Погода Ужгород, Закарпаття -8 °C
прозахід
новини західної україни
Неділя, 25 лютого 2018 року
 Останні новини:

Блогер Віктор Стинич – про подорожі, тревел-зустрічі та те, як спланувати цікаву мандрівку власними силами (Фото)

лютого 07
14:05 2018

Мукачівець Віктор Стинич – мандрівник із досвідом. Він побував уже у 49 країнах світу, при цьому жодного разу не користувався послугами туристичних агенцій. Спершу він подорожував із дружиною, потім до них додалися діти, згодом долучитися вже просили друзі, а віднедавна Віктор почав проводити в Ужгороді тревел-зустрічі, під час яких досвідчені мандрівники діляться досвідом поїздок у різні країни. За короткий час ці зустрічі стали дуже популярними в місті, їх регулярно відвідують близько ста осіб, яким так само цікаві подорожі. То що ж так вабить людей у туризмі – дізнавався "Про Захід".

– Вікторе, чому справді в останнє десятиліття ми, наші друзі, знайомі і незнайомі почали так активно цікавитися туризмом і відвідувати інші країни?

– Тенденція така справді є, і це дуже добре, бо, мандруючи, ми розширюємо своє мислення і уявлення про світ, дізнаємося про щось нове, відпочиваємо. Я би дуже хотів, аби якомога більше людей мали змогу і хотіли подорожувати, бо подорожі роблять нас іншими. Але, на жаль, не кожен поки це розуміє. Навіть мої друзі іноді не розуміють навіщо я знову кудись їду і витрачаю на це гроші, якщо за них можна купити щось корисне "у дім", телевізор, наприклад. А я вважаю, що речі не можуть бути важливішими за ті враження, які ми отримуємо від подорожей. І враження поки для мене переважають.

– Коли ви почали подорожувати?

– Я ж на Закарпатті народився, тому в Угорщині та Словаччині бував ще у дитинстві. У 2001 році поїхав далі, у Неаполь, де працювала тоді моя мама. Мені надзвичайно сподобалося, і я захотів побачити щось іще. З кожним роком подорожей ставало все більше, тому сприяла і моя робота, бо багато років я працював комерційним керівником на кількох великих місцевих підприємствах і часто бував у закордонних відрядженнях. Але працювати – то одне, хотілося і відпочити. Тому почав подорожувати з сім'єю. Разом ми об'їздили майже всю Європу, а пік був минулого року, коли я з'їздив у 24 подорожі, з яких 10 були саме туристичними, спланованими мною.

– Чи траплялися у вас колись "проколи" в організації подорожі?

– Я розумію, про що ви, бо саме тому більшість людей не хочуть самі собі організовувати подорожі, бояться, що щось наплутають з квитками і готелями, не туди поїдуть, і подорож перетвориться на кошмар. У мене такого не було. І взагалі організація подорожі – це не така страшна процедура, як багато хто собі думає. Траплялися, щоправда, проблеми у дорозі, але не з моєї вини. Наприклад, одного разу рейс скасували буквально перед вильотом, тому довелося на ходу вигадувати, як можна потрапити у потрібне нам місто. Такі форс-мажори, звісно, не є приємними, але це теж досвід.

– З чого потрібно починати підготовку до подорожі?

– У мене все починається з квитків. Нині декотрі авіаперевізники пропонують дуже цікаві акції на перельоти. Наш із дружиною і сином рекорд – 300 гривень (у перерахунку з євро за курсом 2010 року) на всіх за переліт на італійський курорт Ріміні і назад, причому 150 гривень із цих 300 ми заплатили за багаж. Якщо я бачу на сайтах привабливі ціни на переліт до країни, де я ще не бував, одразу починаю придумувати, як би підлаштуватися під цю дату, аби скористатися можливістю. Зазвичай вартість квитків є однією з найменших складових бюджету всієї подорожі, але саме квитки "штовхають" все, бо коли є квитки, то вже, рахуй, назад дороги немає.

Також для мене дуже важливим є проживання. Знаю, що для багатьох туристів ця деталь стоїть на останньому місті: мовляв, куди занесло, там і заночуємо, щось знайдемо на місці, є на крайній випадок намет. А я у тому питанні "хворий", мені потрібно знати наперед, де я ночуватиму. Тому і це я обов'язково продумовую і узгоджую наперед. Колись так само прискіпливо наперед продумовував і маршрут подорожі (зазвичай ми прилітали у певну країну, орендували автомобіль і їхали за маршрутом, не відхиляючись), а тепер ми вже стали вільнішими у плануванні і справді часто змінюємо плани на місці.

– Є країни, які вас розчарували?

– Албанія мене розчарувала, більше того, мені там було страшно, ми реально зраділи, коли нарешті виїхали звідти. Зазвичай туристів возять у південну Албанію, а ми з друзями на автомобілі поїхали у північну. Там дуже бідно, дуже брудно, люди дивляться вороже, на кожному кроці – звалища і розборки автомобілів. Мені там страшно було відійти від машини, аби покупатися у морі, бо я весь час боявся, що її вкрадуть. На одному перехресті нам просто на капот закинули малу дитину, а цілий натовп малолітніх і дорослих обступили машину, почали стукати у вікна і просити гроші. Мої діти у салоні тоді дуже налякалися, розплакалися. А коли їхали серпантином у горах, попереду нас їхав автомобіль з місцевими, котрі нас не пропускали і весь час пильно дивилися на нас у заднє вікно. Словом, пригод у нас було багато.

–А як у вас виникла ідея створити блог "Подорожуй"?

– Спершу цей був просто такий собі щоденник наших подорожей, а потім я зрозумів, що можу дати мандрівникам-початківцям багато корисної інформації, аби вони не витрачали час і були підготовлені. Загалом у майбутньому я бачу цей блог таким собі путівником по Угорщині, Словаччині та Хорватії. Навколо нас є дуже багато цікавих місць, де можна гарно відпочити. Угорщина – це не лише Ніредьгаза і Будапешт, а Словаччина – не лише Кощице і Братислава. І я хочу, аби закарпатці спробували з малого, поїхали недалеко, і теж захопилися подорожами. Зрештою, щоб побачили, що подорожі – це не надто складно і навіть не так дорого, як вони собі уявляють.

– Тревел-зустрічі ви організовуєте так само для того, аби викликати в людей цікавість до мандрівок?

– Тревел-зустрічі взагалі зараз стають модним форматом. Все більше людей подорожують і готові потім розповісти широкому загалу про свої враження і пригоди. Це дуже добре, і це стимулює інших теж щось подібне спробувати. Я вже давно хотів започаткувати такі зустрічі, але в Мукачеві, де я проживаю, цікавості до таких заходів менше, а от в Ужгороді, мені здається, активних людей і тих, хто цікавиться подорожами, набагато більше. Першу зустріч я дуже хотів зробити після того, як наша за карпатка Ірина Галай піднялася на Еверест. Я запрошував її розказати людям про свою подорож, але вона, так і не погодилась. Тому першу зустріч я провів сам. Якраз на той момент я повернувся з Ірландії, був під великим враженням від цієї країни, до того ж завдяки друзям мав для кожного гостя заходу чудовий подарунок – пиво і бокал відомої ірландської марки пива "Guinness". Я очікував, що на зустріч прийде 10-20 друзів, а прийшли майже 60. Все пройшло дуже добре, і тоді я зрозумів, що ця тема нині справді актуальна і цікава багатьом.

На даний час ми провели вже 5 тревел-зустрічей: Ірландія з дегустацією пива, Ладакх (індійська частина Тибету) з Віктором Ганущиним і чаєм масала, Прованс з ужгородським фотографом Ларисою Угрин і нугою з прованським різдвяним чаєм, Норвегія з Олексієм Думою і дегустацією сиру "Гудбрансдален". Цьогоріч була поки одна зустріч: капітан дальнього плавання Дмитро Будинський розповів про свої подорожі, пригощав традиційними цукерками мореплавців, з лакрицею, а також продавав свою книжку "Повний вперед", гроші від якої за ініціативи автора передали зоозахисній організації "Барбос".

Сьогодні, 7 лютого, у нас буде зустріч з першим "заїжджим" мандрівником, блогером і автором кількох книг про подорожі, львів'янином Максимом Беспаловим, котрий розкаже про свої подорожі на Шпіцберген. А ще ми пригостимо гостей в'яленою атлантичною тріскою. 22 лютого екскурсовод Аліса Смірна поділиться деталями своєї велоподорожі паломницьким шляхом Каміно де Сантьяго, у березні мандрівник з Чопа Ласло Дьорке розкаже про свої тривалі мандри Шрі-Ланкою і Мальдівами. Далі, на 22 березня, вже запланована зустріч із Тетяною Яловчак – першою українкою, котра піднялася на найвищі вершини усіх континентів. А потім буде зустріч з львів'янином Орестом Зубом, котрий побував вже у 100 країнах світу і є одним з найуспішніших блогерів України. Є ідея запросити Віктора Балогу розповісти про його мандрівку у Непал, навколо гори Кайлас. Мені здається, така зустріч могла би багатьох зацікавити.

– Скільки коштує вхідний квиток на такі тревел-зустрічі?  

– Плата символічна, в рамках 40-50 гривень в залежності від місця проведення. Ця сума потрібна, аби покрити витрати на оренду залу, дегустацію, витрати спікера. Тобто, для мене це не є способом заробітку. Загалом такі зустрічі я проводжу раз на два тижні, за анонсами подій можна слідкувати на сторінці "Подорожуй" у соцмережах.

– А ви вже склали собі план подорожей на цей рік?

– Після вкрай насиченого минулого року я пообіцяв дружині, що ми кілька місяців не будемо нікуди їхати. Але вже на весну я маю плани, зокрема хочу відвідати ті країни Європи, де я ще не бував. Таких наразі є чотири: Греція, Мальта, Кіпр і Андорра.

Також я дуже хочу цього року здійснити подорож Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном і Таджикистаном, мрію влітку відвідати Шпіцберген, а восени – Іран. А у грудні маю плани на Чилі і Патагонію.

– Чи є для вас наразі недосяжні туристичні маршрути?

– Звісно. Недосяжність полягає у першу чергу у готовності заплатити потрібну сума грошей. Наприклад, я давно мрію потрапити в Антарктиду, але бюджет такої подорожі на нас із дружиною складе близько 15-20 тисяч доларів. Саме тому наразі я і захопився так ідеєю полетіти на Шпіцберген – "найпростішу" Арктику. Це значно дешевше, а сніги і крига, які так мене ваблять, там теж є. Звісно, від мрії я не відмовлюся, у найближчі роки здійсню її, бо, повторюся, подорожі – це прекрасно, і я дуже хочу, аби люди це зрозуміли.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, "Про Захід"  

Подібні новини



Популярні новини

Студенти УжНУ із Зімбабве, Індії та Мальдівських островів зняли кліп на полонині Руні (Відео)

    Студенти

Це спільна робота студентів – іноземців та закарпатських танцюристів. "Пісня "Angels can't fly" є чудовим прикладом талантів іноземних студентів УжНУ. ...

завантаження...