Попереду 4 вихідних дні, а прогнозовані дощі та спека таки вселяють надію на парниковий ефект, від якого гриби ледь не самі стрибатимуть до кошиків.
Неабияк це підтверджує і широкий асортимент білих на ринках, їх привозять цілими ящиками. Однак звідки гриби, продавці зізнаватись не поспішають. Про Захід вирішив дізнатись, де цими вихідними можна знайти дари лісу, аби допомогти читачам зорієнтуватись.
Трохи про літні гриби на Закарпатті
Насправді, досвідчені грибники літній урожай вважають скоріш бонусом, перед справжніми осінніми баталіями. Найчастіше у кінці травня – червні після хороших дощів можна знайти білі, ліскові, лисички, сироїжки та ароматну “квочку”. Знавці кажуть, що перші білі можна знайти у той період, коли масово починає цвісти акція, цьогоріч прикмета таки спрацювала. Господині ж літні гриби найчастіше одразу готують, а для запасів на зиму використовують осінні. Причин декілька, і основна з них та, що літні часто бувають поїдені черв'ячками. Натомість осінні твердіші та ароматніші, і майже завжди без шкідників. Відкривати сезон літніх грибів найкраще у приближених до обласного центру районів. У гірських районах у таку пору ще досить холодно, однак знавці і там можуть назбирати чудові білі. Сьогодні придбати гриби можна на кожному ринку, за білі просять від 60 до 100 за кілограм, ліскові – від 20.
Куди поїхати шукати
Станом на 20-ті числа червня, грибів у лісах через спеку поменшало, однак знайти їх таки можна. Нам вдалося поспілкуватися із мешканцями сіл Люта, Стрипа та Тур'я-Пасіка. Усі говорять в один голос: головна хвиля літніх грибів була два тижні тому, але за хорошого дощу за 2-3 дні можна буде натрапити на поодинокі білі. Трохи невтішний прогноз нам озвучив відомий перечинський діяч і фанат рідного краю Михайло Барник. “На Перечинщині відійшли гриби, бо прийшла спека. Гриби люблять, аби була температура схожа до осінньої, тобто прохолодні ночі, вологість. Щедрий урожай білих два тижні тому спричинила аномальна погода” – зазначив пан Михайло. Також він додав, що скоріш за все справжні білі будуть вже у вересні-жовтні. На Мукачівщині теж кажуть, що хвиля минула, однак місцевим і сьогодні вдається, прогулявшись лісом, назбирати трохи на омачку. Трохи краща ситуація у “холодних” регіонах краю, подейкують, що саме з Рахівщини і Міжгірщини до Ужгорода ящиками звозять білі.
Що ми можемо порадити нашим читачам? Однозначно збиратися до лісу, захопивши ковдру і щось смачне. Якщо грибів не назбираєте, то добре відпочинете. До слова, сезон купання на річках уже також відкрили. Єдине, не забувайте про безпеку: кліщі та комарі з лісу від спеки не втекли.
Чи буде в області “грибний” маршрут?
За два тижні багато відомих закарпатців у соціальних мережах встигли похизуватися своєю здобиччю з тихого полювання. Не перший рік жартують і про “грибний” маршрут для туристів, і ми поцікавилися, чи буде реалізована ідея? ” Грибний маршрут Закарпаття поки не запланований, оскільки це “тихе” полювання, а там де туристи, там завжди шумно” – жартома відповів Про Заходу директор департаменту економіки Закарпатської ОДА Денис Ман. А також зізнався, що любить ходити по гриби, бо відчуває себе комфортно, добре і спокійно в лісі. “Останнім часом на це не вистачає вільної днини, проте дуже люблю збирати гриби на Перечинщині, особливо в Вільшанках, бо там пройшли всі мої шкільні канікули, та й “грибні” місця там я знаю” – зазначив пан Денис.
Ще одна відома любителька тихого полювання – речниця Ужгородської міської ради Алла Кохан. “Люблю, і все, пояснити це не можу. Як тільки почую, що з'явилися гриби – все, я пропала! Ходимо по гриби разом з чоловіком, у цьому плані ми однакові . Можемо піти вранці, в обід, навіть увечері – без різниці, лиш би була можливість. Бувало, що грибів було стільки, що не вміщалося в холодильник. “Пустити в роботу” все не могли, бо збирали кілька днів підряд. Зрозуміло, що найбільше люблю процес збирання, яка б втомлена не була – завжди готова, якщо треба їхати. Їздимо на Перечинщину, Великоберезнянщину, Ужгородський і Мукачівський райони. Дуже хочу піти по гриби на Міжгірщину – розповіді про неймовірні соснові ліси і білі гриби там не дають спокою. Найбільший улов пам'ятаю, як сьогодні: осінь 2007 року, село Буківцьово. Поїхали з друзями і натрапили на неймовірне місце – стільки білих грибів я в житті не бачила і вже навряд чи таке щастя знову випаде. Наступного року шукали те місце і не знайшли. Назбирали тоді ну дуже багато!” – розповіла Про Заходу пані Алла.
Звичайно, ми цю тему просто так не залишимо, і вже зараз почнемо розшукувати власних “інформаторів” з найгрибніших куточків Закарпаття. Обіцяємо своїм читачам до осіннього сезону створити власну грибну карту, і зробити не один захоплюючий фоторепортаж.
Вікторія Жуйко, спеціально для Про Заходу
