Маршрутки, «малолєтки», «викладачі-сволочі», Або про що пишуть аноніми в ужгородському «Підслухано»

Не варто, напевно, витрачати час і площу, щоб вкотре розповісти, яке місце у нашому житті зайняли соціальні мережі. Тут можна знайти майже всіх своїх знайомих, дізнатися, яку музику вони слухають, що готують на вечерю і куди їздять на вихідних.

Та якщо 2-3 роки тому основним, що займало час у соцмережі, були різні пости друзів та листування з ними, то тепер тут з'явилося ще багато цікавого.

Пабліків вистачить на всіх: є і рецепти для охочих покуховарити, є поради для молодих мам, дизайнерів-початківців, рибалок тощо. Великою популярністю користуються такі спільноти, у яких користувачі анонімно пишуть свої секрети, розповідають про дивні звички, випадки, за які соромно. Можна знайти спільноти “всеконтактного” масштабу, які налічують сотні тисяч підписників. І все частіше натрапляємо на пабліки, які мають певне географічне розташування. Наприклад, Волгоград, Архангельськ, Умань, Львів тощо.

 Місяць тому (10 травня) ВК з'явилася схожа спільнота, в якій героями записів стають закарпатці. “Підслухано. Ужгород” за місяць свого існування набрав близько 2 500 підписників. Адміністратор – користувач мережі, який називає себе Джейсоном Стетхемом. Він же займається спільнотою “Набка”, яка публікує жарти про Ужгород. “Від творця “Набка”, за правдивість постів не відповідаю.  Розповідайте свої цікаві історії)все анонімно, все збс)” – пише адміністратор на сторінці “Підслухано”.

Хтось хвалиться, що може у своєму виші задешево скласти сесію або жаліється на викладачів-хабарників:

 “УТЕІ КНТЕУ, тільки у нас можна закрити сесію за 150 гривень :))))))))” (18 травня, 23:30).

 “Бісить,коли викладачі сволочі. Вимагають гроші від студентів знаючи що дечкі з них дійсно можуть здати на 4,5. Ладно ще,якшо студент тупий або не заб'є х…, но чому має платити той, хто вчиться. Бажаю, щоб такі викладачі ці гроші тратили собі на лікування” (18 травня, 17:00).

 “Про ПГК УжНУ – брехня! вчусь там, за 300 євро можна заплатити за дві сесії і пройо……вати цілий рік :)” (15 равня, 19:00).

 “Ненавиджу медфак УжНУ і більшу частину його викладацького складу. В нас студенти заробляють не задля себе, а задля закриття сесії. С…ки” (12 травня 19:00).

 Контратака на жебраків і бої у маршрутках

 Деяким підписникам “Підслухано” не подобаються люди, які просять по місту милостиню. Про це у спільноті багато записів. Щоправда, є й ті ужгородці, яким шкода жебраків, і вони закликають інших кинути бідним хоча б якісь монетки. Дехто дає поради, як боротися з настирливими жебраками:

 “Таке враження, що вагітних циганок просити милостиню в центр напрявляють одразу із жіночої консультації.” (11 травня, 22:30).

 “Якщо ти не пройшов мимо інваліда і поміг інваліду, то ти добра людина, а якщо купив квіточку – то вже свята.” (11 травня, 22:19).

 “Буду антиподом до одного з попередніх записів. Чесно, задовбав мене наш міст мольби, ідеш по ньому і тіки настрій собі спортиш від цих всіх циганів, бомжів etc.. Невже не можна їм місто виділити або заборонити просто там стояти, реально харить.” (11 травня, 23:00).

 “В этом городе все двуличны , даже слепой на мосту ! 
Раз когда мы шли с подругой через мост , у нее приподнялась юбка и он резко повернул голову и посмотрел !Помогли слепому называется !” (13 травня, 14:00)

 “Клин клином вибивають. коли підходять цигани, кажіть їм: “йди звідси бо плюну” ;)” (31 тра о 17:00)

 Багато записів стосуються ужгородських маршруток: анонімам не подобаються люди, яким постійно “дує”, їх не влаштовує графік громадського транспорту (“Бісить, що маршрутки їздять лише до 9-ї години! Чому хоча б літом не зроблять подовжений час?Хоча б до 23.00… Хто тим взагалі займається? І як цьому можна поспособствувати?”), задоволені WI–FI у маршрутці №8 (“тільки я можу проїхати 2 круги у маршрутці, бо там є WI–FI“), здивовані через те, що хтось вступив місце (“…мене шокувалии два хлопці які уступили нам місця.Я не думала,що просто такі є…”), а є такі, що місце вступати не хочуть (“цікаво, я одна, зайшовши в маршрутку, стараюсь сісти позаду, щоб не уступати місце набридливим тьотінькам?”).

 “Бісять малолєтки”

 Хтось із дописувачів спільноти гостро критикує “малолєток”, і дає їм “мудрі настанови”:

 “Зайо… занадто пафосні п..зди, яким мами пів року тому дозволили на навчання фарбуватися. і виглядають в 13-16 на 20-25. є й нормальні люди, з якими можна спілкуватися, а інші ставлять себе, наче з неба спустилися.” (12 травня, 18:30).

 “Бесят мелкие пи…юки, которые обращаются к тебе – старый, старичок, старенький и тд. Горите в аду” (12 травня 17:17).

 “Вот мне интересно, почему наша молодежь нашла себе место для “тусы “такое,как Тупик? интересно кто и когда придумал там собираться,ведь у каждого города есть такое место,куда идут почти все подростки города” (12 травня, 21:00).

 “Хочу звернутися до малолєток,які тусуються в так званому “тупіку”. Особливо до тих,кому від 12 до 15 років.Невже ви думаєте,що якщо там будете бухати,заливатися по поводу і без,курити десятки сигарет на день,то вас будуть поважати та адевкатно сприймати? Навпаки! Ви пройо…те своє життя, замість того щоб займатися саморозвитком ,спортом,творчістю та вчитися! У ваші роки вам потрібно саме це! Але якщо ви самі це не усвідомлюєте, мені жалко вас, все може закінчитися дуже пічально(” 14 чер о 20:32″)

 “Чому всі дітки ходять в новий заклад в центрі міста напроти “Кактусу” я так розумію це каляний бар ? Краше йдіть трохи спортом позаймайтесь та активним відпочинком) або обгрунтуйте чим це так круто?” (13 чер о 18:30)

 “Харять малолетки, років 13-15, які пруться в максімус, панораму і тд, роблячи з себе не знати кого. малі, попустіться, у ваш вік треба дома сидіти і чайок пити, а не по клубах шлятись!” (29 тра о 20:00).

 Варош проти села

 Є пости “корінних ужгородців”, які пишуть про неприязнь до приїжджих:

 “Бісять люди, які не з ужгорода, вчаться тут, або просто часто приїжджать, а роблять із себе пзд… яких корінних жителів. пафоса хоть отбавляй.” (13 травня, 19:45).

 “Бісить село, що скотилося з гір, розмовляти по-людськи не вміє, ще і зас…ає мусором город, материться біля дітей, ще й одіваються як лохи. Кросовки з брюками, або спортивка і туфлі. Очі накрашені як у панди, і худа як тріска,но йде як 5 корів рядом.Село,ти у Вароші ,а не у себе!!!!!!!!!!”

 “Йоб… селюки ! їдьте собі до дому ,вже літо в кінці кцінців ! доста було !” 7 чер о 22:30

 “Жди меня”

 Впродовж місяця на “Підслухано.Ужгород” з'явилося багато постів, де аноніми просять допомогти когось знайти (“Шукаю девочку. ходить в 'Фанат'. брюнетка. кучерява.фігура наближена до ідеалу. в сірих штанах. робить багато на прес”). За час існування спільноти подібних постів на стіні залишили стільки, що адміністратор вирішив створити спеціальне обговорення “Жди меня”, щоб не “засмічувати” стрічку. “Тут я буду викладати, ті повідомлення на аску, про те, що ви когось побачили дуже гарного))”, – пише Джейсон Стетхем.

 Якщо узагальнити, то більшість записів на стіні – негативні. “Бісить”, “харить”, “задовбало”. На жаль, такими лексемами не обмежуються: майже у кожному пості – нецензурні слова. До речі, над правильністю своїх записів люди теж не переймаються, і в декого з підписників це викликає невдоволення:

“Помітила, що на “Підслухано” більшість постів пишуть вкрай неосвічені люди 🙁 Мало того, що розділових знаків не вживають, допускають помилки в кожному третьому слові, так ще й зміст таких постів в основному: “Я настолько нелогичен, что конь, стул, двадцать восемь.” (18 тра о 23:50).

 “Приз” за оригінальність

 І тільки невелика частина постів – кумедні історії, які відповідають формату “Підслухано”.

 “Очень повеселила история одноклассницы, которая для того чтобы похудеть и ничего неделать- пила проносное 😀 Интересно много таких?” 15 тра о 23:00.

 “Я люблю сонце, море, пляж, тропічні фрукти,..але дивлячись на мій бюджет – я більше люблю пекти картошку в Невицькому”.

“У мене дилема. Нещодавно до м.Ужгород приїздив панисько Ляшко і моя собака була удостоїна честі бути поглажженою їм. Тепер вона зібралась за нього голосувати і підбурує усіх собак нашого району бути за нього. Що робити?”

 Ось вам і коротка екскурсія по одному з популярних пабліків, за якими стежать і в котрі дописують молоді ужгородці. Після всього прочитаного у “Підслухано. Ужгород” хочеться сказати тільки одне: щоб не “задовбувало”, не “бісило” і не “харило”, треба це змінювати! А ще сміливіше знайомитися з дівчатами, щоб потім не шукати їх у “Жди меня”, вдосконалювати рідну українську, і ходити пішки чи кататися на велосипеді – тоді до маршруток, їх водіїв і пасажирів претензій не буде!

 Лілія Горват, “Про Захід”