Втрачений Ужгород: старовинні міські аптеки (Частина 2)

Минулого разу "Про Захід" вже розповідав про першу ужгородську аптеку, засновану Єзуїтським орденом ще 1745 року, та старовинну аптеку "Золотий лев" у будинку на початку нинішньої вулиці Волошина. Нині продовжимо розповідь історіями про інші зниклі фармації та їхніх власників. 

Майже такою ж старовинною, як "Золотий лев", заснований 1750-го року, була аптека "У спасителя". У щорічній книзі аптекарів Угорщини, виданій 1939 року у Будапешті, згадується заклад "Megváltó", відкритий в Ужгороді 1788 року. На жаль, до початку минулого століття інформації про неї ми не знайшли, не рекламувалася у тогочасних виданнях аптека і на самому початку століття. 

Лише в "Адресарі Республіки Чехословенської" за 1925 рік вперше знаходимо згадку про аптеку "У спасителя" Бені і Якобовіца на вулиці Ракоці. Йдеться про заклад, який досі добре пам'ятають ужгородці середнього і старшого віку – "Медтехніку" на нинішній вулиці Волошина навпроти римо-католицького собору. Нині у приміщенні старої аптеки знаходиться кав'ярня "Олд кафе".

В архіві БТІ ми знайшли відомості про те, що будівля на вулиці Волошина, 14 була зведена 1915 року. На її місці, як бачимо зі старої листівки, теж знаходився двоповерховий будинок, однак розгледіти, чи працювала там у ті часи аптека, неможливо. А отже, важко сказати, де з 1788-го до початку минулого століття міг діяти заклад "У спасителя". Цілком ймовірно, що він завжди працював на одному місці – просто у будівлях різних часів.

Нині єдине, що ми можемо, – прослідкувати за тим, кому належала аптека "У спасителя" до кінця Другої світової війни. "Адресар" за 1930-й рік все ще називає власниками Бене (чомусь вже не Бені) і Якобовіца. Також додається чіткіша адреса: вулиця Ракоці, 4 (у ті часи сучасна Волошина поділялася на кілька вулиць). 

У 1937 році з "Адресара" ми дізнаємося ім'я одного з власників аптеки – Емануел Якобовіц. Його партнер Бені (чи Бене) вже не значиться власником закладу. А от "Щорічна книга аптекарів" за 1939 рік вже зазначає, що аптекою керують Якобовіц Емануел та дружина. Вони ж володіли "Спасителем" у 1941 році. 

Що сталося з аптекою та родиною Якобовіц після Другої світової війни, на жаль, невідомо. Можливо, їх, як більшість ужгородських євреїв у ті часи, вивезли до концтаборів, і вони змушені були покинути свій родинний бізнес. Невідомо також, чи діяла аптека на нинішній вулиці Волошина до 60-х років минулого століття, бо лише з того часу можемо прослідкувати її подальшу історію.

(Аптека на кадрах з фільму "Акція", який знімали в Ужгороді 1987 року)

Отже, у 60-х будинок по вулиці Жовтневій, 14 належав міській управі, а опікувалося ним домоуправління № 2. Якраз у ті роки в Україні створили об'єднання "Медтехніка", яке займалося централізованим постачання профільного обладнання для усіх медичних установ. На Закарпатті єдиним оптово-роздрібним магазином "Медтехніки" стала колишня аптека "У спасителя". Аби дізнатися про цю сторінку історії аптеки більше, 

"Про Захід" звернувся до правонаступниці тієї "Медтехніки" – ТОВ "Закарпатська фірма "Медтехніка". Там розповіли, що коли "Медтехніка" заїхала на правах оренди у приміщення старої аптеки, там знаходилися лише меблі та красивий старовинний касовий апарат. Приміщень були три, всі прохідні. У першому – торговий зал, другий обладнали під робоче місце завідуючого, а у третьому знаходився склад. "Там торгували досить специфічним обладнанням, тож роздрібних покупців було небагато. В основному займалися продажем по безготівковому рахунку, пересилали інструментарій лікарням, поліклінікам, санаторіям. Окремо для зберігання обладнання мали склад на околиці Ужгорода. 

Взагалі ж це приміщення було не дуже зручне. Ми пригадуємо, що там постійно протікав дах, а в підвалі стояла вода, тож в аптеці відчувалася неприємна сирість. Щодо меблів, то вони теж нічим особливим не виділялися – звичайні старі буфети у вже досить поганому стані. 

(Інтер'єр аптеки на кадрах з фільму "Акція", який знімали в Ужгороді 1987 року)

На початку 90-х, коли у "Медтехніки" сплив термін оренди, ми подали до міської управи заявку на продовження оренди. Але нам відмовили. Оскільки в той час стара система оптової торгівлі "Медтехнікою" порушилася, а в роздрібній торгівлі аптека на вулиці Жовтневій не приносила доходу, ми не боролися за це приміщення. Вивезли з аптеки лише наш товар, залишивши там меблі, касовий апарат і все інше", – згадали багаторічні працівники "Медтехніки".

(Аптека на кадрах з фільму "Акція", який знімали в Ужгороді 1987 року)

До 2005 року міська влада здавала це приміщення в оренду, а 24 травня 2005-го продала 93 квадратні метри площі ТОВ "Бозуч" за 206 677 гривень. "Про Заходу" вдалося знайти власницю приміщення пані Валерію, котра розповіла, що в ті часи приміщення колишньої аптеки знаходилося в жахливому стані: стіни – вологі, усюди – грибок. "Я хотіла зберегти дерев'яний фасад, але він теж був у досить поганому стані. Довелося замовити у майстрів копію, тож майже усе, що ви бачите там нині, вже не оригінальне. Всередині на стелях були намальовані фрески. Я не пам'ятаю точно, але, здається, на релігійну тематику. Одна з найбільших фресок круглої форми знаходилася на стелі прямо над входом в аптеку. Це був, наче, якийсь святий, якого, можливо, колишні господарі вважали покровителем свого закладу (недарма ж аптека називалася "У спасителя" – ред.). Я запрошувала фахівців, котрі могли би відновити фрески, але вони назвали таку вартість цих робіт, яку я в ті часи не могла собі дозволити. Тому ми просто забілили фрески з надією на те, що колись зможемо зняти верхній шар і відновити їх. 

Щодо меблів, то ми їх вивезли – вони досі зберігаються у мене. Якого вони часу? Здається, позаду одного з буфетів я бачила клеймо з датою 1938. Куди подівся старовинний касовий апарат – мені невідомо. Коли я прийшла у те приміщення, там його вже не було", – розповіла пані Валерія.

(Старовинний касовий апарат теж потрапив у кадр фільму "Акція", який знімали в Ужгороді 1987 року)

У різні роки в приміщенні колишньої аптеки працював стоковий магазин, відділення "Укрсиббанку". Останні ж п'ять років там працює кав'ярня "Олд кафе", власниця якого Тетяна Монич розповіла, що з великою повагою ставиться до історії цього приміщення і намагається у стилі і декорі дотриматися автентики і старовинності. "Сюди часто заходять літні люди, корінні ужгородці, котрі з великою теплотою згадують стару аптеку. Вони кажуть, що таке кафе – кращий спосіб підтримати історію цього приміщення. Нам це приємно", – зізналася пані Тетяна.

В Ужгороді було ще чимало старих аптек, про які, на жаль, не відомо майже зовсім нічого. Наприклад, "Щорічна книга аптекарів Угорщини" за 1939 рік подавала інформацію про аптеку Ласло Бейли "Угорська корона", засновану 1870 року. З інших джерел стало зрозуміло, що мовилося про заклад, який багато років працював під іншою назвою – "У "Чорного орла". 

Ця аптека знаходилася на нинішній площі Петефі і багато років належала відомій ужгородській родині Ламів. Якоб Лам (1791-1855) був інженером і куратором общини євангелістів, котра побудувала церкву навпроти "Просвіти". А його син Шандор Лам (1839-?) у 1870-му заснував аптеку "У "Чорного орла", очевидно, названу так через те, що знаходилася неподалік легендарного готелю-корчми "Чорний орел", де свого часу зупинявся Шандор Петефі. 

Власне, Шандора Лама на Закарпатті та в Угорщині більше знають не як аптекаря, а як художника. Його акварелі, датовані 1860-тими роками, з видами Ужгорода та Мукачева часто використовують у роботі історики та краєзнавці.

"Адресар Республіки Чехословенської" за 1925-ий та 1930-ий роки в якості власника аптеки на Масариковій площі,11 називає вже іншого представника родини Ламів – Елемера (можливо, сина художника Шандора Лама). А от вже у 1937-ому на Масариковій площі, 13 працює аптека "У "Чорного орла"", власником якої є Войтех Ласло – очевидно той самий, якого вже під ім'ям Бейла Ласло у 1939-му (за часів Угорщини) "Книга аптекарів" називала власником аптеки "Угорська корона". 

Сліди родини Ламів на цьому етапі історії ми знайшли у Будапешті. Той таки Елемер Лам в Угорщині відомий як винахідник цукерок (льодяників) для горла. У 1931-му він купив у середмісті Будапешта, на вулиці Андраші, 26, аптеку, яку обладнав красивими меблями. У 1944-му керівництво аптекою взяв на себе син Елемера – Шандор, народжений у 1909 році. Однак вже у 1945 році, по закінченні війни, угорська влада націоналізувала заклад Ламів. Нині він вважається однією з найкрасивіших старих аптек Будапешта. А її меблі ще у 1967-му визнали мистецькою цінністю.

Наша ж ужгородська, теж націоналізована, аптека родини Ламів на площі Возз'єднання працювала до 60-70-х років. Згодом її перенесли на новозбудований проспект 40-річчя Жовтня (проспект Свободи). Нині в цьому приміщенні на площі Петефі працює приватний магазин. 

Про інші ужгородські аптеки, зокрема й про легендарну "першу", "Про Захід" розповість вже у наступній частині цього матеріалу. В нашій історії ще багато цікавого.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, "Про Захід"