На початку осені на сайті президента України з'явилася петиція з проханням законодавчо затвердити право громадян України на захист. У петиції вимагали негайно ухвалити Закон "Про цивільну зброю і боєприпаси" №1135-1". По суті йдеться про вільне володіння зброєю пересічним українцем. Наразі петиція є другою за популярністю на сайті Президента і зібрала 36244 підписів із 25 тисяч необхідних для її розгляду.
Дискусія про те, чи варто легалізувати зброю в Україні триває вже давно, і, за результатами різних соцдосліджень, вистачає як прибічників, так і противників такого рішення. З обох боків вдосталь аргументів, які обґрунтовано обстоюють позицію "за" і "проти". Однак у бажанні вільно володіти зброєю є певне раціональне зерно: бажання мати можливість самому дбати про свою безпеку та близьких.
"Про Захід" вирішив поцікавитись, чим і як українець може захищати власне життя і здоров'я не порушуючи при цьому чинного законодавства.
Як розповів начальник дозвільної системи закарпатської поліції майор Михайло Січка, згідно з українським законодавством громадяни України на законних підставах можуть володіти гладкоствольною мисливською, нарізною мисливською та пневматичною зброєю.
Мисливська вогнепальна гладкоствольна зброя – одно- або двоствольні, напівавтоматичні або ручного перезаряджання (помпові) гладкоствольні рушниці, з від'ємним або фіксованим магазином чи без нього, з довжиною ствола не менше 45 см, загальною довжиною не менше 80 см. Згідно з наказом МВС №622, ємність магазина має бути до 4 патронів. Придбання цього виду зброї дозволено громадянам України з 21-річного віку.
Мисливська вогнепальна нарізна зброя – одно- чи багатозарядні, неавтоматичні, напівавтоматичні або ручного перезаряджання карабіни, гвинтівки та штуцери з фіксованим чи від'ємним магазином або без нього, з довжиною ствола не менше 20 см та загальною довжиною не менше 80 см. Згідно з наказом МВС №622, ємність магазина має бути до 10 патронів. Нарізна вогнепальна зброя на внутрішній поверхні ствола по всій його довжині містить спіралеподібні виїмки (нарізи), які призначені для розкручування кулі в польоті для надання стабільності її траєкторії. Придбання цього виду зброї дозволяється громадянам України з 25-річного віку.
Також умовно вільно можна придбати і пневматичний пістолет чи гвинтівку (з 18 років), але тут є один нюанс пов'язаний з калібром зброї. Як пояснив, Михайло Сочка. Вільне володіння пневматичною зброєю залежить від того, якого калібру набої передбачені у гвинтівці. Все, що калібром понад 4,5 мм та має швидкість польоту кулі понад 100 метрів за секунду, потребує дозволу та реєстрації.
Потрібно отримувати дозвіл і на придбання газової зброї. Вільно можна придбати і носити тільки з собою тільки звичайний газовий балончик. Однак цей засіб самозахисту потребує мінімальних навиків хоча б для того, аби вчасно його вийняти та самому не отруїтися газом.
Наразі для того, аби мати у володінні, використовувати та зберігати певні дозволені види зброї, попередньо потрібно пройти відповідну процедуру для того, аби власне отримати такий дозвіл.
.jpg)
Зі слів Михайла Січки, загальна цифра зареєстрованої в Закарпатті зброї близько 21 тисячі одиниць. Щодо того, скільки зброї може бути "в тіні" відповісти складно, але як пояснив правоохоронець у місячники добровільної здачі зброї, буває, що задають і 100-150 одиниць незареєстрованої зброї.
В Україні ведеться облік власників мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної, пневматичної, а також холодної зброї, який здійснюється в книзі обліку власників перехованих видів зброї. Відомості про наявність такої зброї в громадян заносяться в автоматизовану інформаційну систему.
До речі, як пояснив Михайло Сочка, нагородна зброя також підлягає обліку.Хоча дозвіл на неї є безстроковим, але за нею ведеться контроль. Крім того, після того, як людина, яка володіє такою зброєю, помирає, зброя повертається державі.
А от володіння та використання таких популярних у фільмах про копів елекрошокерів в Україні офіційно не дозволені. Тому легальним засобом самозахисту згідно закону не будуть. Хоча сам пристрій доволі легко придбати в мережі Інтренет. Те саме стосується і телескопічних кийків. Такі види зброї класифікуються як спецзасоби та можуть бути у використанні тільки у правоохоронців.
Щодо травматичної зброї, то дозвіл на володіння нею мають право отримати тільки певні категорії громадян. Це журналісти, народні депутати, державні службовці, близькі родичі працівників суду та правоохоронних органів, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві (тобто свідкам, що мають привід турбуватися про своє життя), а також "дружинники".
Журналісти, на додачу до вже перелічених документів, мають подавати також довідку з місця роботи, письмове клопотання головного редактора щодо видачі дозволу на ім'я керівника органу внутрішніх справ, копію свідоцтва про державну реєстрацію засобу масової інформації (нотаріально завірену), копію трудової книжки (також нотаріально завірену).
Родичі працівників суду та працівників правоохоронних органів мають додати довідку з місця роботи означеного працівника суду чи правоохоронних органів та документи, які свідчать про ступінь родинних зв'язків із ним.
Особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві, мають додати копію рішення про застосування заходів безпеки, видану органом, що їх здійснює, з зазначенням, на який термін повинна бути видана зброя.
"Дружинники" додають довідку-характеристику від керівника свого громадського формування та органу місцевої влади і мотивоване клопотання від керівника органу внутрішніх справ (або прикордонної застави), на адміністративній території якого громадянин здійснює охорону громадського порядку, щодо необхідності володіння спецзасобом.Народні депутати мають надати довідку з місця роботи.
В результаті не так вже й багато засобів самозахисту, якими вільно і без дозволу держави може користуватися пересічний українець. В цьому контексті "Про Захід" поцікавився у закарпатців, що вони думають про вільну можливість придбання зброї та її володіння.
Член "Громадського конвенту" Павло Гомонай: Так, на мою думку, громадяни України, психічно здорові та повнолітні, мають право володіти вогнепальною зброєю та застосовувати її у рамках закону. Але я не вважаю це панацеєю від злочинності і тим більше від іноземної військової агресії".
.jpg)
Юля Дуб, працівник патрульної поліції: "Це тема, на яку ми часто дискутуємо з друзями. Я категорично проти легалізації зброї і безперешкодного доступу до неї в Україні на найближчі, мабуть, 15-20 років. Вважаю, що наше суспільство та й держава абсолютно не готові до такої новації. Для того, аби люди відчували відповідальність за володіння зброєю, усвідомлювали усі можливі наслідки, і щоб зброя не потрапляла до "лівих" рук, нам треба в рази підвищити рівень освіти, культури, матеріальне забезпечення життя, покращити якість сфери обслуговування і внести поправки до багатьох законів. Потрібно працювати над вихованням свідомих прогресивних громадян. Має бути максимальний контроль за тим, кому і як видаються дозволи на зброю, а ще введена відповідальність не тільки за порушення правил користування зброєю, а й за видачу дозволів неадекватним чи схильним до насильства людям. Загалом, нам до цього всього ще дуже далеко. В державі, де все можна купити і від усього відкупитись, де відчуття власної відповідальності за будь-які вчинки рівне нулю, на мою думку, давати можливість отримувати зброю усім охочим ще зарано".
Катерина Ірха – політолог, журналіст: "В умовах, коли в державі "кочують" тисячі одиниць незареєстрованої зброї, а достатня кількість людей вже озброєні, і, я впевнена, що не лише для захисту, зробити рівні умови доступу до громадянської, вогнепальної та бойової зброї було б доцільно. Умови – чітка відповідність бажаючого володіти зброєю вимогам (стан здоров'я (передусім, психічного), відсутність кримінального минулого, пов'язаного із застосуванням зброї, підтверджене уміння застосовувати зброю тощо); жорсткі санкції за володіння незареєстрованою зброєю; систематичні й обов'язкові інформаційні та навчальні програми з боку держави та відповідних органів та ін.
Як на мене, за таких умов контролювати обіг зброї було б простіше. Окрім того, на фоні тотальної недовіри громадян до органів правопорядку держава надасть людям право брати відповідальність за свою безпеку. Однак зауважу, що за рівнями громадянської відповідальності та свідомості, які формувалися під впливом багатьох зовнішніх та внутрішніх чинників, українське суспільство ще не зовсім готове до масового озброєння. Перепонами у цьому є корупційна складова суспільно-політичних відносин, безвідповідальність соціуму, невпорядкованість легального ринку зброї та існування нелегального.
Гіперболізація зазначених проблем зумовила появу цілої плеяди скептиків, які зорганізувалися у своєрідний "обеззброєний рух". З цього приводу маю аргумент "на майбутнє". Фінляндія, Швеція, Швейцарія, Канада, Норвегія, Чехія, США – країни, де, не зважаючи на певні обмеження по калібру, довжині ствола, віковий ценз, зброя дозволена на рівні держави, у декого право володіння зброєю навіть зафіксовано у конституціях. За індексом якості життя вказані країни входять до двадцятки лідерів за позитивним показником, а за рейтингом рівня злочинності пасуть задніх, демонструючи відсутність прямої залежності між озброєнням населення та жагою у останнього зброю застосовувати. Окрім того, керуючись здоровим глуздом і розуміючи наслідки, українці будуть мотивовані до конвенційних способів вирішення проблем, а наслідувати традиції 90-х, коли "ліві стволи" вирішували життєво важливі питання".
Мобілізований військовослужбовець, Святослав Бабіля: "Переконаний, що в Україні право на володіння зброєю має бути в кожного громадянина віком від 21 року, звичайно, психічно здорового. По-перше, це дасть змогу громадянину оперативно захистити себе, свою родину і свою власність у випадку нагальної потреби. Об'єктивно у нас в країні досить високий рівень кримінальних злочинів і поліція наразі не в змозі їх упереджувати. По-друге, в Україні ДУЖЕ багато зброї, як легальної, так і нелегальної. І, як показує практика, злочинці, якраз, нею і володіють. По-третє, треба розуміти, що наша країна знаходиться в стані, близькому до війни, і вміння громадян користуватися зброєю може стати ключовим чинником у дуже ймовірному протистоянні з російськими агресорами. Зрештою, є приклад США, та інших країн, які на своєму прикладі показують, що вільне володіння зброєю не означає різкого зростання кримінальних злочинів".
Журналіст Ярослав Гулан: "Вважаю, що наразі громадянам України зарано надавати вільний доступ до зброї. Занадто напружена зараз суспільно-політична й економічна ситуація в країні. Це дуже відображається на настроях людей, а коли у людей поганий настрій, зброя – то зайве. Тому що навіть побутові конфлікти можуть закінчитися стріляниною. Я вже не говорю про конфлікти більш специфічні, як от ми спостерігали торік у Мукачеві. Але, безперечно, до цього питання варто повернутися у майбутньому, скажімо за років 5-10, і тоді, враховуючи ситуацію в країні, знову подумати над цим питанням.
І ретельно контролювати, кому дозвіл видається. У цьому порадував досвід Словаччини, де нещодавно один із їх депутатів прийшов із легальною зброєю до парламенту. І тепер зброю вилучено, для її отримання треба пройти психіатричну експертизу. Оце я розумію – контроль держави над важливими речами. Особисто мені зброя не потрібна, я психологічно не готовий стріляти в людину. Навіть якщо в неї злі наміри щодо мене.
У нашій країні право на травматичну зброю мають журналісти. Але на практиці лише одиниці власне журналістів скористалися таким правом. Натомість є чимало людей далеких від ЗМІ, які отримали якось посвідчення журналіста і дозвіл на зброю. Думаю, настав час поліції відкрити список таких "журналістів", і ми тоді дуже здивуємося".
ЛАРИСА Романюк, Про Захід
