Шість тижнів до часу “ікс” – саме стільки залишилося до дня проведення позачергових виборів до Верховної Ради України. Однак ажіотажу, який слід було очікувати саме цього разу й саме в нинішніх умовах, коли найімовірніша поява нових облич в українському політикумі, поки що не спостерігається. Принаймні так випливає з даних офіційного сайту Центральної виборчої комісії: станом на п'ятницю 12 вересня виявили бажання йти в депутати трохи більше ста кандидатів на всю Україну, і понад 90% із них є самовисуванцями. Експерти кажуть: не все так просто, політичне поле України кроять і перекроюють, і багато несподіванок ще може виникнути в останню мить. Деякі вже спостерігаємо…
Розрахувати все до дрібниць?
Протягом останніх днів у Києві відбувалося кілька десятків різноманітних зібрань партій різного ґатунку (як офіційних, так і неофіційних, закритих), на яких вирішувалася доля участі в майбутніх виборах. Чітко свою позицію встиг оприлюднити, фактично, тільки Анатолій Гриценко, який ще посеред тижня заявив про формування списку партії “Громадянська позиція”. При цьому він навіть назвав перші три десятки кандидатів у списку та розкрив імена головних спонсорів партійної кампанії.
Щодо решти політичних сил, які мають шанси потрапити до Ради VIII скликання, то вони не поспішають із ухваленням рішення, й виглядає так, що “тягнуть до останнього”. Так само й кандидати, котрі планують іти по мажоритарних округах. Мабуть, чимало з них ще сподіваються потрапити до прохідної частини списку певної партії чи заручитися підтримкою провідних політичних сил у своїх округах.
Ситуація, яка нині склалася, пов'язана з низкою факторів:
• для того, щоб довго утримуватися при владі, Порошенко має мати в парламенті велику фракцію, яка б мала можливість втілювати в життя його ініціативи. Саме тому він значною мірою зацікавлений у створенні великого блоку (що іменуватиметься партією П. Порошенка) і, фактично, буде чи не головною гарантією його політичного майбутнього;
• у гру включилися олігархи (причому не тільки ті, котрі формально відносяться до переможців, а й формально переможені за результатами Революції гідності), які прагнуть за будь-яку ціну завести в прохідні частини списків партій своїх людей. Щоб у майбутньому “лобіювати” свої питання;
• де-факто розпад Партії регіонів на кілька частин та поява нових політичних партій, сформованих вчорашніми регіоналами (приміром, ПР днями заявила про об'єднання з Партією розвитку України), призвели до того, що електорат південного сходу, який раніше найактивніше підтримував цю політичну силу, опинився перед складним вибором, кому таки віддати свої голоси. Відповідно нині робляться спроби сконцентрувати інтерес виборців переважно східного регіону на новій політичній силі, що була б формально правонаступницею ПР (залишити старий бренд навряд чи захочуть із огляду на великий негатив серед виборців інших регіонів України) та мала б шанси подолати прохідний бар'єр на виборах;
• заради вагомішого рейтингу більшість провідних політичних сил беруть до своїх списків представників добровольчих батальйонів, відомих громадських діячів, і таким чином поступово знівельовують роль цих людей у конфлікті з Росією, зводячи суть їхньої діяльності до намагання потрапити у ВР.
Усі вищеперелічені фактори призвели до того, що більшість списків політичних партій уже кілька разів були переписані-переформатовані, а це, у свою чергу, впливає й на висування в мажоритарних округах. Відтак, думаю, що більшість політиків таки відтягуватимуть реєстрацію, й у ЦВК буде багато роботи саме 14–15 вересня, в останні дні реєстрації кандидатів у нардепи, за списками партій. Ставки в цій грі високі, й ті, хто нині перебуває на престижних посадах, сподіваються їх зберегти, а можливо, навіть піднятися на вищі щаблі.
Без мегаблоку
Історія з єдиним списком нинішніх провладних політиків під брендом “Блоку Петра Порошенка” таки не була реалізована. Натомість цього тижня презентували “Народний фронт”, який очолюють Арсеній Яценюк та Олександр Турчинов. До політради нового об'єднання увійшла половина членів чинного Кабміну, кілька голів ОДА та низка громадських активістів, кілька командирів добровольчих батальйонів.
Однак те, що відбулося в середу, назвали “першим етапом з'їзду”, тоді як під час другого буде оголошено список партії або… спільний список із “Блоком Порошенка”. Київські експерти підкреслюють, що останній варіант лобіює Яценюк, який хоче залишатися прем'єр-міністром і після виборів. Однак якщо “Народний фронт” набере на виборах 5-6%, то навряд чи його очільник матиме право претендувати на таку посаду. Між тим, ставши лідером списку президентської партії, Яценюк свої шанси на це значно збільшує.
У свою чергу колишні соратники Тимошенко (перш за все Турчинов, Аваков, Парубій) не хочуть, щоб інтереси партії залежали від бажання однієї людини отримати посаду (така поведінка Тимошенко не раз ставала причиною конфліктів у “Батьківщині”). Хто переможе в цій грі? Мабуть, останні, оскільки для формування спільного списку з партією, яку очолює Юрій Луценко, практично не залишилося часу. Тим більше, що кандидати в нардепи від УДАРу вже готові призупинити членство в партії заради участі в виборах під знаменами президентської політичної сили. Відтак місць у списку для прибічників Яценюка та Турчинова стає все менше.
Перемир'я заради перемоги?
Свідченням того, що нинішні керівники держави зацікавлені в успішних виборах, є підписання угоди про перемир'я в Мінську та запровадження спеціального стану на певних територіях Донбасу, до прикладу, в Маріуполі. Усе це робиться задля того, щоб уникнути терміну “війна” та мінімізувати перспективи зриву виборів. У той же час уряд у середу спромігся виділити кошти на вибори (близько 960 млн грн). Тож поки що проведенню народного волевиявлення нічого не загрожує, однак…
За даними громадської мережі “Опора”, з 32-х округів Донецької та Луганської областей лише в 9-ти нині можливо провести вибори. Чи зміниться ситуація до 26 жовтня – сказати складно, однак перспектив для проведення повноцінного голосування в решті округів на сьогодні практично немає. Отже, в кращому випадку, до парламенту 26 жовтня буде обрано не більше 420 депутатів (десять мажоритарних округів у Криму також не рахуємо).
Левова частка депутатів за партійними списками, ймовірніше за все, буде за партією Президента, радикалами Ляшка, “Громадянською позицією” Гриценка, “Батьківщиною” та “Народним фронтом”. Прохід до парламенту “Сильної України” Тігіпка, Партії розвитку України Мірошниченка, КПУ Симоненка і навіть ВО “Свободи” Тягнибока – під великим питанням. Зрештою, щодо перших трьох, то їхнє майбутнє великою мірою залежить від активності виборців сходу та півдня. А от “свободівці” можуть узагалі “пролетіти”…
Відтак за прогнозами політологів основна боротьба розгорнеться на мажоритарних округах, яких стало менше, а от бажаючих, здається, побільшало. Можемо припустити, що й скандали на них цього разу будуть не менш запеклими, ніж у 2012 році. Тоді, нагадаємо, в п'яти округах вибори взагалі відмінили, а за підрахунками спостерігачів ще в 20-ти округах були явні ознаки порушення законодавства під час встановлення результатів виборів.
Широкий суспільний резонанс та активність громадськості нині не дасть можливості олігархам дуже щільно “закупити” місця в прохідних частинах списків партій, що проходять до ВР. Однак їхні ставленики будуть, напевно, у всіх вищеперерахованих силах. Питання лише в кількості. І цей аспект також може зіграти свою роль…
У разі негативних політичних сценаріїв для певних олігархічних кіл вони спробують зірвати вибори, зокрема наголошуючи на необхідності запровадження військового стану в країні. Річ у тім, що нині переговори на найвищому рівні відіграють важливу роль саме з огляду на формування удаваної стабільності та пошуку компромісу, перемоги “партії миру”. У той же час ми бачимо, як фінансово-політичні групи намагаються відсторонити від ресурсних потоків своїх конкурентів (найбільш афішованим став конфлікт між Ігорем Коломойським та Дмитром Фірташем). Ці конфлікти впливають і на політичну складову, і на передвиборчу. А тому під час кампанії ще варто чекати на скандали та провокації, які здатні як перешкодити проведенню виборів, так і призвести до певної зміни електоральних симпатій українців.
Віктор ЛАЗОРИК, Закарпатська правда
