Уповноважена Президента з питань захисту прав військовослужбовців та членів їх родин Ольга Решетилова опублікувавла свою точку зору щодо проєкту закону № 13452 про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення і Кримінального кодексу України щодо відповідальності за військові адміністративні та військові кримінальні правопорушення.
27 серпня Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності рекомендував до розгляду в першому читанні законопроєкт, що, окрім іншого, передбачає посилення кримінальної відповідальності для військовослужбовців за непокору (ст. 402 Кримінального кодексу України). Фактично це означає заборону судам під час ухвалення вироків призначати більш м’яке покарання військовослужбовцям, ніж це передбачено законом, та звільняти від відбування покарання з випробовуванням (ст. 69 та 75 ККУ).
Автори законопроєкту обґрунтовують його необхідністю посилення дисципліни в Силах оборони.
Хочу звернути увагу на те, що у 2022 році Верховна Рада вже ухвалювала аналогічні законодавчі зміни щодо інших статей, що стосуються військових злочинів: ст. 403, 405, 407, 408 та 429 КК України.
Проаналізуймо, чи допомогла попередня законодавча ініціатива посилити дисциплінованість та порядок у війську.
За даними, які надало Головне управління захисту прав військовослужбовців МОУ, кількість випадків скоєння кримінальних правопорушень, передбачених згаданими статтями КК України, ЗБІЛЬШИЛАСЯ НА 66 % порівняно з аналогічним періодом, коли посилення відповідальності не було. Для прикладу, до відповідних законодавчих змін у 2022 році було зафіксовано 9037 таких правопорушень, а у 2023-му (після набрання чинності законом) – 15 013. Тож аргумент щодо спроможності підвищити рівень дисципліни шляхом посилення кримінальної відповідальності видається сумнівним.
Також важливо звернути увагу на статистику судових процесів та судову практику у кримінальних провадженнях за 402-ю ст. ККУ. З початку 2025 року я здійснюю моніторинг судових процесів, що стосуються так званих військових злочинів. За цей період я зафіксувала 257 вироків, що набрали законної сили, винесених українськими судами у судових провадженнях за обвинуваченням у непокорі (більш точні цифри може надати Державна судова адміністрація). При цьому я побачила лише один (!) виправдальний вирок. Абсолютна більшість вироків – обвинувальні. Частина судових рішень – про затвердження угоди про визнання винуватості, що дозволяє військовослужбовцю повернутися до проходження служби. У разі ухвалення запропонованого законопроєкту така процедура буде неможливою. Військовослужбовець відбуватиме покарання від п’яти до десяти років.
При цьому моніторинг судових процесів свідчить, що суди дуже часто не мають змоги взяти до уваги обставини вчинення правопорушення, не вивчають медичних та інших документів. Водночас аналіз звернень військовослужбовців до мене як уповноваженої Президента дає змогу зробити висновок, що нерідко до непокори, невиконання наказу або самовільного залишення частини призводять неврахування з боку командира стану здоров’я військовослужбовця, ненадання відпустки за сімейними обставинами, нездорова атмосфера у військовому колективі або задавнені невирішені конфлікти, приниження чи тиск з боку командирів або побратимів.
Ба більше, зазвичай провадження, які передали до суду правоохоронні органи, ґрунтуються на службових розслідуваннях, проведення яких призначають командири військових частин або вище командування. Як показує практика, правоохоронні органи рідко перевіряють встановлені службовим розслідуванням факти або обставини, що може викликати сумніви в ефективності досудового розслідування.
Звісно, все перераховане вище не виправдовує вчинення правопорушення з боку військовослужбовця й не заперечує того факту, що існує чимало випадків злісної умисної непокори. Але запропонованими змінами законодавець позбавляє суди можливості під час винесення вироку врахувати всі обставини, характеристики та додаткову інформацію й фактично перетворює суддів на статистів. Все це значною мірою пояснює обурення, яке викликав законопроєкт № 13452 у військовослужбовців і суспільства загалом.
Водночас законопроєкт передбачає й інші зміни, що стосуються посилення адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення (зокрема розпивання алкогольних напоїв), уточнення правил огляду на стан сп’яніння та надання ВСП повноважень перевіряти документи у водіїв військового транспорту, встановлення адміністративної відповідальності за зловживання владою з боку військових посадових осіб під час воєнного стану. Слушні й необхідні пропозиції, які важливо підтримати.
При цьому прошу народних депутатів уважно поставитися до описаних вище ризиків.
Українське військо має відрізнятися від армії ворога тим, що дисципліна та згуртованість досягаються не силою й тиском, а братерством, лідерськими якостями командирів та відчуттям справедливості.
