Не для всіх поняття відпочинку пов'язане зі словами “диван”, “телевізор” та “шашлики”. “Відпочивати можна і треба активно!”, – останнім часом все більше людей притримується саме такої думки. Повітря, вогонь, вода, земля. Немає такої стихії, яка б не була задіяна людиною у екстремальному дозвіллі. На Закарпатті можна зайнятися практично будь-чим… від вуглеходіння та фаєршоу до спелеології, скелелазіння, дайвінгу, рафтингу, парапланеризму, гірського бігу та даунхілу… Активні (а заразом “адреналінові”) види відпочинку набирають все більшої популярності. Їх прихильники – “запалюють”, бігають, їздять, плавають, лазять, пірнають та літають…
На щастя, у нашому краї природа створила усі необхідні умови для цього. “УНІКУМ” розповість вам про кілька видів адреналінового відпочинку на наступних сторінках. Хто зна, можливо після прочитаного і хтось із вас замість традиційного “п'ятничного пива” чи “недільного спання до обіду” вирушить до гірських вершин, зануритеся у глибини озер чи відчує, як воно – літати на одному крилі? Життя швидкоплинне. Тож не втрачайте нагоди відчути незабутній досвід!
Вище неба
Парапланиризм
Відчути себе у вільному польоті, мов птаха – мрія, знайома напевне кожному з нас. Проте є люди, які на “мріянні” не зупиняються, а втілюють її у життя, регулярно ширяючи попід (а іноді і понад!) хмарами. Живуть такі і в нашому краї.
Жителі Міжгірщини вже звикли бачити у небі цих “однокрилих” людей. Масовими польотами строкатих “зграй” парапланеристів тут вже нікого не здивуєш. Протягом останніх років на Закарпатті літають багато. Проте переважно… не закарпатці. Боржавські схили є дуже привабливими і доволі зручними в плані добирання для львів'ян та парапланеристів з інших західних областей України. Перевагою тутешніх гір є їх безпечність, відсутність кам'яних розсипів, скель, крутих схилів, але головне – тут хороша аеродинамічна атмосфера.
Села Гукливе та Пилипець – головні пункти, куди прямують десятки, а часом й сотні пілотів. Тож не дивно, що саме тут відбуваються етапи кубків України із парапланеризму та інші подібні заходи. Зокрема, “Кубок Карпат”, який вже встиг стати традиційним. Ці змагання стартували ще у 2000 році, тож цього літа святкуватимуть 14-річчя. Їх організаторами виступають Федерація парапланеризму України, львівський парапланерний клуб “Кумулюс”, Міжгірська та Воловецька районні адміністрації. Раніше змагання проводилися в селі Гукливий Воловецького району, проте через невідповідну інфраструктуру були перенесені до Пилипця. Зазвичай щоліта у “Кубку Карпат” беруть участь близько сотні спортсменів-парапланеристів. І не лише з України! “Є пілоти з Росії, Білорусі, Молдови, Словаччини, Польщі і навіть Іспанії”, – зазначає Божена Кузьмич зі Львова, адміністратор змагань, яка займається парапланеризмом близько 6 років.
Що ж стосується закарпатців, то літає їх не так вже й багато – не більше двох десятків. І якщо гості “з тамтого боку Карпат” розглядають парапланеризм як спортивну розвагу, то для закарпатських пілотів – це швидше медитативна практика. “Ніяких шкіл чи інструкторів в нас не було. Усього вчилося самостійно. Часто, на жаль, навіть на власних помилках і ціною власних травм. Проте наразі вже є і досвід, і майстерність”, – каже Михайло Левінець, пара планерист з багаторічним досвідом. Закарпатські парапланеристи не надто прагнуть якихось спортивних досягнень чи висот. “Вільними пілотами” називають вони себе і стверджують, що літають виключно заради власного задоволення та тих неповторних відчуттів свободи, які може подарувати лише політ.
На відміну від львів'ян, улюбленими місцями для польотів в ужгороців є схили гори Полонина Рівна та невеличкий пагорб поблизу села Худльово. “Оскільки ми рідко заздалегідь плануємо польоти, більшість наших виїздів стаються спонтанно, коли це дозволяє погода. Тоді ми зідзвонюємось і домовляємось про спільні польоти. У таких незапланованих виїздах близькість схилів є важливим фактором. Саме тому Полонина Рівна та Худльово для нас є оптимальним варіантом. У випадку з Боржаваою потрібно прораховувати все заздалегідь, тому туди вдається вибратися значно рідше”, – каже Михайло Левінець.
Що ж до туристично-розважальної складової, то вона у парапланеризмі теж присутня. І навіть якщо ви не наважуєтеся самостійно управляти куполом параплану, майстерно смикаючи за клеванти та ловлячи висхідні потоки, політати можливість є! Вас просто можуть “покатати” у тандемі. Тоді всі складні функції керування польотом виконуватиме пілот, а ви просто насолоджуватиметеся краєвидами або ж горлатимете від захвату чи страху. Щоправда, задоволення це не з дешевих – 15-20 хвилин у небі минулоріч оцінювали щонайменше у 300 гривень. Та хіба шкода грошей за можливість хоч на чверть години перевтілитись у птаху?
Твердо вирішивши всерйоз зайнятися парапланеризмом, мусите також знати, що це недешевий вид спорту. Сам купол і додаткове необхідне спорядження обійдеться вам у кілька тисяч. І не завжди гривень. Хоча приємно, що таке екіпірування виготовляють і в Україні, зокрема у Харкові. Тож літати українцям можна і на “рідних” крилах.
