Винні підвали “Совиного гнізда” нині загрожують Ужгороду іміджевим скандалом. Завершити спільний з польським містом Ярославом грантовий проект обласний центр Закарпаття мав ще у жовтні, однак схоже на те, що і в продовжений до кінця року термін не дуже вкладається. Між тим, якщо до кінця грудня реконструкція “Совиного гнізда”, на яку були виділені ґрантові 800 тисяч євро, не завершиться успішно, Ужгород надовго внесуть до чорного списку. Це означає, що Ужгородська міська рада, на які би гарні ґрантові проекти не подавалася в майбутньому, розглядатиметься виключно як неблагонадійний партнер, тож точно найближче десятиліття може не сподіватися на виграш.
Аби розібратися, чи є шанси в Ужгорода таки вкластися у терміни і здати “Совине гніздо” до кінця року, “Про Захід” подався до міськради. Попередньо слід сказати, що від самого початку проект реконструкції винного льоху в центрі міста був овіяний численними скандалами. Говорили і про непрозоро затверджений проект маловідомого проектанта, і про зловживання чиновників на місцях, і затягування у розробці документації, і про безвідповідальність безпосередньо відповідальних за просування проекту людей. Нині ніхто, з ким нам вдалося поспілкуватися, не зміг все таки назвати головного винуватця того, що замість 2013 року роботи у винних підвалах почалися лише влітку 2015-го – коли до здачі об'єкту залишалося менше півроку.
.jpg)
Шукати винних поки не буде і нова міська влада. Розібратися з цим заступник мера Іштван Цап, котрий наразі курує питання реконструкції “Совиного гнізда”, пообіцяв вже на початку наступного року, коли перший етап ґрантового проекту буде завершений. “Днями у нас відбулася зустріч, в якій узяли участь усі учасники проекту. По-перше, був дуже здивований тим, що раніше вони таким повним складом ніколи не збиралися, по-друге, жорстко наголосив на тому, що ми мусимо будь-якими зусиллями завершити проект до кінця календарного 2015-го року.
Представник підрядника – заступник директора ТОВ “Будівельна компанія “Трансбуд” Володимир Марценюк запевнив, що робітники на об'єкті від плану не відстають і у терміни вкладаються. З тим, що вони встигнуть завершити передбачену ґрантовим проектом частину робіт, гадаю, проблем не буде. Куди більше побоювань у мене викликає стан підготовки всієї документації, потрібної для звіту. Цим займаються координатори проекту від міськради Ольга Травіна та від громадської організації Валентин Волошин.
Саме вони несуть відповідальність за те, щоб до кінця року керівники міжнародного проекту отримали усю звітність”, – пояснює Іштван Цап.
Сама Ольга Травіна, яка з посади заступника міського голови знову перейшла на роботу до відділу інвестицій, інновацій, розвитку та туризму, у своєму кабінеті протягом всього початку робочого дня була відсутня. Тому по деталі проекту “Совиного гнізда” довелося звернутися до в.о. головного архітектора Михайла Івегеша. Мене, зокрема, цікавило, чому робітники не втілюють в життя проект, який під час підготовки подібного матеріалу, мені показували влітку. Нагадаю, у тому проекті були додаткові контрфорси – кам'яні конструкції, котрі мали підтримувати стіни двох терас. А також – сходи від входу у підвали до верхніх терас. Їх планували добудувати для того, аби туристи не мусили обходити всю будівлю, щоб піднятися на другий поверх.
Михайло Івегеш на ходу повідомив, що від ідеї сходів наразі відмовилися, але вони, мовляв, і так не були передбачені переліком робіт, необхідних для втілення ґрантового проекту. Коли він завершиться, тоді й подумають над тим, чи варто туди добудовувати сходи. Про контрфорси, які до терас теж не прибудували, мені розповіли вже безпосередньо на об'єкті. Робітники зізналися, що в них не було абсолютно ніякої потреби, і це підтвердили фахівці, котрі проводили перевірку стін терас на міцність.
Що ж нині відбувається на самому об'єкті? Там роботи йдуть повним ходом і важко собі уявити, що їх завершать за 15 днів. Коли я про це спитала самих робітників, вони лише розсміялися: “Вам сказали до кінця року, але ж не сказали, до кінця якого року!”.
Походити по об'єкту робітники мені не заважали, навіть розповіли, що наразі працює кілька бригад, всього близько 30 людей. “По ходу роботи тут відкривалося багато проблем, тож доводилося відволікатися на заходи, раніше не заплановані. Ми провели гідроізоляцію, тому підвали нині нарешті сухі. Подивіться, тут у підвалі на стінках всюди пліснява від того, що приміщення постійно було вологе. Тепер ми ту плісняву вимиваємо з допомогою міні мийки високого тиску”, – кажуть хлопці. Якусь частину підвалу вони вже заштукатурили, поступового просуватимуться далі, тож скоро всі кам'яні склепіння винних підвалів зникнуть під рівненькою штукатуркою.
На другому ярусі працює кран – робітники викладають дах над останнім крилом будівлі, де раніше знаходився міський “Червоний хрест” та редакція газети “Ужгород”. У самому приміщенні все перепланували, тож тепер там багато маленьких кабінетів, вихід на другий поверх, який раніше був непристосованим для роботи горищем, санвузли, зокрема й окремий санвузол для людей з обмеженими фізичними можливостями. Робітники поки активно штукатурять стіни й кажуть, що тут до кінця року з усім впораються. Хоча роботи, насправді, дуже багато: немає ні підлоги, ні нових вікон, ні сантехніки, ні навіть сходів на другий поверх.
Вікна якраз монтують у центральній залі другого ярусу. Робітники розповідають, що вони – дерев'яні й дуже дорогі. Кажуть: вже працювали з такими у Львові, коли реконструювали одну з будівель центру міста. От лише нарікають, що вікна привозять партіями, а це затримує роботу, бо поки в уже поштукатурених приміщеннях не поставлять вікна, вони не можуть приступити до фарбування стін. “Ми чули, що керівництво фірми зараз фінансує роботи самотужки, бо грошей на проект так і не виділили. А недавно з Польщі сюди делегація приходила, то дуже кричали”, – пліткують хлопці.
.jpg)
Про приїзд цієї делегації у міськраді нам розповідав і Іштван Цап. Він зізнався, що дехто з перевіряючих висловлювався справді досить емоційно, але врешті поляки, мовляв, повірили на слово, що Ужгород впорається з реалізацією проекту до кінця року.
А ще робітники на об'єкті розповіли, що, ймовірніше за все, “Совине гніздо” зовні зустріне польську делегацію, котра приїде приймати проект, непофарбованим. “Фарбувати будівлю взимку – це дурниця. Вже навесні вся та фарба зі стін злізе. Тому ми навряд чи будемо це робити зараз. А якщо начальство скаже, що треба, то це буде дурне марнування часу і коштів”, – зізнаються робітники.
Прояснити, що ж все таки відбувається на об'єкті, “Про Захід” попросив координатора проекту з української сторони Валентина Волошина. Він розповів, що Ужгород справді взяв на себе великий ризик встигнути реалізувати масштабний проект з реконструкції винних льохів за півроку, і зараз дуже сподівається, що з цього щось таки вийде. “Ми попали у дуже важкий час, коли після революції змінилася влада у місті і з певних причин проект не просувався далі. Не беру на себе сміливість говорити, хто у цьому винен. Головне, що на початку 2015-го ми все таки сказали нашим польським партнерам, що хочемо продовжити виконання проекту. Я далеко не всім у ньому задоволений, можу навіть відверто сказати, що перша проектно-кошторисна документація була неякісною і дорогою. Але зараз вже запізно щось обговорювати, бо перед нами стоїть надважлива задача: встигнути. 29-30 грудня до Ужгорода приїде польська делегація, котра й повинна сказати, наскільки ми впоралися з цим проектом”, – зізнався Валентин Волошин.
P.S. Нагадаємо, міжнародний проект по “Совиному гнізді” свого часу викликав настільки значний резонанс, що до Ужгорода завітали журналісти з “Радіо “Свобода”, щоб розібратися, чому гальмується слідство. В сюжеті, який з'явився в Інтернеті 2 лютого цього року, журналісти стверджували: реалізація проекту гальмується через корупційні схеми. Пропонуємо вам згадати це розслідування.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, Про Захід
