Комплексна програма відновлення історичної частини Ужгорода депутатами міської ради була прийнята ще в грудні 2014 року. За нею протягом 2015-го та 2016-го років у центрі міста мали провести величезний пласт робіт, серед яких усунення аварійного стану інженерних мереж, їх реконструкція; збереження, відновлення та належне утримання пам'яток архітектури, інших будівель історичного центру міста, впорядкування ярусності забудови; реконструкція основних історичних площ і вулиць центральної частини міста із влаштуванням відповідного покриття, відтворення важливих архітектурних домінант і оборонних споруд міста, а також відтворення історичних садово-паркових і ландшафтних
комплексів.
З-поміж усього цього реально справа поки дійшла лише до відновлення фасадів старих будинків на площі Петефі. Та й тут чиновники не змогли дійти між собою згоди у питанні правомірності цих робіт. Тим часом “Про Захід” вирішив податися “в гості” до реставраторів, котрі от уже третій тиждень працюють над першим будинком амбітного проекту. Мова йде про двоповерхову, колись, певно, дуже красиву будівлю з ліпниною, зведену на площі ще на початку минулого століття.
На жаль, знайти стару листівку чи фотографію, де можна було би добре роздивитися, як виглядав цей будинок століття тому, нам не вдалося. Лише частину фасаду можна розгледіти на світлині 1920-х років.
Між тим, в останні роки ця будівля виглядала жалюгідно: старі дерев'яні карнизи ледь трималися, над головами перехожих буквально на чесному слові висіла цегла, штукатурка обсипалася, ліпнина частково відпала. Саме тому, що фасад цієї будівлі був у найгіршому стані, до нього реставратори приступили найперше. Начальник ділянки фірми-підрядника – малого приватного підприємства “Рута” – Валерій Алейніков погодився показати, як проходять реставраційні роботи та розповісти про них детальніше.
“Всупереч інформації, яку поширили декотрі місцеві ЗМІ, хочу сказати, що всі дозволи на проведення реставраційних робіт в центральній частині Ужгорода у нас є. Наше підприємство було засноване у Харкові ще 1993 року. З тих пір команда працювала на величезній кількості об'єктів по всій Україні. Ми маємо дуже великий досвід роботи з пам'ятками архітектури, є відповідна ліцензія, а минулого року, коли завершили реконструкцію старовинної будівлі театру імені Марка Кропивницького у Кіровограді, нашому директору навіть вручили звання Заслуженого реставратора України.
Команда, яку я привіз до Ужгорода, складається з молодих, ініціативних, небайдужих фахівців. Дехто з них до цього працював за кордоном, але покинув роботу там задля того, щоб зробити гарну справу у вашому місті. Тут працюють хлопці й дівчата з усієї країни, сам я приїхав з Харкова”, – розповідає Валерій.
Перш ніж приступити до реконструкції будинку на площі Петефі, 11, фірма провела ряд лабораторних досліджень матеріалів, з яких складався фасад. Зокрема ці дослідження показали, що оздоблення фасаду було виконане зі звичайної запеченої глини, тому й почало з часом руйнуватися. “Судячи з того, з яких невеличких шматків складалася докупи ця керамічна ліпнина, ми припускаємо, що випікали глину не в стаціонарній печі, а невеличкій, переносній. Можливо, на час оздоблювальних робіт її змонтували просто біля будинку. Нині ми замінюємо стару кераміку на її гіпсову копію. У суміш, з якої робимо ліпнину, додаємо ще кілька інгредієнтів, аби матеріал був міцнішим. Однак що це за інгредієнти і як ми працюємо над ліпниною, показати вам не можу – фірмова таємниця. Скажу лише одне: ми вже багато років працюємо над відновленням архітектурних деталей фасадів, тож гарантуємо, що ліпнина буде точнісінько така, як була, а триматиметься мінімум 25 років”.
Наразі роботи тривають вже третій тиждень. За цей час, за словами Валерія Алейнікова, з другого поверху будівлі зняли стару штукатурку, керамічні деталі, нанесли дорогу ґрунтовку глибокого проникнення, зараз рамують стіни, аби вберегти їх від впливу зовнішніх факторів. Паралельно також поступово повертаються на місце гіпсові копії старої ліпнини, а також приводиться до ладу ковка балкону. Для робіт, переконують, використовують якісні німецькі матеріали фірми “Капарол”.
“Люди, чиї вікна виходять на площу, жодних претензій до нас не мають, хоча ми маячимо перед вікнами цілий день. Познайомилися вже з песиком, котрий любив раніше сидіти на балконі. Балкон, до речі, ми вже котрий день відчищаємо від нашарувань фарби. Була в Радянському Союзі така фарба, яку всюди ліпили. То тут її щонайменше десять шарів. Ми хочемо вичистити спеціальними розчинами всю стару ковку. Вона там просто чудова і метал дуже якісний, такий прослужить ще сотні років. Коли дочистимо все, покриємо антикорозійним матеріалом, а далі акуратно пофарбуємо.
Вже майже закінчили і карнизи під дахом. Старі дерев'яні конструкції ми замінили, обробили вогнетривкими сумішами, далі будемо також ґрунтувати. Єдине, що вам не можу поки сказати, це якого кольору буде фасад. З колористикою зараз розбираються наші фахівці у Києві. Знаю, що вони навіть вивчали архіви для того, аби дізнатися, в якій кольоровій гамі ця будівля була спочатку. Наше завдання саме таке – зробити фасад таким, яким він був 100 років тому”, – каже директор фірми-підрядника.
Все це, звичайно, чудово, але правду кажучи, важко буде повернути цій будівлі первісний вигляд, відреставрувавши (навіть якщо дуже якісно) лише верхні поверхи. Чомусь міська влада так і не змогла дійти згоди з власниками перших поверхів будинків в історичній частині міста щодо приведення всієї будівлі бодай до одної кольорової гами. Вплинути на власників торгових площ у цьому питанні дуже складно, хоча Валерій Алейніков аж такої великої проблеми в цьому не бачить, каже: з часом може знайтися підприємець, котрий сам побачить різницю і захоче якісно змінити вигляд свого магазину.
Під час інтерв'ю ми розговорилися і з іншими працівниками на об'єкті. Вони розповіли, що Ужгород їм загалом подобається і здається комфортним, хоча й зізналися: оглядати його просто не мають часу. “Зараз, коли вдень дуже спекотно, ми починаємо роботу о шостій ранку. Іноді затримуємося до пізнього вечора, бо хочеться зробити все швидше, але разом з тим якісно. Що встигли вже побачити в Ужгороді? Були в замку, наприклад. Але він, не ображайтеся, нам не сподобався. Знову ж таки ця радянська фарба на стінах, а експонатам дуже потрібна реставрація. Від побаченого аж сумно стало. Та й загалом місто виглядає, знаєте, занедбаним. В центральній частині міста фасади страшні, бруківка хвилями “пішла”, все якесь недоглянуте. Ми як бачимо ті будинки, які руйнуються з кожним днем, аж серце кров'ю обливається. Сподіваємося, що наша робота на цьому об'єкті сподобається громаді Ужгорода і нас запросять залишитися тут ще для відновлення інших будівель”, – кажуть робітники.
Щодо планів, то будинок на площі Петефі,11, за словами Валерія Алейнікова, його команда завершить через тиждень-півтора. Кілька днів будівлі дадуть “відпочити”, а тоді приступлять до кінцевого етапу – колорування. Відтак вже є домовленості про наступний об'єкт, зараз якраз проходять перемовини щодо того, до якого будинку приступати: № 1 на куті площі Петефі та Православної набережної, чи триповерхового № 9. Загалом же на ремонт фасадів за програмою відновлення історичної частини міста цьогоріч мають виділити сім з половиною мільйонів гривень, ще стільки ж закладено в бюджеті на наступний рік.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”
