Регіональні Новини Спорт

Закарпатський футболіст та тренер Йожеф Сабо відзначає 80-річчя

Йожеф Сабо народився 29 лютого 1940 в Ужгороді (на той час Угорщина) — радянський і український футболіст та тренер, угорець за походженням. Заслужений майстер спорту СРСР. Заслужений тренер України. У 1994 та 1996—1999 роках тренував національну збірну України, провівши у ранзі наставника 32 матчі — другий показник в історії збірної після Олега Блохіна. Кінець вересня-жовтень 2007 — головний тренер «Динамо» (Київ).

Вихованець ужгородського футболу. Перший тренер — Золтан Степанович Дьйорфі. На любительському рівні (у чемпіонаті України серед колективів фізкультури) виступав за «Хімік» з Калуша (1957 рік). У юному віці грав на вістрі нападу і чимало забивав. Згодом два неповних сезони (1958 і 1959) провів у класі «Б» чемпіонату СРСР за «Спартак» (Ужгород).

У середині 1959 року трьох закарпатських гравців — воротаря Андрія (Андреаса) Гаваші, оборонця Василя Турянчика та атакувального півзахисника Йожефа Сабо вирішило перетягнути до своїх лав київське «Динамо», найвпливовіший клуб УРСР. Ця трійця дебютувала 1 червня 1959 у товариському матчі проти англійського клубу «Тоттенгем Готспур». Гаваші провів у Києві тільки 2 сезони, а Турянчик та Сабо стали ключовими футболістами «Динамо» у 60-х роках. Сабо відразу став гравцем основного складу і діяв на правому боці півзахисту. Встигав не лише нападати а й відпрацьовував під час оборони воріт. У скандальній грі з “Торпедо” Москва у 1963 р. за нанесення травми супернику був дискваліфікований на рік і відправлений до військової частини ВВ, де числився. Лише через вісім місяців завдяки В. Маслову повернувся у великий футбол.1965 року, ставши віце-чемпіоном у складі «Динамо», закарпатський футболіст увійшов до списку «33 найкращих», який складають за підсумками сезону. На своїй позиції у півзахисті Сабо був під 1 номером, випередивши «торпедівця» Валерія Вороніна, зірку не лише радянського, а й європейського футболу.

Вперше вийшов у складі збірної СРСР 3 жовтня 1965 у товариській грі проти Греції. Ця гра для радянських футболістів була елементом підготовки до чемпіонату світу 1966, на якому збірна СРСР посіла 4 місце, а Сабо провів 4 з 6 ігор, пропустивши тільки останній матч групового раунду, та через травму, отриману в 1/2 фіналу з ФРН, матч за 3 місце. Збірна вихід у чвертьфінал вже забронювала, тому кілька ключових футболістів не виступало, а замість них вийшли резервісти. Збірна СРСР дійшла до півфіналу, де поступилася команді ФРН, а у грі за 3-тє місце — Португалії.

З 1966 до 1968 рр. «Динамо» (Київ) тричі поспіль ставало чемпіоном Радянського Союзу, а Сабо був одним з ключових футболістів. 1968 перед матчами з Угорщиною в 1/4 фіналу ЧЄ разом з кількома гравцями збірної був звинувачений у порушенні спортивного режиму і відсторонений від збірної, до якої повернувся 1971 року і взяв участь в Олімпіаді в Мюнхені 1972 року. Кар’єру завершував у ворошиловградській «Зорі» (1970) та московському «Динамо»(1971-1972).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 − = 9