Життя у стилі «еко»: які корисні звички варто перейняти закарпатцям від європейців

Питання збереження екології є одним з найактуальніших серед європейців, а безвіз для українців – це не тільки можливість побачити інші країни, але й підняти власний рівень еко-свідомості. Те, що в нас робити для багатьох соромно – в розвинених країнах звичайна практика.  

Прозахід вирішив виокремити 5 звичок, які допоможуть не тільки зберегти природу, але і гаманець. А наскільки вони корисні і яка ситуація на Закарпатті, нам допоможе розібратися еколог ГО “Екосфера” Оксана Станкевич – Волосянчук. 

Сортування відходів

Сьогодні більшість ужгородців мають можливість сортувати сміття на три категорії: пластик, папір, скло. Контейнери роздільного збору непотребу є майже у всіх районах міста. Однак велика кількість того, що можна пустити на переробку – потрапляє до основних контейнерів. Чому? Людський фактор. Мешканці України роками викидали усе на смітник, мало хто сортував сміття, папір переважно відкладали мами школярів, аби діти у разі потреби мали що віднести в школу “на макулатуру”. При цьому скляні пляшки чи металобрухт у пункти прийому приносили переважно люди з малим рівнем достатку – іншим соромно. Насправді це дуже небезпечний стереотип, соромно не зібрати скло, папір чи пластик і відвезти в пункт прийому, отримавши при цьому гроші, бездумно усе викидати, знищуючи екологію.  До слова, у Швеції зараз викинути скляну пляшку в звичайний смітник стало неможливим: це вважається порушенням закону. Жодна людина вже не може собі цього дозволити. А Швейцарія вважається однією з найбільш чистих країн світу, яка переробляє практично 100% своїх відходів. Система сортування сміття тут доведена до абсолюту.

“На Закарпатті зі всього спектру відходів не переробляється практично нічого. Виняток становлять автомобільні шини та відходи деревообробної промисловості. Все інше вивозиться за межі області на різні переробні підприємства. Зрозуміти, який відсоток ТПВ відсортовується для подальшої переробки у якості вторсировини, дуже важко. Такі дані переважно є, однак в абсолютних цифрах. Тому, який відсоток це становить від загальної кількості накопичених відходів за рік, сказати неможливо. Адже не існує чіткої цифри – скільки щороку накопичується відходів у нашій області в кілограмах. Лише на частині сміттєзвалищ, де сміття вивозиться централізовано, ведеться облік, але не в кілограмах, а в об'ємах. Однак на більшості малих і великих сміттєзвалищ в області жодний облік не ведеться” – коментує еколог.

Використання еко-торби

Ні для кого вже не секрет, що поліетиленові пакети – це суцільне зло. Вони рвуться, псуються і летять в смітник. Вирішити проблему транспортування продуктів дуже просто – придбати кілька торбинок з тканини. Вартість однієї  – близько 50 грн, однак в магазинах секонд-хенду можна спокійно купити їх і по 10 грн. Зшиті з міцної тканини, вони прослужать не один рік. До слова, у Франції стали дуже модними валізки на колесах для походів у магазин, вони не тільки мають великий об'єм але їх дуже легко транспортувати.  А що робити з пакетиками від продуктів? Здавати на переробку. Сьогодні в Ужгороді вже діють перші пункти прийому поліетилену і ті, хто їх випробував.  Серед них і Ольга Бесага. “Я вже давно відмовилася від використання поліетиленових пакетів, натомість купую там, де є паперові пакети або ж у свої багаторазові торбинки та мішечки. Насправді, більшість товарів можна придбати без поліетиленових чи поліпропіленових упаковок, варто тільки спробувати. Але якимось магічним  чином “кульочки” таки накопичуються або є товари, які все-таки не можна купити без упаковки, тож я їх використовувала повторно і складала.

Недавно, досліджуючи ужгородські пункти прийому вторинної сировини, дізналася, що є пункт де можна здати і пакетики і пізніше вирішила перевірити на практиці (пр. Свободи 51). Все виявилося дуже легко. Приносиш чисті, сухі пакетики (поліетиленові) і здаєш. Все! Наступного разу піду не скоро, тому що накопичуються вони повільно. І взагалі, якщо старатися свідомо підходити до покупок, то здавати пакети чи пластик ви будете не так часто. Тож це зовсім не складно. Головне поступово пробувати робити бодай щось” – розповіла пані Ольга “Про Заходу”.  

“Пластик і поліетилен – штучні матеріали і можуть бути дуже токсичними. Одна з найбільших неприємностей від цих матеріалів – це те, що вони дуже довго розкладаються у довкіллі, забруднюючи його не тільки фізично, але й хімічно. Пластикові предмети сьогодні заполонили наше довкілля: вони є на дні водойм, по берегах річок, в ярах, у лісах, в океані. Дрібні предмети, як пластикові трубочки, столові прибори, поліетиленові кульки часто знаходять у нутрощах морських тварин. Найкращий спосіб не допустити потрапляння пластику в довкілля – це менше споживати одноразову тару, надаючи перевагу багаторазовій, а також селективно збирати своє сміття й пластик викидати у спеціальний контейнер. Якщо таких контейнерів у місті немає, то збирати вдома пластик окремо й здавати його на пунктах збору вторсировини. Так, гроші невеликі, але справа – добра!” – радить пані Оксана. 

Утилізація батарейок і ламп

Батарейки та енергоощадні лампи не знешкоджуються методами утилізації звичайного сміття і потребують спеціального оброблення для знешкодження. Розкладання однієї неправильно утилізованої пальчикової батарейки триває понад 20 років. Одна відпрацьована батарейка, потрапляючи у довкілля, забруднює 400 л води або 20 м2 ґрунту. В Європі є кілька заводів, які мають потужності для переробки батарейок, зокрема: у Швейцарії (Batrec Industrie AG), Італії (TERMAR), Франції (Tredi), Болгарії (Nadin). У Німеччині діє понад 170 000 пунктів прийому, а на переробку надходить більше 50% усіх проданих батарейок і акумуляторів. Ужгород також не пасе задніх. У нас здати використані батарейки можна у спеціальні контейнери, що розміщені в гіпермакетах електроніки, популярних крамницях, навчальних закладах. Однак у нас вистачає й інших проблем.

“У Закарпатті є проблема із централізованим збором небезпечних відходів. Практично система збору люмінесцентних ламп існує лише для підприємств, але не для населення. А це і люмінесцентні (ртутні) лампи (не ЛЕД!), і ртутні медичні термометри, і батарейки та акумулятори. Наразі у деяких містах, як Ужгород, існує ініціатива небайдужих людей, які розставили скриньки для збору батарейок та ламп-економок у різних магазинах. Туди можна зносити свої відпрацьовані лампи та батарейки. Як правило, ці пункти достатньо розрекламовані і люди знають, куди нести. В більшості країн ЄС система збору таких відходів добре налагоджена, як і взагалі система роздільного збору сміття. Там сміття – це гроші” – коментує еколог.

Використовуй безфосфатну продукцію 

Фосфати та інші фосфоровмісні сполуки не тільки потрапляють до шкіри і в кров, стаючи причиною ряду захворювань, але і негативно впливають на довкілля. Потрапляючи у водойми, вони починають працювати як добрива, даючи поштовх для росту синьо-зелених водоростей. Особливо активно процес “цвітіння води” відбувається влітку, коли температура води підвищується. Розмножуючись у великій кількості, ці водорості забирають для свого розвитку майже весь кисень у річках і озерах, а це призводить до знищення іхтіофауни. У водоймах відбувається також ріст бактерій та патогенної мікрофлори, ще більше погіршуючи якість річкової води. Багато європейських країн оголосили війну фосфатам ще два десятиліття тому. Відтоді вони досягли значних результатів у досягненні кінцевої мети – повної заборони фосфатів. Згідно з даними Європейського інформаційно-дослідницького центру за 2012 рік в Німеччині, Італії, Австрії, Норвегії, Швейцарії і Нідерландах використовують лише порошки без фосфатів.

У Бельгії налічується більше 80% порошків, що не містять фосфатів, в Данії – 84%, Фінляндії і Швеції – 90%, Франції – 50%, Великобританії – 50%, Іспанії – 65%, Греції – 66% і Португалії – 35%. У Японії вже до 1986 року в пральних порошках фосфатів не було взагалі. Закони про заборону фосфатів у прально-миючих засобах діють в Республіці Корея, на Тайвані, в Гонконгу, Таїланді і в Південно-Африканській Республіці. У США такі заборони охоплюють більшість усіх штатів.

“Є маса способів народних для миття посуду, прання, прибирання без використання фосфатів. Але, звичайно, не всі господині готові відмовитись від сучасних порошків та інших миючих засобів. Тому просто слід ретельніше обирати ту побутову хімію, якою користуєшся вдома. Зараз на ринку є фірми, які пропонують ті ж самі пральні порошки без фосфатів і вони дуже ефективні. Так, це коштує дорожче, але мова йде про довкілля, у якому ми живемо” – радить пані Оксана.

Заощаджуйте воду, електроенергію і газ

Вимикайте усі прилади з розеток, коли їх не використовуєте, не витрачайте електроенергію даремно – її вироблення також наносить шкоду екології. У Європі і в цілому світі інтенсивно розробляються способи використання непаливної відновлюваної енергії — сонячної, вітряної, геотермальної, енергії хвиль, припливів і відпливів, енергії біогазу тощо. Джерела цих видів енергії — невичерпні, але потрібно розумно оцінити, чи зможуть вони задовольнити усі потреби людства і при цьому не нанести шкоду довкіллю.   Вмонтуйте у крани аератори, користуйтеся пралками та посудомийками, купуйте техніку найвищого класу енергозбереження, подбайте влітку про утеплення помешкання, замініть вікна.  Не забудьте про “економки”. Споживають енергоощадні лампи електроенергію на 30% менше, а термін їх служби в 10 разів більше звичайних лампочок.

“Заощадження – це ключове питання, коли мова йде про збереження довкілля. Ми вже давно проїдаємо щорічний “приріст” ресурсів планети за рахунок нащадків. Якщо ми хочемо зберегти планету для наших внуків, то маємо ощадливо ставитись до усіх ресурсів! Щодо заощадження води, світла і газу: треба пам'ятати, що переважна частина енергоресурсів – це викопне паливо. Спалювання викопного палива призводить до викиду парникових газів в атмосферу, що підсилює негативні впливи на клімат планети” – резюмувала еколог ГО “Екосфера” Оксана Станкевич – Волосянчук. 

Щоразу дбаючи про себе, не забувайте і про свій дім – планету Земля. І дивіться на неї як місце проживання своїх нащадків!

Вікторія Жуйко, спеціально для “Про Заходу”