Ім'я ужгородського громадського активіста Віталія Грегора не так давно з'явилося у багатьох всеукраїнських ЗМІ, а все тому, що він є фігурантом одного з епізодів гучної кримінальної справи, відкритої Генеральною прокуратурою України на колишнього командира батальйону “Айдар”, а нині нардепа, позбавленого депутатської недоторканості – Сергія Мельничука.
“Про Захід” зустрівся з Віталієм і почув багато цікавого про те, як люди нардепа займалися мародерством на фронті, рейдерством поза фронтом, а потім і вкрали гуманітарну допомогу, на яку збирало гроші все Закарпаття.
“Мельничука обрали командиром, бо більше ніхто не хотів”
“Із Сергієм Мельничуком я особисто не знайомий. Не бачив його ніколи на Майдані (хоча у його біографії вказано, що він був сотником), не бачив і потім, коли постійно приїздив до батальйону “Айдар” на передову і в базовий табір, – починає розповідь Віталій. – Про цю людину взагалі відомо небагато. Кажуть, ніби він родом з Вінниччини, мав будівельний бізнес на Луганщині та якісь оборудки з місцевими злодіями і, як наслідок, проблеми з міліцією. Можливо, саме від правосуддя він і втік до Києва, де, скоріше за все, познайомився з деякими майданівцями, однак сотником він точно не був.
Коли почалася російсько-українська війна, майданівці захотіли об'єднатися в один патріотичний батальйон. На початку літа на Луганщині розгорнулись активні бойові дії, довіри до місцевих правоохоронців не було, тож наші хлопці об'єдналися навколо загону територіальної оборони “Айдар”. Коли постало питання кого поставити комбатом, бійці запропонували кандидатуру бойового афганця, сотника 8-ї афганської сотні Майдану, нині покійного Олега Міхнюка. Однак той відмовився, мотивуючи бажанням бути постійно поруч в боях зі своїми бійцями, а не займатися організаційно-штабною роботою. І тут хтось запропонував Сергія Мельничука.
Тоді ніхто особливо не замислювався, що це за людина. Хтось сказав, що він з Майдану, тобто побратим, ще й офіцер за званням. А оскільки ніхто інший в командири не рвався, бійці й не заперечили.
Дуже багато моїх побратимів з Майдану пішли служити в “Айдар” і, зрозуміло, я почав допомагати, чим міг. Проблем, ви пам'ятаєте, в перші місяці було багато, не вистачало елементарних речей: їжі, форми, карематів, бронежилетів. Я найчастіше возив допомогу своїм друзям із штурмового підрозділу “Яструби” (ним керував мій добрий товариш із Мукачівщини, нині покійний Олег Сидор – “Скіф”). Тоді вперше і почув від хлопців нарікання на комбата. Казали різне: що його майже ніколи не бачать на передовій, а коли він і з'являвся ненадовго в “гарячих” точках, то дивним чином обстріли з ворожого боку припинялися. Хлопці вже тоді припускали, що він, можливо, співпрацює з бойовиками, серед яких може мати колишніх друзів з Луганська.
“Пішли чутки, що комбат керує мародерами”
А чим далі, тим таких дивних історій ставало все більше. Казали, що Мельничук безперешкодно переходить лінію зіткнення, має якісь справи з противниками. Сам Олег “Скіф” одного разу піймав людей з охорони комбата на тому, що вони винесли з приватного будинку у щойно звільненому від бойовиків місті повні кишені ювелірних виробів. “Айдарівців” часто звинувачували у мародерстві. От тільки у батальйоні були два типи мародерів. Одні іноді забирали з розграбованих до цього бойовиками магазинів залишки їжі, бо банально не мали, що їсти. Мельничук, який мав би займатися такого роду організаційними питаннями, нічого не робив. Солдати реально були голодні, тож мусили виживати. До того ж частину їжі вони віддавали місцевому населенню.”Пішли чутки, що комбат керує мародерами”
А були мародери інші – справжні, наприклад, із групи “Чорні”. Вони грабували приватні оселі, і скільки б на них не скаржилися комбату, той ніяких висновків не робив. Саме від цього пішли чутки, що ніби він сам тими мародерами і керує. Ще підозрювали комбата в тому, що він бере викупи за полонених бойовиків. Бо їх часто ловили, передавали у штаб, а звідти вони просто зникали. При затриманнях полонені часто пропонували гроші за те, щоб їх відпустили. Прості хлопці казали, що їм цих кривавих грошей не треба, але, комбат, певно, цим не гребував. Хлопці також розповідали, що в одному із запеклих боїв в Новосвітлівці десь на 4-й день, коли закінчувались боєприпаси, Мельничук привіз ящики з набоями, а коли поїхав, виявилося, що всі патрони… холості.
“На його совісті – десятки вбитих “айдарівців”
Але це не найстрашніше, що закидають колишньому комбату. Саме на його совісті –десятки вбитих “айдарівців”: як через бездарно сплановані ним операції, так і через неузгодженість дій із військовим командуванням інших батальйонів. Не раз у хлопців складалось враження, що комбат навмисне відправляє найкращих бійців на смерть. Не менш злочинну халатність він допускав і в оформлені документів бійцям, як наслідок десятки бійців були оформлені чи-то сторожами чи-то волонтерами, що призвело до неможливості відповідних виплат при їх пораненні або оформленні допомоги сім'ям загиблих героїв.
Була в Мельничука і фішка використовувати хлопців в різних рейдерських захопленнях підприємств. На початку це подавалося комбатом як відновлення справедливості, повернення заводів у “регіоналів”. Потім виявлялося, що таким чином Мельничук допомагав чиїмось бізнес-інтересам”.
Дивно, що члени “Айдару” все це бачили і мовчали. Віталій виправдовується: не мовчали, намагалися донести відому інформацію “наверх”, але зв'язку з вищим командуванням у бійців практично не було та й вільного часу в той період запеклих боїв не вистачало. Тому новину про те, що комбат балотується в нардепи, бійці зрештою сприйняли з полегшенням: хоч так Мельничука нарешті здихаються. Хоча самі, напевне, і не усвідомлювали до кінця, що комбат пройде до парламенту, користуючись добрим ім'ям героїчного батальйону.
“Нас заштовхали у машини та повезли на якийсь склад”
У Віталія Грегора є своя причина недолюблювати Сергія Мельничука. Саме його люди викрали допомогу, на яку збирало гроші все Закарпаття. Сталося це у листопаді минулого року, коли Віталій з Олегом Сидором та ще одним закарпатським бійцем “Айдару” повіз на передову куплений позашляховик “Mitsubishi Pajero” 1987 року випуску. Джип був напакований різного роду допомогою для бійців, у тому числі мобільними телефонами та ліками. На Рівненщині через сильний туман і водія автомобіля, котрий несподівано виїхав на зустрічну смугу, хлопці потрапили в аварію. Джип перевернувся, скло з усіх вікон вилетіло, Олег Сидор отримав забої, через які почувався погано і залишився у Рівному. Полагодивши у Рівному двигун, Віталій з іншим побратимом подався далі. Зупинились у Житомирі, аби підібрати місцевого “айдарівця”, там же познайомилися з волонтерами, котрі запропонували частково відремонтувати пошкоджений автомобіль. Тут таки й під'їхали невідомі хлопці зі зброєю і нашивками “Айдару”, які сказали: оскільки на машині написано, що це допомога для батальйону, значить – для них. Вони заштовхали Віталія, його побратимів та волонтерів у машини та повезли на якийсь склад. Там керівник групи, який назвався Сергієм Грабом – заступником комбата Мельничука – заявив: якщо хтось хоче збирати допомогу для “Айдару”, то мусить це робити виключно через їх благодійний фонд “Небесне сузір'я “Айдар”, який, як виявилось згодом, згідно з публічними реєстраційними даними на сайті Мінюсту, він же і очолює. Таку ж вимогу поставили і перед силоміць привезеними житомирськими волонтерами.
.jpg)
“На мою думку, він має бути довічно ув'язнений”
Віталій Грегор вважає, що цей благодійний фонд був спеціально створений для відмивання брудних грошей та збагачення за рахунок простих людей, котрі хочуть допомагати армії. Принаймні ніхто зі знайомих Віталієвих “айдарівців” не отримував допомоги від “Небесного сузір'я…”. Залишається лише гадати, скільки міст об'їхали з такими вимогами Сергій Граб із друзями та скількох волонтерів вони через обман чи залякування примусили співпрацювати з фондом. До слова, Сергій Граб, як видно із інтернету, донедавна був помічником нардепа Мельничука і керував численними рейдерськими захопленнями підприємств.
Саме ця людина і забрала джип із надписом “Батальйону “Айдар” від Ужгорода” собі. Що з цією автівкою сталося далі – досі невідомо, однак на передовій її так ніхто і не бачив, на даний час вона знаходиться в розшуку. Віталій Грегор розповів, що одразу після цього випадку він написав заяву у Генеральну прокуратуру, звинувативши Граба і його подільників у бандитизмі та викраденні. Реакції не було півроку. Аж не так давно Віталієві подзвонили з ГПУ й попросили приїхати в Житомир для відтворення подій. Виявилося, що прокуратура таки взялася розслідувати справу банди, що діяла під прикриттям “Айдару”. Сергій Граб втік, однак з десяток колишніх “айдарівців” зараз таки під вартою. Суд також чекає на самого нардепа Мельничука, якого звинуватили в організації злочинної групи.
“Я знаю кількох айдарівців, котрі підтримують Мельничука, але всі вони в основному пов'язані з його різного роду темними справами. Деякі з “айдарівців” мовчали, бо боялися за своє життя, інші писали заяви, однак їх раніше не чули, більша ж частина вважала, що спочатку потрібно розібратись із зовнішнім ворогом, а вже потім із Мельничуком. У найближчому часі, я думаю, з'являться і нові свідчення “айдарівців”. Я же щиро сподіваюся і зроблю все від мене залежне, щоб Мельничук таки поніс покарання. На мою суб'єктивну думку, це має бути довічне ув'язнення, аби він сидів у в'язниці і думав над тим, скільки людей через нього загинуло: як через його недолуге командування, так і через вкрадені речі, котрі могли врятувати життя солдатам. Для мене це принципова справа”.
Тетяна ЛІТЕРАТІ,
“Про Захід”
