Ужгородцю Олексію Думі вдалося втілити в життя мрію багатьох любителів мандрів: перетворити улюблене хобі на роботу, яка приносить не так заробіток, як величезне задоволення. Олексій вже шостий рік організовує туристичні групи та стає їх провідником в одній з найгарніших північних країн – Норвегії. Яку ж саме Норвегію показує мандрівник туристам, Олексій Дума люб'язно погодився розповісти "Про Заходу".
– Ви влітку здійснили чергову мандрівку Норвегією? Скільки людей їхало з вами цього разу? І взагалі як вас знаходять охочі їхати?
– Було дві групи, одну віз я, іншу – напарник. У нас в одній групі завжди 8 людей. Це оптимальна кількість для того, аби мандрівка була максимально комфортна для всіх членів. Щодо того, як знаходять, то зараз дуже великою є сила соцмереж. Крім того, у нас є свій портал – norway-travel.com.ua, де можна знайти необхідну інформацію. Плюс, люди, які вже з нами їздили, розповідають іншим про мандрівку, тобто спрацьовує таке собі сарафанне радіо. Хтось навіть їде не один раз. Взагалі, коли збираються в мандрівку друзі – це дуже добре, бо тоді команда злагоджена, є якесь спільне бачення подорожі тощо. Коли люди не знайомі між собою, іноді, буває, що треба трошки притертися, але все в результаті складається добре. Зараз група саме в цьому сенсі взагалі була супер.
– А який "географічний" склад групи?
– Цього разу було 4 людини з Ужгорода, дівчина зі Львова, і 3 людей з Києва. Автобус, яким кермує мій партнер і друг Володимир, виїжджає з Ужгорода пустий і їде в Норвегію через Словаччину, Німеччину, Польщу, Данію, на поромі перепливає в Норвегію. Дістається кемпінга, де розкладає великий намет і створює всі умови для того, аби група могла облаштуватися по прибутті. А далі їде в аеропорт Сандефьорд. Група ж збирається у Львові, звідти їх трансфером доправляють у Польщу, де вони сідають на літак і за кілька годин вони вже в Норвегії, де їх зустрічає наш мікроавтобус. Цього разу Володя на кемпінгу вже зробив нам чудову вечерю – насмажив риби. Після приїзду трошки відпочиваємо: хтось купається, хтось рибу ловить, а наступний день їдемо подивитися Осло, вирішуємо між собою, хто який хоче музей подивитись, чи якусь іншу локацію і складаємо план екскурсії.
– Маршрут для мандрівки давно спланований чи подорожуєте спонтанно?
– У нас свій налагоджений протягом кількох років маршрут, якого ми дотримуємося. От наступного ж дня після приїзду ми їдемо в національний парк Йотунхеймен – "країна велетнів" у перекладі. Це велетенський гірський масив, в якому розташувалися більше ніж 250 гір-двохтисячників. Тут же в горах і ночуємо. Там є скельний хребет Бесеген, який роз'єднує два озера: одне з водою темно-синього кольору, а інше – ясно-голубого. В одному вода з льодовика, а в іншому – дощова. Між озерами висота десь 400 метрів, а загалом висота хребта понад 1600 метрів. І ти стоїш на хребті і дивишся із цієї висоту на красу озер – надзвичайно гарне місце. До речі, одне з озер – Енде – знаходиться на висоті 1000 метрів над рівнем моря, і по ньому ходить корабель і возить туристів. Далі ввечері ми їдемо в містечко Лом, де стаємо на кемпінг. У цьому містечку є дуже стара кірха (церква), повністю дерев'яна, вимащена дьогтем, який дуже сильно пахне. Наступного дня ми піднімаємося на найвищу точку Скандинавії – гору Гальхепігген (2496 м). Там маршрут йде через льодовик, тож треба йти у зв'язці, бо можуть бути закриті тріщини. Дорога виходить на висоту 2000 метрів і там є туристичний притулок. Дорога нагору асфальтована, платна. Наверху є кафе, де можна випити кави, а у притулку поставити собі спеціальний штамп про те, що ти тут побував.
– А як там з погодою під час мандрівки?
– Якщо вдень не пройшов дощик, то це не Норвегія, там величезна кількість озер та багато снігу в горах, тож все це мусить кудись діватись. Власне, за місяць до мандрівки Норвегією, ми їздили до Ісландії, і це країна, в якій постійно дме вітер. Тому у ісландців, наприклад, є навіть приказка: "Якщо погода погана, то чекайте 10 хвилин, буде ще гірша". Загалом в цій країні доволі суворий клімат і увесь ландшафт. І, якщо в Норвегії, очі відпочивають, то в Ісландії напружуються, – це наче інша планета. Іноді було відчуття, що якщо ти закриєш очі, а відкривши, побачиш динозавра, то навіть не здивуєшся. Недарма там знімалося багато тематичних фільмів. Наприклад, свіжі поля лави, вони повністю чорні, і можуть займати велетенські площі.
– До Ісландії була перша мандрівка?
– Так, група, яка перед цим їздила з нами в Норвегію, захотіла побувати в Ісландії, і ми вирішили поїхати. Ми там пробули два тижні, але побачили країну по максимуму, в кінці вже навіть був легкий пересит.
– Норвегія надзвичайно дорога країна, відповідно й мандрувати нею недешево, ви маєте якісь "хитрощі", як здешевити мандрівку?
– Так, країна стабільно входить в 5-ку найдорожчих для життя. Але специфіка нашої подорожі дозволяє суттєво зекономити кошти і побачити Норвегію з різних боків. Найперше, ми самі готуємо собі їжу на кемпінгу, зрештою ночуємо там же. Навіть тут є якісь нюанси, які ми знаємо вже просто з досвіду. Приміром можуть бути два кемпінги поруч, які не сильно відрізнятимуться рівнем, але один буде дорогий, інший – дешевий. Продукти, до речі, ми веземо майже всі з України, щось купляємо з Польщі. Приміром, овочі для супів взагалі вдома сушимо. От на одну поїзду пересушили вдома 34 кг різних овочів. А от ловити рибу в Норвегії дозволено скільки завгодно і її там доволі легко ловити, а в магазині вона буде коштувати вже чимало, бо це людська праця, яку потрібно оплатити. Також там росте просто надзвичайна кількість грибів. Аж так, що людина, яка любить їх збирати, може бути до цього не готова (Сміється. – Авт.) Але є й суто місцеві особливості пов'язані з їжею, наприклад, заборона ввозити в країну картоплю. Її там доволі багато вирощується, тож норвежці не хочуть генних мутацій чи хвороб. Зрештою їх національний напій – це самогон з картоплі на кмині, анісі і коріандрі.
– Власне, що таке кемпінг в Норвегії?
– Це впорядкована і спеціально облаштована територія, з усіма необхідними в дорозі зручностями, де можна зупинитися з автівкою і розкласти намет. Тут же будуть дерев'яні будиночки, в яких також можна ночувати, за бажанням. Звісно, що є можливість користуватися електрикою, є туалет, душ з гарячою водою. До речі, в Ісландії через велетенську кількість гейзерів – ця послуга завжди безкоштовна. Тож на кемпінгу можуть навіть бути якісь відкриті басейни, купальні чи бані де можна нахлюпатися досхочу.
.JPG)
– Повернімося до вашого маршруту, куди прямуєте далі?
– Після найвищої вершини ми переїжджали до відомої стіни Тролів Trollveggen висотою понад 1300 метрів. Це прямовисна стінка, яка входить в п'ятірку Bigwall – найвищих стінок, на які піднімаються альпіністи. Внизу там є стела, в пам'ять про експедиції, які тут загинули від непогоди. З неї стрибають бейсери, але це заборонено законом, зокрема, і через складні погодні умови. До речі, у 1984 році саме тут загинув родоначальник бейсджампінга Карл Беніш. Масштаб, стіни Тролів, звісно, вражає, але знизу важко осягнути всю її велич. Однак її можна об'їхати і там піднятися на вершечок, по дорозі можна побачити дуже красиві озера, а зверху – Атлантичний океан – це справді видовищно. Наступного дня ми дивимося Гейрангерфіорд, який занесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Він дуже вузький, глибоко заходить в узбережжя, глибина води понад 700 метрів, а зверху зі скель – це ще й висота близько 1500 метрів. Саме звідси є багато різних фото, як у фіорд заходять морські лайнери. Він мало чим відрізняється від інших подібних фіордів, але колись туди приїхала королева, їй там дуже сподобалось і вона виділила гроші на розвиток інфраструктури. Тож ще 100 років тому назад вони зробили дорогу наверх, до оглядового майданчика Далснибба, а на місці, де сиділа королева, поставили кам'яний трон, тож можна посидіти на її місці. Також у цьому фіорді є два видатних водоспади – Сім сестер та Наречений. Останній має вигляд пляшки, і з цим пов'язана легенда про його походження. Мовляв, колись жив чоловік, який хотів одружитися на кожній із семи сестер, але дуже любив алкоголь і тому залишився вірний своєму "хоббі".
– До речі, і в Ісландії, і в Норвегії за перебування в отаких от туристичних місцях береться якась плата?
– Ні в одній з цих країн ми з таким не стикались. Все безкоштовно. Максимум, за що може бути встановлена оплата – це за паркінг. Єдине, що я вже 6 рік отак подорожую, і зауважив, що паркінг стає дорожчим, десь це пов'язано з розширенням та покращенням паркувального майданчику, десь із збільшенням потоку туристів. Зрештою, у них короткий туристичний сезон і це можна зрозуміти.
.JPG)
– Скільки триває туристичний сезон?
– Це літні місяці і, можливо, ще перший місяць осені. Зрештою, погода може бути мінливою і в сезон. Але на випадок, якщо нам не щастить з погодою, маю запасні маршрути. Наприклад, якщо погода ясна, то йдемо до найбільшого континентального льодовика Європи – Юстедальсбреен, який тягнеться на 60 кілометрів. Він надзвичайно гарний, там є красиві льодопади Тор, Одін, Локі. Також ще маємо запасний маршрут до містечка Кінсарвік, де здійснюємо підйом всього на півтори години, але протягом дороги ти бачиш чотири чудових велетенських водоспади один за одним.
.JPG)
– Які ще відомі місця відвідуєте протягом подорожі?
– Звісно, піднімаємось на відомий Язик троля. Це такий кам'яний виступ на горі на плато Хардангервида, долина Ск'єґґедаль, над озером Рінгедалсватн. Цьогоріч там, до речі, була просто велетенська черга з туристів, довелося годину чекати, аби сфотографуватися. А до цього ж кілька годин треба до нього підніматися. Він виситься на 700 метрів над озером, а не фіордом, як це часто люблять писати. А взагалі дорога до нього стала можливою після того, як дві річки забрали в труби через гідроелектростанцію. Однак разом з цим забрали і два дуже гарні водоспади. Проте іноді, коли накопичується багато води, і доводиться її скидати, ці водоспади оживають.
Також відвідуємо Прекестулен, або кафедру проповідника. Це така гігантська скеля висотою понад 600 метрів, з квадратною і пласкою вершиною, звідси й назва. Теж дуже відоме і гарне місце. До кафедри доволі важкий і крутий підйом, але останнім часом шлях повністю вимостили камінням, для цього навіть запрошували в країну шерпів, які мають колосальний досвід високогірної роботи. Цього разу, коли ми піднялися на Прекестулен, увесь вид із скелі, був затягнутий туманом, ми годину почекали, вже засмучені збиралися йти, аж тут раптом вийшло сонечко – все відкрилося, внизу кораблики пливуть. Люди одразу повеселіли, наробили гарних фото і налюбувалися краєвидом.
Ще одна туристична фішка Норвегії дуже популярна серед туристів – це плато Кьераг, де розташований відомий Кьерагболтен, – камінь, що застряг у скелях на висоті понад 1000 метрів. От там, напевно, робляться найшаленіші туристичні селфі.
.JPG)
– Крім природніх туристичних об'єктів ви відвідуєте, наприклад, якісь історичні пам'ятки чи просто визначні місця?
– Так, звісно. Приміром, цього разу ми навідувалися в місто Ларвік, де народився і виріс відомий дослідник і мандрівник, Тур Хеєрдал. В місті встановлений пам'ятник видатному співвітчизнику, а в порту плаває копія плота "Кон-Тікі". А крім того, тут жив і працював відомий норвезький кораблебудівельник Колін Арчер, що увійшов в історію, як творець легендарного корабля "Фрам", на якому в кінці XIX століття Фрітьоф Нансен зробив спробу підкорення Північного полюса, а Руаль Амундсен на цьому ж судні висадився в Антарктиді і підкорив Південний полюс.
– Загалом те, що ви бачили країну вже стільки раз, не змушує вас нудьгувати у мандрівці?
– Звісно, що ні. Можна навіть сказати, що Норвегія вкрала моє серце. Це просто надзвичайна країна, в яку важко не закохатися. І в міру сил тепер допомагаємо іншим побачити цю казкову країну і полюбити її так само, як і ми.
Лариса Романюк, "Про Захід"
.JPG)
