1982 року. Каже, що нині він є на 99% оригінальним, зберіг не лише майже всі металеві деталі, а й усі дерев'яні конструкції з мореного дуба.

Механіку патерностера виготовила відома чехословацька фірма “Českomoravská Kolben-Daněk”, обладнання якої, до речі, досі успішно працює на ужгородській гідроелектростанції. Мотори, які запускають механізм, є продукцією компанії “Siemens”. Раніше, аби запустити ліфт, потрібно було повернути ручку реостату, після чого патерностер починав рухатися дуже повільно, поступово набираючи швидкість. Пізніше цей прилад замінили, тож тепер ліфт практично за секунду набирає сталу швидкість, не пришвидшуючи її, і не зменшуючи, а потім так само одномоментно зупиняється. До речі, швидкість патерностера становить 25 сантиметрів за секунду. Якраз таку швидкість розробники вважали зручною для того, аби двоє людей могли ступити в кабіну, а потім вийти з неї. Пізніше саме ця безперервність руху стала однією з причин того, що від патерностерів почали відмовлятися по всьому світу. За сучасними мірками ліфти такої конструкції не підходять для місць загального користування, оскільки ними не можуть скористатися інваліди на візочках, мами з дітьми на візках, літні люди, котрим важко швидко рухатися тощо.

Всього кабін в ужгородському патерностері – 14. Кожна з них розрахована на двох пасажирів, тобто за раз ліфт здатен перевезти 28 людей. Загальна ж вантажопідйомність цього ліфта – 1960 кілограмів.

Щодо міфу про енергоощадність, то не такий вже це, виявляється, і міф. Патерностер споживає велику кількість електроенергії лише на старті, у момент запуску двигуна. Далі ж працює в режимі холостого ходу, рухаючись за інерцією. Та все ж дуже вигідним його назвати не можна.    

Як розповів головний інженер будинкоуправління Степан Галалінг, перший післявоєнний ремонт патерностера проводили у 1954 році. Тоді проект замовляли у Москві, на основі архівних чеських креслень розробили новий план, на якому переклали всі чеські назви російською. Другий ремонт робився на самому початку 80-х років. Ці роботи вже добре пам'ятає нинішній директор “Закарпатліфтмонтажу” Анатолій Остапов. “У ті роки будинкоуправлінням керував нині покійний Юрій Іванович Ганич, – розповідає Анатолій Михайлович. – То був чоловік, котрий надзвичайно любив цю будівлю, буквально тут днював і ночував протягом 20-ти років. Саме він подав ідею запустити патерностер, який на той час не працював. Власне, тоді ми ремонту фактично й не проводили, лише все добре оглянули, змастили, підтягли і запустили. Працював він тоді десь біля півроку, далі його знову зупинили. Пам'ятаю, був навіть період, коли патерностер хотіли розібрати, а в пустих шахтах обладнати звичайні сучасні ліфти. Таких ідей чув навіть кілька, в різні роки. Але щоразу був спокійний, бо ніхто, звісно, не дозволив би демонтувати таку цінну пам'ятку історії і техніки, якщо вона справна і прекрасно виконує покладені на неї функції.

У 90-х роках патерностер фактично весь час простоював. А у 2000 році його вирішили все ж відремонтувати і запустити. Ми провели капітальний ремонт, під час якого деякі деталі довелося замінити. Пригадую, приїздили до нас чехи, пропонували відремонтувати ліфт, але попросили за це 95 тисяч доларів. Наше ж підприємство зробило це за непорівняно меншу вартість. Ми поїхали до Кошице, подивилися, як там функціонують старі патерностери, замовили потрібні деталі на ужгородському машзаводі, нам їх на замовлення виготовили, ми все встановили – і з тих пір ліфт працює по дві години кожного робочого дня: зранку, коли працівники ОДА та обласної ради приходять на роботу, та в обідню перерву”.

Один з елементів безпеки: людина вдаряється, стенд нахиляється, гак чіпляє за троси, ліфт зупиняється

 

А чи справді патерностер такий безпечний, яким його прийнято вважати? Адже дверей у нього немає і, невдало висунувшись, можна вдаритися чи травмувати кінцівки. Директор “Закарпатлфітмонтажу” Анатолій Остапов каже: мало того, що патерностер за своєю конструкцією не може впасти, у ньому також передбачено дуже багато способів захисту від нещасних випадків. Якщо ви не встигли вчасно вийти і вдаряєтеся головою у перегородку, перегородка випадає, натискає на троси і ліфт зупиняється. Якщо застрягає нога, нижня перетинка відпадає, і ногу можна легко висунути. Крім того, на кожному поверсі є тривожна кнопка червоного кольору, натиснувши на яку можна легко зупинити ліфт. Кожні два роки ужгородський патерностер проходить детальну експертну перевірку, яка щоразу засвідчує: навіть 80 років роботи – не завада для того, аби всі методи захисту працювали безвідмовно. До слова, з 80-х років директор “Закарпатліфтмонтажу” не пригадує жодного випадку травмування у патерностері. Хоча й зізнається: схоже, якась проблема там колись та була, адже одна з кабінок має явні сліди зварювальних робіт.

Чому ж патерностер нині працює всього по кілька годин на день? Головний інженер будинкоуправління пояснює: його бережуть, як історичну цінність. Мовляв, навіть найнадійніша техніка має властивість зношуватися, а патерностер, якщо його експлуатувати постійно, швидко вийде з ладу і реставрувати його буде вкрай важко і дорого. Однак і виключити його зовсім не можуть, бо деталі заіржавіють, і тоді ліфт ще швидше зламається. Тому і вмикають по кілька годин на день, аби дідусь, хоч потрошку, але працював. Працівники ОДА і обласної ради вже добре знають, а відвідувачі повинні пам'ятати: якщо лампочки на вході до ліфтів горять, значить, патерностер ще працюватиме. Щойно ж їх вимкнули, постарайтеся швидко вийти, аби не застрягти десь між поверхами.

До речі, у 1936-му в будівлі було два ліфти. Один – патерностер – для працівників Крайового Уряду та відвідувачів, а другий – виключно для використання крайовим президентом та його оточенням. Цей другий, частково відреставрований в останні роки, є у будівлі і досі. Піднятися ним можна було лише до другого та третього поверхів – квартири і приймальні президента. У радянські роки ним також користувалися лише обрані, адже на другому поверсі працював готель для посадовців, а на третьому розміщувався робочий кабінет керівника області. Нині цей ліфт не використовують. Усі інші ліфти у будівлі були встановлені вже значно пізніше.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”

 

 

 

Про Захід