Вчора народний депутат України Валерій Пацкан провів прийом громадян у Мукачівському та Виноградівському районах Закарпаття. Нардепа радує, що попри песимізм, який настав у суспільстві за минулий рік, люди зберігають оптимізм, борються за свої права і вірять, що ситуацію можна змінити на краще. На жаль, проблем у людей дуже багато і часто вони просто неспроможні їх вирішити самотужки. Про це Валерій васильович повідомив на своїй сторінці у Facebook. Найбільше під час прийому громадян нгардепа вразили дві історії.
Перша – про бойового офіцера, учасника АТО з Виноградова. За час війни він встиг побувати в двох гарячих точках – в Луганському аеропорту та в Дебальцеві. Але його відправили в небезпечну зону і втретє. Зараз чоловік несе службу в місті Щастя, на самій лінії фронту. При цьому він, як і багато інших воїнів, що захищають наш спокій, потерпає від абсурду та бездіяльності чиновників. Офіцер, про якого я пишу, все ще не отримав статус учасника бойових дій та учасника АТО. Натомість, у його військовій частині є кілька офіцерів, які ще ні разу (!) не були у зоні АТО. Очевидно, або мають чималі статки, щоб відкуповуватися, або високих покровителів, які дозволяють їм відсиджуватися у тилу, поки інші воюють.
Трагічно складається доля і з лікуванням учасників АТО. Так один молодий хлопець, якому снарядом роздробило ногу, ніяк не може отримати від командування свої частини направлення у госпіталь. Не може отримати гідного лікування і юнак, якому осколками роздробило пів щелепи.
Коли запитав у батьків цих хлопців, скільки вони отримали компенсації від держави, відповідь просто вразила – 2-3 тисячі гривень. Ось настільки оцінює держава людське здоров'я та ризик життям. Гірше того, одному з хлопців лікарі хочуть поставити стан психічно хворого з дитинства, що автоматично суперечить результатам медкомісії, згідно з якою його визнали здоровим для служби в армії. Виникає питання, хто бреше – лікарі чи військове начальство? Вважаю, що покарані мають бути і одні, й другі.
Друга історія шокувала настільки, що я деякий час не міг отямитися. В області продовжується повне, вибачте за жаргон, ментівське свавілля. На прийом прийшов молодий чоловік, який чесно заробляв на хліб собі й сім'і, поки не перейшов дорогу міліціонерам.
Він випадково став свідком отримання хабара працівниками міліції, отримав відеозапис злочину і відмовився віддати його на вимогу правоохоронців. З того часу й почалися його проблеми. Чоловіка посадили в слідчий ізолятор і “шиють” йому кримінальний злочин. Два рази (!) суд визнавав його невинним, але міліціонери не заспокоюються і не припиняють спроб все ж відомститися йому, засадивши за грати.
І ситуація з військовими, і історія неугодного міліціонерам чоловіка – просто кричущі і я обов'язково ними займуся.
Обіцяю особисто поговорити з міністром оборони України щодо військовослужбовців 128-ї бригади та відзвітувати громадськості про результати розмови. Коли наші військові повернулися додому з-під Дебальцева, пакети документів на присвоєння їм статусу учасників АТО мали бути негайно підготовлені й відправлені на Київ. Може, їх і подавали, але ми нічого про це знаємо. Свого часу ми разом з Робертом Горватом обіцяли проконтролювати отримання статусу учасників АТО закарпатським військовим і обов'язково цього доб'ємося.
Що ж стосується міліцейського свавілля, то на моє прохання його справою вже займається один із кращих закарпатських адвокатів. Крім того звернуся до Генпрокурора та Міністра внутрішніх справ щодо розслідування фактів зловживання міліціонерами.
Окремо звертаюся до працівників міліції, які впізнали себе в цій історії, – краще не шукайте виходів на мене. Розмовляти нам немає, про що.
