Дуже коротко про проблему:
– Набуває масштабів пандемії – 10% населення світу страждає на цей недуг;
– Стрімко поширюється – за даними ВООЗ в наступні 10 років цифра досягне 20%;
– Лише половині людей, які визнали цю проблему, вдалося втратити до 5-10% маси тіла.
Але проблема є, і нікуди не зникає
Тож, що включає алгоритм ведення пацієнта з ожирінням з погляду доказової медицини?
Сучасні підходи ведення пацієнта з ожирінням передбачають зниження маси тіла за допомогою:
– мотиваційних консультацій,
– корекції харчування,
– модифікації способу життя,
– фізичних навантажень, адаптованих до можливостей і стану загального здоров’я конкретного пацієнта,
– фармакотерапія (у разі неспроможності інших методів при ІМТ ˃ 30 кг/ м² або при ІМТ ˃ 27 кг/м² і наявних супутніх захворювань),
– хірургічні методи лікування (у разі неспроможності інших методів при ІМТ ˃ 40 кг/м² або при ІМТ ˃ 35 кг/м² у пацієнтів з коморбідними захворюваннями).
Комплекс лікування пацієнтів з ожирінням також включає корекцію артеріальної гіпертензії, лікування цукрового діабету, корекція дисліпідемії та профілактичні заходи щодо розвитку неалкогольної жирової хвороби печінки, яка часто супроводжує метаболічний синдром, складовою якого є ожиріння.
Багато уваги останнім часом приділяється вивченню ролі мікробіому кишечника у формуванні і прогресуванні ожиріння.
Варто зазначити, що фізичні навантаження слід підбирати з урахуванням супутніх захворювань, наприклад, людям з остеоартрозом не слід обирати пробіжки або велотренування. Крім цього, фізичні вправи повинні приносити людині задоволення, тоді шансів, що вони будуть виконуватися регулярно, значно більше.
Загалом, корекція маси тіла повинна здійснюватися виключно під контролем лікаря-ендокринолога та лікаря-дієтолога, що будуть працювати комплексно відповідно до запитів та індивідуальних особливостей пацієнта.
