Крайові волонтери, на яких вже кілька місяців тримається забезпечення закарпатських військових у зоні АТО, бурхливо відреагували на рішення голови Закарпатської ОДА Валерія Лунченка про створення Закарпатського обласного координаційного центру.
ЗОКЦ створений як дорадчий орган при ОДА з метою “узгодження і координації дій з надання допомоги військовим підрозділам”. Наразі, як зазначено у листі Валерія Лунченка до голів районних рад та структурних підрозділів органів місцевого самоврядування, ЗОКЦ здійснює “акумуляцію та розподіл матеріальних коштів та майна, що надходять від організацій, підприємств та окремих мешканців регіону”. Крім того, в листі від ОДА просять узгоджувати заходи з “надання всебічної допомоги військовослужбовцям”.
Першою про лист ОДА до органів місцевої влади написала власкор каналу 1+1 на Закарпатті Наталія Зотова, яка організовує та координує волонтерський рух “Підтримаємо закарпатських військових”, на Мукачівщині. У мережі Фейсбук журналістка написала: “Ось такий цікавий документик мені нині трапився на очі. Тепер мукачівці не на КПП до військових повинні носити допомогу, а волонтери не зі 128-ю та прикордонниками напряму узгоджувати їхні потреби, а “всьо-всьо” ми маємо переправляти до ОДА! Бо там надумали через півроку після російської інтервенції, створити таке собі ЗОКЦе, яке хоче “здійснювати акумуляцію, розподіл матеріальних коштів та майна, що надходять від організацій, підприємств та ОКРЕМИХ мешканців регіону для підтримання життєзабезпечення всіх військових”… Тобто, коли ціною неймовірних зусиль проклалася логістика, налагодилися контакти, коли вже є прямий зв'язок з передовою і прямі замовлення з фронту, коли вже кілька місяців сотні волонтерів пліч-о-пліч тримають надійний тил, є розрадою і підтримкою для бійців, і тепер усе це ламати, починати формувати щось заново? Сенс який? Уникнути шахрайства? А де ж тоді були майже півроку? Чи терміново стали потрібними звитяги тилові, бо треба звітуватися, а звітуватися нічим?”
У коментарях до запису Наталія справедливо скаржиться: “Отакого координаційного центру нам дуже не вистачало, коли то все починалося. Я трохи пізніше підключилася вже. А до того дівчата все на своїх плечах виносили. Та й мені дісталося… Сотні дзвінків, переписок, уточнень, виправлень… А яка відповідальність! Ніхто тоді не пропонував допомогу.”
Своєю чергою журналіст Галина Ярцева, яка є засновником та головним координатором крайового волонтерського руху “Підтримай закарпатських військових” детально пояснила, чому волонтери так палко зреагували на подібну ініціативу крайової влади: “Щодо цього папір'я. 1. Розумію, що комітет був створений після зустрічі Президента з волонтерами із регіонів. Наголошую, з ВОЛОНТЕРАМИ. А поїхав на зустріч пан Дорошенко, як керівник громадської ради, а не волонтерського представництва.
Мені повідомляли про цю зустріч. Для тих, хто історію не знає, розкажу: Близько 15.30 подзвонив пан з ОДА з оргвідділу і попросив, щоб я скинула йому звіт про нашу волонтерську роботу. Розраховуючи, що нарешті нас помітили і допоможуть в кількох питаннях, я цей звіт написала ( ще поцікавлюсь куди він пішов). До 16.00 я мала його скинути на пошту і, як мені сказали, його відправлять на запит Адміністрації Президента. О 17 з копійкою, мені дзвонить той таки пан і повідомляє, що мене запрошують на зустріч з Порошенко наступного дня о 13.00. Що я, якщо дуже покваплюсь, зможу встигнути у Мукачево на потяг. Навіть не дьорнулась, бо розуміла, що це нереально. При цьому пан з ОДА не повідомив у цій розмові ні адреси за якою відбудеться зустріч, ні іншої додаткової інформації, якою я б могла скористатися, якби надумала їхати. А варіанти під вечір були, навіть за літак колеги з ГО “Карпатська ініціатива” хотіли заплатити. Проте, пан з оргвідділу ОДА уже був поза зоною. Тепер дуже шкодую, що не поїхала. А от пан Дорошенко – поїхав. Без жодних підозр, можливо, він просто встиг на потяг.
2. Звісно, наше головне завдання було – запустити владу, змусити її працювати для військових, вирішувати їх проблеми і т.п. Дуже сподівалася, що це відбудеться за тиждень після старту наших масштабних акцій. Адже НЕ помітити їх було НЕможливо. Усі мовчали.
Тепер ми набрали обертів, більше ми створили РУХ і можемо самостійно вирішувати багато питань. Найважливіше, що ми маємо, це довіру людей. І, чесно, хотіли під кредит цієї довіри скерувати ті ресурси і впливи, які має влада. А влада спочатку нагнула простих людей, коли змусила їх відмовлятися від одноденних заробітків на користь військових (цю агресію ми відчули у супермаркетах і лише потім з'ясували її причину), потім, коли нагнули сільради, щоб ті як у 5-ти річку терміново виконували план про збір продуктів. Ще раз наголошую: ВІЙСЬКОВИМ продуктів НЕ ТРЕБА. Цивільним у звільнених містах – так. але це вже інший напрям роботи.”
Загалом ситуація з ЗОКЦ обурила не тільки волонтерів, які всі ці місяці замалим не цілодобово працюють над забезпеченням наших військових у зоні АТО, без допомоги влади як такої, але й пересічних закарпатців, які висловлюють своє незадоволення в Інтернеті такими маніпуляціями від Закарпатської ОДА. Зокрема, люди бояться, що отримані гроші влада використовуватиме непрозоро, а координаційний центр взагалі створили для передвиборчого піару чинного голови ОДА на чужій, вже налагодженій праці.
І справді перше питання, яке хочеться поставити представникам крайової влади у цій ситуації: чому центр, який мав би координувати усі діяльність причетну до допомоги армії, створюють в області аж 31 липня!
Лариса Романюк, Про Захід
