Цією небезпечною і надзвичайно шкодочинною хворобою уражується більше 170 представників родини розоцвітих, як культурних: груша, яблуня, айва, вишня, слива, персик, абрикос, так і декоративних та дикоростучих видів: горобина, глід, троянда та інші.
Збудник, бактерія Erwinia amylovora, зимує у провідних судинах хворого дерева. Муміфіковані плоди, виразки є найважливішими джерелами ураження. З настанням сокоруху збудник починає інтенсивно розмножуватись, у великій кількості виступаючи на поверхню з ексудатом. Під час цвітіння комахи переносять збудників на квіти здорових рослин. Продовжуючи розмножуватись у квітковому нектарі і через квітконіжку бактерії проникають у провідні судини дерев. Пізніше зараження проходить через рани, тріщини, продихи, що зумовлює системне ураження.
Хвороба починається з суцвіть, а згодом переходить на пагони і гілки. Бруньки не розкриваються, чорніють і засихають, але не опадають. Квітки весною раптово чорніють і в’януть, залишаючись на дереві. Молоді гілочки і листя починають чорніти з кінчиків, потім скручуються й інфекція швидко поширюється вниз по дереву. Листя буріє і чорніє, але не опадає, залишаючись на дереві, яке виглядає ніби обпалене вогнем. Кора розм’якшується, за високої вологи може спостерігатися виділення ексудату у вигляді крапель рідини молочно-білого забарвлення. Зріз кори в таких місцях має характерний «мармуровий» рисунок із червонувато-коричневим відтінком. Епідерміс уражених місць відшаровується, утворюючи пухирі, кора розтріскується і межа між хворою і здоровою ділянками кори стає чіткою. Часто спостерігаються характерні симптоми — клиноподібні окреслені виразки. На гілках виразки швидко збільшуються, поширюючись із верхньої частини крони на стовбур. Хвороба уражає і плоди, частіше неспілі; вони чорніють, але так само, як і листя, не опадають, а залишаються на дереві.
Найбільш сприятливі умови для розмноження і поширення хвороби створюються у вологу погоду за температур вище 180С. З настанням літньої спеки поширення хвороби може призупинитись, а восени знову відновлюватись. Бактеріальний опік майже завжди супроводжується комплексом інших інфекцій.
Рекомендують такі методи боротьби з бактеріальним опіком:
- Сильно уражені опіком окремі дерева знищують шляхом викорчовування і спалювання їх на місці.
- Для профілактики застосовують мідновмісні препарати.
- У період спокою, пізно восени, роблять обрізання окремих гілок на відстані від місця ураження: у молодих гілок на 20—25 см, у старих — на 10—15 см.
- Як профілактичний захід рекомендують проводити викорчовування дикорослих груш, яблунь і глоду, які можуть бути джерелом уражень дерев.
- При закладанні нових садів необхідно вибирати саджанці стійких до хвороби сортів.
- Підтримувати кислотність ґрунту в межах рН 5,5—6,5, регулювати баланс азот-фосфор-калій.
- Проводити дезінфекцію садового інвентарю, що використовується для обрізання дерев.
- Проти переносників інфекції — кліщів, сірого брунькового довгоносика, листовійки, попелиці — застосовувати препарати, дозволені до використання в Україні.
Управління фітосанітарної безпеки – державний фітосанітарний інспектор: Якобчук Г.І.
