«Хто такі креативчики?», – одразу, мабуть, задумаєтеся ви. А ми вам розкажемо, що так вчителька й майстриня Мар’яна Жорж з любов’ю називає своїх учнів – дітей, котрі приходять до неї на заняття, аби творчо провести час. Мар’яна є учасницею відомої в місті волонтерської спільноти «Творчі волонтери». Можливо, ви бачили її в місті, вбрану в костюм янгола, зі скринькою для пожертв на потреби війська. Про цю та інші діяльності майстрині зараз і розкажемо.
Мар’яна Жорж – родом із Мукачева, в Ужгороді проживає 10 років, працює тут вчителькою англійської мови у дитсадку. Поза роботою відпочинком і розрадою був для неї хендмейд – будь-яка творча робота у найрізноманітніших стилях і видах. «Якось хтось із дітей побачив мої вироби – квіти, світильники – й попросився на творчі заняття, – розповідає Мар’яна. – Так я створила першу групу (невеличкий приватний клас), для якої почала регулярно проводити різноманітні творчі майстер-класи».
Покреативити з Мар’яною Жорж приходили діти різного віку й уподобань. І якщо думаєте, що лише дівчатка – помиляєтеся, бо хлопчики теж люблять творчо провести час, всі разом дружно вирізають, клеять, плетуть і розмальовують. Дві години занять пролітають, як мить, бо Мар’яна Іллівна не вимагає на заняттях тиші, а дозволяє і навіть спонукає своїх креативчиків до спілкування. «У наш час, коли діти весь час сидять із гаджетами, дуже важливо відволікти їх на роботу руками і спілкування з іншими дітьми, – веде далі майстриня. – Поки руки дітей зайняті, вони можуть розмовляти, щось розповідати. Я не раз спостерігала, якими скутими приходять на заняття новенькі, а потім потроху відкриваються і отримують задоволення від роботи й спілкування. Кожне заняття починається з привітання. У мене є спеціальна дошка привітань, на якій намальовані відбитки долонь, сердечко і ноти. Усі, хто приходить, мусять обрати щось на дошці привітань, доторкнувшись до символу і відповідним чином привітатися зі мною. Якщо дитина торкається сердечка, ми міцно обіймаємося. Якщо відбитку долоні, даємо «п’ять», якщо нот, вітаємося танцем. Я помітила, що новенькі обирають відбиток долоні – вони спершу обережні. Наступного разу вони вже готові обійматися, а от ноти обирають, за моїми спостереженнями, найбільш розкуті діти».
Мар’яна Жорж вважає, що креативити з дитиною – це дуже важливо. Розвинені творчі здібності допоможуть потім у багатьох сферах життя, вони розширюють світогляд дитини, дають можливість виражати себе, експериментувати, дарують відчуття втіхи від зробленого. Саме тому заняття з хендмейду майстриня обрала в якості способу допомоги дітям-вимушеним переселенцям, коли почалася повномасштабна війна. Вона бачила у місцях їхнього проживання, які діти сумні й налякані, і подумала, що може подарувати їм трохи радості, відволікти їх.
Мар’яна почала ходити по школах, де вимушені переселенці оселилися, пропонувала провести безкоштовно майстер-класи. «Ходила я у ЗОШ № 6, ЗОШ № 7 та ЗОШ № 8, – згадує нині вона. – Мушу зізнатися, що це були дуже непрості заняття, витягнути діток з їхніх мушель виявилося непросто. Їх важко було відволікти від думок, зацікавити творчою роботою. Навіть вітатися з допомогою дошки привітань багато хто не хотів – відчувалася якась загальна апатія. Лише через декілька занять мені вдавалося до них достукатися, вони починали мені довіряти, дозволяли себе обійняти, почали під час занять розповідати про те, що пережили. Я ніколи нікого з них не розпитувала, мені порадили психологи цього не робити. На заняттях, зайнявши руки, діти самі починали говорити – і це був хороший показник того, що вони долають стрес, хочуть виговоритися».
А в травні минулого року Мар’яна Жорж незаплановано й неочікувано для самої себе стала частиною команди «Творчі волонтери». Ця спільнота об’єднує майстринь, аніматорів, працівників розважальної сфери, котрі разом із «Рухом підтримки закарпатських військових» почали проводити в Ужгороді ярмарки з метою зібрати кошти на допомогу військовослужбовцям. Мар’яну знайома попросила спершу провести один майстер-клас для діток під час ярмарку на набережній Незалежності. Вона погодилася, провела заняття, яке зібрало просто на вулиці велику кількість охочих діток. «Після того я зрозуміла, наскільки це важливо, бо у дітей горіли очі, а батьки дуже дякували за таку можливість. Так і почала проводити майстер-класи на кожному ярмарку, – сміється майстриня. – «Творчі волонтери» за рік спільної роботи стали для мене, можна сказати, сім’єю. Наше завдання – придумати різні способи творчого відпочинку дітей, залучити їх та їхніх батьків до участі в благодійних заходах, зібрати за участь у майстер-класах і активностях пожертви на потреби армії. Зараз люди набагато менше донатять, мабуть, в кожного на це є своя причина. Ми намагаємося вигадати щось цікаве, аби зібрати кошти. Один із моїх способів – фото з янголом за донати».
Можливо, ви бачили під час благодійних ярмарків у центрі міста або в Боздоському парку жінку в костюмі янгола зі скринькою для пожертв у руках, можливо, ви навіть фотографували з нею. Тож знайте, що це була саме героїня цієї статті Мар’яна Жорж, котра сама змайструвала свій костюм, аби допомагати армії. «Я ходжу зі скринькою і пропоную сфотографуватися за будь-який благодійний внесок. Є люди, які з недовірою до мене ставляться і таку обережність можна зрозуміти, адже останнім часом чимало шахраїв, на жаль, активізувалося. Але я всім терпляче пояснюю, що працюю з «Творчими волонтерами» і «Рухом підтримки закарпатських військових». Один військовослужбовець на мене навіть сварився, мовляв, всю допомогу крадуть, але як дізнався, хто ми, сам кинув пожертву. Пригадую і бабусю, котра кинула до скриньки 1 гривню, плачучи і виправдовуючись, що більше не має. А я їй сказала, що не буває маленької допомоги, підійшло би сто таких людей – і вже був би результат. Тому не ігноруйте волонтерів, котрі збирають кошти. Якщо збирають, значить, у хлопців є потреба в чомусь, значить, їм потрібна наша допомога і підтримка», – розповідає Мар’яна.
У різних костюмах вона з «Творчими волонтерами» відвідує й поранених військовослужбовців у лікарнях міста. Каже, виглядає це трохи божевільно, але хіба можна не посміхнутися, коли до тебе в палату заходять Купідони (так дівчата одяглися до них на День св. Валентина), жовто-блакитні хмаринки бажань чи новорічні Ельфи? «Ми хотіли трохи розважити хлопців, принести подарунки, поговорити. Було таке, що нам казали: «В цю палату не заходьте, там хлопці не хочуть спілкуватися, не беруть подарунків». Але ми заходили, бачили спершу їхні здивовані очі, а потім добивалися й того, що вони разом із нами сміялися. Для хлопців важлива наша увага, вони дуже цінують подарунки, зроблені руками дітей, тому на своїх заняттях я часто з дітьми роблю патріотичні подарунки для поранених військовослужбовців», – зізнається Мар’яна.
Наразі вона розробляє новий костюм, адже не так давно одна дитина дорікнула їй, мовляв, уже фотографувалася з нею. А це означає, що костюм янгола вже «приївся» і не збиратиме достатньо коштів на ярмарках, тобто потрібно створювати новий цікавий образ. Можливо, ми зможемо його побачити вже на наступному заході за участі «Творчих волонтерів». А збираються вони вже цієї неділі, 18 червня, у Боздоському парку, де благодійним ярмарком відзначать День батька. Мар’яна Жорж запрошує на цей захід усіх наших читачів, а особливо дітей із батьками, аби разом трохи розважитися і зробити добру справу – зібрати гроші на потреби військовослужбовців.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
