4-го грудня християни східного обряду праздникуватимуть одне з 12-ти Великих церковних свят – Введення в храм Пресвятої діви Марії. Також у народі це свято має ще одну назву – Третя Пречиста.
Релігійна основа свята – це історія про народження Діви Марії. Батьки Богородиці – Йоаким та Анна довгий час не могли народити дитинку, просили про допомогу у Бога, а натомість дали обітницю: якщо в них знайдеться немовля, то вони віддадуть його в служіння Господу в Єрусалимський храм. Тож коли в них народилися дівчинка і їй виповнилося 3 роки, Йоаким та Анна дійсно відвели її в храм, де вона мешкала та вивчала святе письмо, аж до заручин із святим Йосифом.
На цьому святі замикається осінній сезон і починається зимовий. Саме тому його ще називають “воротами зими”. На Рівненщині ж приповідали: “Введення прийде, свят наведе”. Адже саме після Третьої Пречистої починається ціла низка улюблених зимових свят: Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколи, Ганни, а наприкінці – Різдво, Новий рік за старим стилем та Водохрещі.
Введення чітко ділить рік господарські цикли: до свята можна копати землю, а після – суворо заборонено аж до Благовіщення. Саме тому жінки для господарських потреб запасалися глиною на цей період. Крім того, з цього моменту до дев'ятого четверга не можна було праниками бити на водоймах білизну. В народі вважалося, що це нашкодить ниві, а ще гірше – може накликати бурю.
В деяких місцях у вечері напередодні свята ще й святили воду. Цей звичай має ще дохристиянське походження. Воду треба було брати з такого місця, де сходяться три джерела, потім її проливали через два полум'я, а відтак водичку споживали під час хворості, вроків, або ж використовували для любовних чарів. Дівчата ж, вмивали щодня від свята обличчя снігом та потому витирали червоною тканиною: вірили, що тоді буде гарний колір обличчя. Аби “прядиво пішло на руку” жінки в саме опівночі сідали голі на порозі та пряли коноплі.
В роботі “Народився Календар” Івана Франка описаний, напевно, найцікавіший звичай Третьої Пречистої. Як на Новий Рік (а також і на Різдво і на Великдень) той, хто перший прийде на Введення до хати, буде першим “полазником”, тобто тим, що приносить добро чи якесь лихо. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зранку до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя: “Коли ввійде (першим) молодий, гарний, здоровий чоловік, а до того зі грошима, то це добра ворожба: весь рік у хаті будуть усі здорові і будуть гроші вестися. Коли ж увійде старий, хворий, особливо стара баба, або коли хтось прийде чогось зичити, — то це злий знак”. Якщо цього дня хтось сторонній захоче щось позичити, то люди можуть запідозрити щось недобре. Це вважалося дуже поганою прикметою.
Ще на Введення обсипали того корови сім'ям і мастили маслом вим'я, щоб вони давали багато молока, а обкурювали їх для того, щоб ніхто не міг того молока відібрати. Крім того, це свято пов'язували також з культом померлих. Мовляв, у цей день Господь відпускає душі глянути на своє тіло.
З приходом зими на селі, як правило, уже всі господарські роботи завершено, люди починають готуватися до зимового циклу свят. Відчувається наближення традиційного часу зимових розваг селян, часу таємничого ворожіння, угадування майбутнього, долі, що найбільшою мірою, звичайно, цікавить молодих незаміжніх дівчат. А поки що молодь допомагає старшим.
Ворожили з різних прикмет, який буде новий господарський рік:
Скільки на “Введення” води, стільки на Юрія трави.
Як горобець нап'ється на Введення в бичачім сліду води, то напасеться худоба до Юрія (6 травня) трави.
Як буде на Введення в сліду вода, то на Юрія трава.
Як є на Введення вода, то буде в мисці / вліті молоко.
Як Введення мостить мости, а Микола забиває гвіздки, то люта зима буде.
Введенські морози ще зими не роблять.
Як ляже глибока зима, то готуй глибокі закрома.
“Про Захід”
