Виклик, який назавжди залишиться в пам’яті бригади «швидкої». Лише одна ніч, один пацієнт, одна дорога – але скільки сили, зосередженості та боротьби в кожній хвилині…
Є в роботі екстренки такі моменти, коли напруга сягає найвищої позначки, коли кожна мить стає вирішальною, а кожен рух – відточений до досконалості… 22:13, м. Рахів. Дзвінок на 103: «Чоловік, 79 років. Пекучий біль за грудиною, дуже болить серце…».
Через три хвилини бригада № 1200 вже на місці. На кардіограмі – гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, ускладнений AV-блокадою ІІІ ступеня. Тиск – 60/20. Пульс – 27. Кожна хвилина може стати фатальною.
Команда працює швидко, чітко, злагоджено: діють за Протоколом. Після невідкладної допомоги стан пацієнта стабілізують настільки, щоб розпочати транспортування. Тиск – 90/60, пульс – 47. Через технічні труднощі підключається ще одна бригада – № 1210.
103 кілометри гірською дорогою до Хустської лікарні. Із пацієнтом – кисень, моніторинг, інфузомат. На приймальному – вже чекає операційна бригада. На момент прибуття – тиск 120/80, пульс 75-80, сатурація – 95%. І щире здивування колег: «Як ви довезли такого складного пацієнта?!».
Проведено коронографію. Зараз чоловік у стабільному стані перебуває в реанімаційному відділенні. Живий. У безпеці. Завдяки команді.
103 Закарпаття-ЗЦЕМД МК
