13-го грудня християни східного обряду відзначають Андрія на честь мученицької смерті апостола Андрія Первозваного. У цьому святі, як і на Різдво та Новий Рік важливе місце займає і ніч напередодні. Адже здавна українці святкували у цей час Калиту, тож традиції та обряди тісно переплелися із вже християнським святом.
В цей день народного календаря приурочували Андріївський обряд “Калиту”, суть якого полягає в переведенні юнаків і юнок у дорослі вікові класи.
Калитаа – це обрядовий корж, що готується на свято Андрія. За допомогою червоного дівочого пояса або стрічки калиту підвішували до сволока, перепускаючи пояс через гак для дитячої колиски. Калита підіймалася вгору:
“У небо, наша калита, у небо,
А ти, сонечко, підіймись
Та нас подивись.
Ми калиту чіпляємо.
На місяць поглядаємо,
Свою долю-радість закликаємо…”
За вільний кінець стрічки калиту притримує пан Калитинський, дотепний парубок або й дівчина, котрі вміють розсмішити громаду. Поруч стоїть писарчук із горням з розведеною олією або водою сажею в одній руці і гарненьким квачем в другій. Під калитою або поруч на долівці навхрест покладені коцюба і рогачі. Парубки повинні по черзі “витанцювати” коцюбу — затанцювати швидкий танок, перестрибуючи через коцюбу і рогачі таким чином, щоб не зачепити їх. Парубок, який вправився з цим завданням, брав коцюбу, сідав на неї верхом, як на коня, підстрибуючи під'їжджав до калити. При цьому між паном Калитинським і паном Коцюбинським (так величали парубка на коцюбі верхи) відбувалася розмова:
Відкусити шматочок калити міг лише той парубок, який, незважаючи на жарти та дотепи молоді, не засміється. Як тільки пан Калитинський помічав посмішку на вустах пана Коцюбинського, смикав за пояс, калита підстрибувала вгору, а писарчук від вуха до вуха розмальовував обличчя невдахи сажею.
Парубків, яким вдалося скуштувати калиту, величали Андріями, на голову їм дівчата одягали вінки з барвінку, прикрашені колосками жита, пшениці, пучечками калини і цілували в уста. Іноді дівчата теж пробували кусати калиту, але вони, як правило, їздили на рогачах.
День Андрія справді парубоцький день. Саме тому їм прощалася будь-яка шкода. Бо ж в ніч на Андрія дозволялись молодіжні бешкети. І тому вранці дехто із господарів знаходив свого воза на даху клуні, а від хат, де жили дівчата на виданні, з'являлись стежини до їхніх залицяльників, позначені буряковим квасом чи потрушені соломою.
Але найбільше чекали Андрія дівчата, аби дізнатися свою долю. Молодь збиралася на вечорниці, де цілу ніч ворожила, в такий спосіб намагаючись вгадати своє майбутнє.
У цей вечір дівчата намагалися побачити свого обранця в дзеркалі, узнати професію майбутнього чоловіка. Щоб це вгадати, дівчина посипала на долівку трохи пшениці, наливала в мисочку води і ставила люстерко. Коли все готове, впускала півня: якщо півень нап'ється води, чоловік буде п'яницею, клюне пшениці – буде господарем, а як гляне у люстерко – буде паничем або ледарем.
Бігали дівчата також до річки, набирали намулу з дна і приносили до хати. В хаті цей намул уважно розглядали: якщо там є шматочок заліза або цвях – чоловік буде ковалем, тріска – теслею, скло – склярем, шкіра – шевцем, пісок – мулярем, а якщо, крім землі, немає нічого, – хліборобом.
У ніч на 13 грудня поклади під подушку мішечок з написаними на окремих аркушах паперу чоловічими іменами (11 імен на свій розсуд, можеш вибирати з друзів-знайомих, а один папірець залиш порожній ). Вранці, 13 грудня витягни один з листків. Яке ім'я випаде – так і зватимуть твого майбутнього чоловіка. Якщо тобі дістався пустий листок, значить – ім'я судженого поки залишається таємницею.
Вважають, що чоловік, який присниться дівчині в ніч на 13-е грудня, стане її чоловіком. Тому постарайся запам'ятати того, кого побачиш уві сні. А щоб суджений приснився напевно, перед сном обов'язково подумай про людину, яка дорога твоєму серцю.
Візьми жменю конопляного насіння, вийди опівночі на вулицю, і три рази обійди довкола будинку, розсипаючи насіння і примовляючи: “Я, святий Андрію, конопельки сію! Дай-же, Боже, знати, з ким весілля грати”. І наречений тобі точно присниться
Ворожіння на Андрія на дзеркалах полягає в тому, що беруться два великі дзеркала і бажано одного розміру, і ставляться одне навпроти одного. Потім висвітлюються двома свічами, для цього найкраще тримати дзеркало проти висвітленого стінного дзеркала так, щоб зі спрямованого дзеркала в стінному утворився довгий коридор, осяяний вогнями. При цьому дівчина повинна знаходиться в кімнаті одна. Не можна дивитися в дзеркало, ні підходити до тої, що ворожить і не розмовляти з нею. І от в кінці кімнати і повинен з'явитися наречений. Зазвичай, дивитися приходиться іноді дуже довго, і побачити можна не тільки нареченого.
Ворожіння на ім'ям судженого. У ніч з 12 на 13 грудня, напередодні Святого Андрія, вийдіть на вулицю і запитайте ім'я у першого зустрічного, але тільки незнайомого чоловіка. Яке ім'я назве незнайомець – таким буде ім'я вашого майбутнього нареченого.
Ворожіння на каблучці. По підлозі, граючись, по черзі катають каблучку. Якщо вона покотиться до дверей, дівчина незабаром вийде заміж. А хлопцю це – до далекої дороги.
Вибігали дівчата на подвір'я, ставали біля плоту та рахували кілки, промовляючи: “Молодець, старець”. Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тоненький і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то такий і хлопець буде; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкували, жартували… Вірили – не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо всім хотілося заміж за молодого парубка.
Узяти від віника кілька гілочок і скласти місток і укласти під подушку, сказавши: “Хто березовим місточком, хто осиковим місточком, хто по житній соломці проведе мене в прийдешнє?” А вночі присниться сон, у якому з'явиться наречений і поведе тебе по одному з місточків. Якщо по березовому – життя з коханим буде міцним, стійким, по осиковому – наповнене сумнівами, сумом, але і радощами. А от “солом'яний” наречений не забезпечить ніякої впевненості – не налагоджене. …
Щоб дізнатися ім'я нареченого, дівчатам було приписано кидати знятого з ноги червоного чобота, – якнайдалі через голову. Кинуте взуття уважно розглядали, оскільки вважалося, що суджений прийде в будинок з того боку, куди вказує носок чобітка.
У ніч на Святого Андрія візьміть нову коробку сірників, тримайте її в руках і зосередьтеся на своєму бажанні або запитанні, відповідь на яке Ви б хотіли отримати в долі. Потім витягуйте по черзі сірники.
На кожен сірник примовляйте “здійсниться”, “не здійсниться” або “так”, “ні”. Останній сірник – і буде відповіддю.
До речі, в цей день здавна забороняли будь-яку інтелектуальну працю, бо є забобон, що в цей день від цього можна втратити розум. Так що веселіться, відпочивайте, але не втрачайте голови на плечах.
“Про Захід”
