Зроблено на Закарпатті: купольні будинки від Валерія Самойлова

Ужгородський майстер Валерій Самойлов займається дуже незвичною справою. Він проектує та будує оригінальні будинки-напівсфери, а почав свою справу з того, що побудував такий незвичний дім власній родині.

Нині Валерій є власником єдиного в Ужгороді купольного будинку. Пригадує, що коли починав його зводити, сусіди дивувалися і дивилися на нього, як на божевільного. “Років сім тому я вперше прочитав в Інтернеті про купольні будинки й одразу подумав: “О, це моє!”. Вперше такі будинки почали зводити у США, причому десятиліття тому. Їхнім “батьком” був американський винахідник, архітектор і дизайнер Річард Бакмінстер Фуллер.

Власне, прочитати я про них прочитав, а як зробити – не знав. Конкретні проекти коштували великих грошей, тому довелося по крихтах збирати інформацію, радитися з іншими любителями на спеціальному форумі, який об'єднує людей, що цікавляться купольними будівлями на пострадянському просторі. До більшості ж нюансів додумувався сам вже у процесі будівництва. Простіше кажучи, експериментував”, – розповідає Валерій.

Сім років тому він мав пусту земельну ділянку, на якій мріяв звести будинок для своєї родини. Там і тривав три роки його будівельний експеримент. Валерій ставив перед собою кілька цілей: по-перше, хотів мати оригінальний будинок, по-друге – енергоощадний, по-третє – недорогий. З першим пунктом у будинку-напівсфери і так все зрозуміло – таке житло і нині викликає подив. Енергоощадність була також важливою метою, яку Валерій вирішив, змонтувавши так звану теплу підлогу, яка нагрівається завдяки роботі печі на дровах. Тепер в його будинку взимку тримається температура +26 градусів, а витратив на це власник всього одну вантажівку дров за 3 роки, що приблизно рівняється 2 тисячам гривень за три опалювальних сезони.

Третя перевага куполу – швидкість і економність зведення. Каркас будинку складається з дерев'яних деталей, котрі з'єднуються між собою спеціальними металічними кріпленнями. В якості утеплювача використовується так звана ековата – целюлоза, котра вважається екологічно чистим і безпечним продуктом. Фундамент для будівлі підходить полегшений, без великих об'ємів. До прикладу, для одного з будинків Валерій зробив фундамент всього за 4 години. Більша частина зовнішніх стін закривається покрівлею з м'якої бітумної черепиці. Вікна монтуються так само, як і в звичайних будинках, можна навіть зробити повністю прозоре приміщення.

Через те, що всередині куполу немає несучих стін, внутрішнє планування будівлі може бути будь-яким, на смак господаря. “Зовні купол виглядає маленьким, тому більшості людям здається, що всередині тісно. Насправді ж приміщення дуже просторе і жити всередині купола надзвичайно комфортно. Наші друзі часто кажуть, що в цьому будинку панує особлива атмосфера, хороша енергетика. Моїй родині він теж дуже подобається.

Завдяки формі будівля дуже цікаво переносить різні погодні умови. У спеку його легше провітрити, у холод – простіше зігріти, сніг на його покрівлі не затримується, а вітер м'яко обдуває, бо йому просто ні за що “зачепитися”. Цікаво, що взимку сніг у нас лежить не під вікнами, а в метрі від них. Певно, вітер обдуває стіни, тим самим розчищаючи сніг біля них.

У багатьох людей виникає питання: як у будинку з округлими стінами встановити ту же шафу, чи картину прибити? Насправді все простіше, ніж здається, бо стіни у куполі рівні до висоти у 80 сантиметрів, а тоді вже починають закруглятися. Для свого будинку я всі меблі робив власноруч, але і готові можна пристосувати до такого приміщення. З картинами теж проблем не виникне, якщо прибити їх зверху і знизу на гвіздки різної довжини”, – розповідає Валерій.

Днями він та його партнер Петро завершили ще один купольний будинок площею 100 кв.м. у Перечинському районі. Працювали вдвох 10 місяців, віддавши господарю незвичний будинок з комунікаціями та системою обігріву “під ключ”. Валерій Самойлов каже: “Мені важко сказати, скільки років може прослужити такий будинок, але думаю, що не менше 50-ти. У нас звикли будувати для дітей, але погодьтеся: нині будинки наших батьків і дідів частіше за все нам не підходять: вони або вогкі, або погано сплановані, або не мають санвузла. Хай діти самі оберуть, в якому будинку захочуть жити, тому я свій купол зводив спеціально під себе.

При цьому я розумію, що ментально більшість закарпатців не готові до того, щоб масово переходити жити у купольні будинки. Але було би добре, якби поступово вони починали розуміти, що у великих цегляних коробках жити незручно і дуже дорого. А при нових умовах, при потребі економити на опаленні ідея купольного будинку може стати чудовим виходом для багатьох людей”.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”