20 жовтня в Археологічному музеї ім. проф. Е.Балагурі відбулися наукові читання “Стан історичної науки в Україні”, присвячені 70-річчю від дня створення історичного факультету.
Модератором засідання став доцент кафедри нової і новітньої історії та історіографії, заступник декана з наукової роботи Ігор Шніцер.
Зі вступним словом виступив декан істфаку Володимир Фенич, який щиро подякував усім присутнім за можливість провести насичену наукову бесіду та плідні дискусії.
Підкреслив, що українська історіографія переживає кризовий період, але водночас є живою та чутливою до викликів сьогодення. Історики, за словами Володимира Івановича, мають шанс переосмислити вже відомі концепції та напрацювання колег, дійти до певних висновків.
У читаннях взяли участь доцент кафедри історії Стародавнього світу і Середніх віків І.Прохненко, професор кафедри історії України С.Федака, завідувач кафедри історії Стародавнього світу і Середніх віків І.Ліхтей, доцент кафедри історії України В.Гуцул, завідувач кафедри нової і новітньої історії та історіографії, професор І.Мандрик, старший викладач кафедри нової і новітньої історії та історіографії С.Ганус, завідувач кафедри історії України, професор Р.Офіцинський, професор кафедри історії України Н.Жулканич.
Присутні заслухали доповіді: “Українська археологія: крок у XXI століття”, “Ранні слов'яни: Київська Русь в сучасній українській історіографії”, “Дослідження історії Середніх віків в Україні за роки незалежності”, “Сучасна українська медієвістика: проблеми і досягнення”, “Вивчення історії зарубіжних країн в Ужгородському національному університеті”, “Здобутки і нагальні проблеми дослідження зарубіжної історіографії в Україні”, “Сучасні німецькі зацікавлення українською історією”, “Історична освіта як інструмент формування національної пам'яті”.
У ході палких дискусій учасники наукових читань дійшли висновку, що визначальними тенденціями розвитку історичної науки в Україні на сучасному етапі є відмова від одіозних концепцій радянської історіографії, методологічний плюралізм, інтерес до здобутків світової історіографії та визначення власних проблемно-методичних пріоритетів. Водночас існує проблема державного фінансування історичної науки, але її можна вирішити шляхом отримання ґрантової підтримки історичних досліджень.