Борщівник Сосновського (“ведмежа лапа”, “помста Сталіна”, “окупант”) – багаторічна рослина родини зонтичних із 2-5-річним циклом розвитку. Оскільки довжина листків борщівника часто сягає 2 м, інколи буває до 3,5 м, відповідно з'явилася народна назва “гераклова трава”. Після плодоношення рослина повністю відмирає. Розмножується переважно насінням. Квітка – складний зонтик, білий або зелено-жовтий. Борщівник Сосновського сягає заввишки 3 м, має великі перисті листки та порожнинне стебло завтовшки до 10 см.
У 60-ті роки, коли М. Хрущов почав повсюдно впроваджувати кукурудзу, окремі господарства все ще віддавали перевагу борщівнику Сосновського, як більш врожайній, менш витратній і невибагливій культурі.
Через деякий час борщівник Сосновського зник із полів, тому що запах ефірних речовин, які містяться в рослині, передавався в молоко. Вони нешкідливі, але пити таке молоко люди не хотіли.
Переносить заморозки до -7 -9 0 С.
Основними місцями його розвитку є необроблювальні угіддя, береги потічків, річок, каналів, узбіччя доріг, деградовані луки, пасовища тощо.
При контакті людини з рослиною спричиняє опіки, які важко загоюються.
Якщо ж упущено момент і рослини зацвіли, то скошену масу (борщівник цвіте з липня і майже до вересня) обов'язково треба спалювати, бо насіння дозріває навіть тоді, коли зацвівша рослина скошена. А одна така рослина дає 15-20 тисяч летючих насінин. Причому насіння може прорости в ґрунті навіть через 10-12 років.
У нас як бачимо борщівник цвіте на всю силу, береги річки Синявка повністю всіяні борщівником, подекуди він сягає понад 2 метри у висоту. Завезли його при будівницві берегоукріплення, та боротьбу з ним не ведуть.
Справа в тому, що борщівник містить кумарин бергаптен, який різко підвищує чутливість шкіри до ультрафіолетових променів сонця. У залежності від часу контакту з листом і сили сонячного випромінювання дотик до борщівника може закінчитися в різній мірі сумно — від легкого почервоніння шкіри до міхурів, потім глибоких, дуже повільно гоючих виразок з більш сильними опіками на місцях жилок. Опік більше 80 відсотків тіла смертельний.
Виразки загоюються до 3 місяців, на місці опіків залишаються темні плями, нерідко у формі листа, які зберігаються 2-4 роки. Особливо небезпечний борщівник для дітей, у яких шкіра ніжна, і дорослих з рудим волоссям. Найнеприємніше в тому, що якщо сік борщівника потрапив на шкіру і залишився на ній надовго навіть в похмуру погоду, то після появи сонця за кілька хвилин він дасть такий опік, як якщо б ви весь цей час засмагали з соком на шкірі.
Перш за все, при зіткненні з борщівникмо потрібно якомога швидше змити сік: якщо це зробити
швидко, опіків не буде. Часто контакт з борщівником, особливо якщо він невеликий (опікають рослини будь-якої величини і розміру) і росте в траві, виявляється вже готовим опіком. У цьому випадку допомагає нанесення на опік цинкової мазі або, що набагато краще, гомеопатичного препарату ціндол. Цинкова мазь містить вазелін, тому погано тримається на вологій після опіку руці. Ціндолом можна змащувати уражене місце, не накладаючи пов'язки, оскільки він утворює на поверхні досить щільну корочку. Цю процедуру повторюють 2-3 рази на день.
Інші ліки, які чудово підсушують опіки, прискорює їх загоєння, дезінфікує поверхню і не залишає плям на одязі, — ефірне масло лаванди. Маленьку пробірку з маслом зручно носити з собою. До речі, лаванду можна використовувати як дезінфікуючий і ранозагоювальний засіб при будь-яких дрібних пошкодженнях шкіри.
Але після контакту з борщівником варто звернутися до лікаря за кваліфікованою допомогою!
