“Місто засинає. Прокидається мафія”. Ця фраза знайома майже кожному студентові. Справжнісінька і неприхована мафія завітала днями до Ужгородського національного університету. Йдеться, звичайно, не про бандитів, а про учасників популярної серед молоді гри. Її ще 1986 року придумав студент факультету психології МДУ Дмитро Давидов.
Спочатку в неї грали в гуртожитках й аудиторіях, та після того як деякі студенти університету провели канікули в літніх таборах, де відпочивали студенти й інших радянських вузів, гра разом з новими гравцями стала поширюватися по інших навчальних закладах СРСР. Закінчивши університет, Дмитро залишився в МДУ викладати психологію для студентів інших країн, і деякі з них, повернувшись додому, рознесли насіння “Мафії” за кордон – так, завдяки комунікації молоді, про гру дізналися Словаччина, Чехія, Польща, Румунія, Велика Британія, США та інші країни.
“Мафія” – салонна командна психологічна покрокова рольова гра з детективним сюжетом, що моделює боротьбу інформованих один про одного членів організованої меншості з неорганізованою більшістю. Суть, здавалося б, проста: жителі міста, знесилені від розгулу мафії, виносять рішення пересаджати до в'язниці всіх мафіозі до єдиного. У відповідь мафія оголошує війну до повного знищення всіх порядних містян. Головне у грі – вміння переконати, не видавати себе, приховувати справжні емоції (а це – справжнє мистецтво).
В Ужгороді вже давно діє клуб гравців у “Мафію”, а до нашого вишу вони завітали з ініціативою провести чемпіонат саме серед студентів. Метою такого заходу стало бажання донести своє хобі в маси, розповіли учасники. Серед гравців, які зібралися за столом у фойє головного корпусу УжНУ, були й досвідчені учасники, і ті, хто кілька разів пробував свої сили в колі друзів, і ті, хто лише теоретично знайомий з правилами гри. У холі головного корпусу “мафи” (тобто гравці у “Мафію”, як вони себе йменують) розіграли показовий поєдинок, а далі всі охочі могли долучитися до змагання в інших аудиторіях корпусу. Зіграти в мафію зібралося близько 20 студентів, але одночасно перебувати за одним столом мають змогу лише десятеро – такі правила класичної “Мафії”.
До речі, для тих, хто не знає, “Мафія” – складна психологічна гра; учасників часом доводять до справжніх сліз та істерик. Тому для того, аби віддаватися грі сповна та не вдаватися до взаємних образ, переходячи на особистості, учасники зверталися одне до одного не на ім'я, а за номером гравця. Таким чином вони диференціюють себе самих від ролі у конкретній грі. Досвідчені гравці клубу навіть мають свої псевдоніми спеціально для цього. Гравці мафія-клубу збирають двічі-тричі на тиждень та присвячують кілька годин улюбленій інтелектуальній грі. Нині в клубі є близько 30 учасників.
Ірина Левіна, медіацентр УжНУ
