Михайло Барник із Перечина розповідає, що за дві ходки (по 1,5 години кожна) зібрав більше 100 літрів. “Гриби тепер навіть шукати не треба — вони ростуть сім'ями по 15—20, і таке відчуття, що під кожною березою чекають на тебе”, — ділиться враженнями чоловік.
По селах люди говорять: “Путін радіацію пустив на Украйну й зато так много грибу”. Спілкувались із місцевими старожилами — говорять, що такої кількості за свій вік не пам'ятають. “А я думаю, що це просто погода сприятлива: дощ, тепло…” — ділиться досвідчений грибар.
Лісові масиви Міжгірщини надзвичайно грибні, особливо в Тереблянській долині. І в цю пору в тутешньому смерековому краї неймовірний ажіотаж “тихого полювання”. Збирають біляки не тільки синполянці, синевирці чи з близько розташованих населених пунктів — Колочави, Негрівця, Міжгір'я… Серед грибних паломників заїжджі як з інших районів, та і сусідніх областей – Івано-Франківщини, Львівщини. У невеличкому селі Свобода, що підпорядковується Синевирсько-Полянській сільраді й розташоване у глухому лісовому закутку, за день можна налічити понад сто мікроавтобусів з “десантами” прибулих грибників. А у місцевості р. Чорна Ріка автомобільне “стадо” удвічі більше. Апогей “тихого полювання” настає у вересні. Є вже й перші рекордсмени. Микола Куруц, який має зимівку у лісовому урочищі Кантина, з сином протягом лише одного дня принесли 150 кг тільки першосортних грибів. Взагалі маститі місцеві грибники традиційно за сезон спроможні заробити від 10 до 20 чи більше тисяч гривень. Це не жарти – дехто урожай грибів з лісу везе на возі, як дині з городу. Аси-грибники не без підстав фіглюють, що не завадило б і косу взяти, відправляючись по біляки. Можна натрапити на такі грибні царства, що в одному місці повний рюкзак напаковується.
Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ, Новини Закрапаття
