За підсумками велофоруму: коли Ужгород стане містом для велосипедистів

Опубліковано:

17-19 вересня в Ужгороді проходив VELOFORUM 2021 – міжгалузева конференція, що має за мету розвиток велоінфраструктури в містах України, але також працює над проблемами сталого місцевого розвитку. Приймати «Велофорум» для міста – завжди престижно, ця конференція за 12 років для багатьох міст стала поштовхом для розвитку велоінфраструктури, бо це питання виносили на рівень обговорення з владою і на рівень конкретного планування. Чи стане «Велофорум» так само поштовхом для Ужгорода – розпитував у причетних «Про Захід».

«У 2019 році представники Ужгорода були присутні на «Велофорумі» у Вінниці і там отримали право проводити наступний велофорум, – розповідає начальник управління економічного розвитку міста Павло Логвінов. – Але у 2020-му році захід перенесли скасували через карантин, що було для міста, з одного боку, й на краще, бо ми встигли за цей час добре підготуватися, зокрема напрацювати Концепцію розвитку велоінфраструктури міста, закінчити будівництво велодоріжки на Слов’янській набережній, розпочати роботу над велодоріжкою на вулиці Легоцького. Найважливішим було розробити той чіткий план, за яким має розвиватися місто в питанні велоінфраструктури, тому управління економічного розвитку замовило розробку Концепції розвитку велоінфраструктури, яку за підтримки місцевих велоактивістів створила компанія з Івано-Франківська. Проєкт ще у лютому цього року був винесений на розгляд депутатів і був одноголосно ними підтриманий».

Чому Концепція розвитку велоінфраструктури м. Ужгорода є таким важливим документом? Та тому, що вона передбачає (і це офіційно сказано у рішенні міської ради), що відтепер установи, підприємства та організації усіх форм власності, а також структурні підрозділи виконкому Ужгородської міської ради мають враховувати зміст концепції при розробці проєктів із благоустрою, будівництва, реконструкції та капітального ремонту усіх доріг міста. Простою мовою – якщо тепер місто буде проводити ремонти вулиць, вонои повинноі робити їх так, щоб врахувати можливість прокладання там велодоріжки або велосмуги. Звісно, наші читачі можуть зауважити, що з лютого у нас уже відремонтували капітально вулицю Капушанську, а ніякої велодоріжки там не з’явилося. Так, але проєкт цих робіт був затверджений ще у 2019 році, тобто задовго до прийняття концепції. Це означає, що велодоріжка на Капушанській у найближчій перспективі не з’явиться, адже невідомо, коли її ремонтуватимуть капітально наступного разу.

Під час «Велофоруму» міська влада, звісно, репрезентувала прийняту Концепцію, хвалилася велодоріжками на Слов’янській набережній та вулиці Легоцького, анонсувала появу велодоріжки на вулиці Богомольця. Але зізнавалася і в проблемах, зокрема на практичному занятті для учасників конференції запропонувала вирішити одвічну проблему площі Корятовича із засиллям хаотично запаркованих там автомобілів. Розділених на в 3 групи, учасників вийшли на площу Корятовича, розказали почули про її історію, схему руху, звернули увагу на ринок та історичну забудову. Далі ж, розділившись на три групи, у групах роздумували над тим, як можна зробити площу Корятовича зручною для усіх учасників руху. Хтось пропонував зробити її пішохідною, хтось казав, що треба зробити грамотнішою систему паркування. Звучали, до слова, на конференції і думки стосовно руху через пішохідний міст. Її учасники були переконані, що знак, який забороняє рух велосипедів мостом, потрібно зняти і замінити його іншим – «Увага – пішоходи». Таке часто практикується у Європі у тих місцях, де неможливо виділити для велосипедистів окрему смугу руху. Знак означає, що велосипедист може рухатися пішохідною частиною, але має бути обережним і зменшити швидкість. Усі ці думки і напрацювання вже незабаром будуть опрацьовані і передані до управління містобудування та архітектури для опрацювання, аби там взяли їх до уваги для наведення ладу в центральній частині міста.

Хоча, звісно, не лише ці ділянки міста є проблемними для велосипедистів, Ужгород взагалі мало пристосований для того, аби безпечно ним пересуватися на велосипеді, вважає Кирило Лойко – представник громадської організації «ФОРЗА», яка виступила співорганізатором «Велофоруму» в Ужгороді. У вересні минулого року волонтери «ФОРЗИ» проводили моніторинг, рахували велосипедистів на вулицях Ужгорода. Підрахунок проводили протягом двох годин вранці (8.00-10.00) та ввечері (17.00-19.00) на Собранецькій, Гагаріна, Минайській, Другетів, перехрестях вулиць Бобяка-Капушанської, Загорської-Франка, а також на площі Театральній. Найбільше нарахували саме на останній, там лише за один вечір моніторингу проїхали 323 велосипедисти. Другий найпопулярніший маршрут – вулиця Гагаріна, там у ранковий час проїхали в обидва боки 154 велосипедисти. Загалом у вечірній час на всіх вказаних локаціях разом волонтери нарахували 979 велосипедистів.

«Про що це говорить? Це говорить про те, що в Ужгороді є багато велосипедистів, відповідно, дуже потрібна велосипедна інфраструктура, – пояснює Кирило Лойко. – Ми чуємо від багатьох ужгородців, що вони залюбки їздили би велосипедом більше, якби почувалися на дорозі в безпеці (особливо часто про це говорять жінки). Бо за правилами, ми не можемо їздити тротуарами, а на дорозі не почуваємося безпечно, адже бо водії авто не витримують 1,5 метри безпечної дистанції між автомобілем і велосипедом. Виходить так, що ми заважаємо і пішоходам, і водіям. Тому велоспільноті так хочеться, аби були велодоріжки та велосмуги, якими можна було би спокійно пересуватися. Тоді, ми впевнені, чимала частка людей відмовилася би від автотранспорту і на вулицях міста стало би менше машин».

У рамках цього спостереження волонтери також помітили, що багато хто їде зранку в центр міста на автомобілі один. Кирило Лойко розповідає, як щодня бачить на вулиці Швабській, де розташований їхній офіс «ФОРЗИ», одну й ту ж картину: вранці люди приїздять на роботу, паркують свої авто вздовж вулиці і там вони стоять до вечора, тобто зовсім не використовуючись протягом дня, часто заважають, проїзду громадського транспорту та руху велосипедистів і пішоходів. Фактично усі ці люди, кожен з яких приїхав на індивідуальному авто, могли вміститися в один автобус, а вулиця була би розвантажена. «Ужгородці, на жаль, поки що не готові пересідати у громадський транспорт, хоча він нині вже доволі комфортний і ходить згідно з графіком. Дуже зрідка вони готові також комбінувати різні види переміщення: пішки та велосипедом на короткі (до 1-2 км) відстані, автобусом та автомобілем – на довші», – каже Кирило. І додає, що це – створює проблеми як для містян, так і для гостей міста, які могли би побачити Ужгород зовсім іншим без такої кількості хаотично припаркованих автомобілів.велика проблема, з якою потрібно щось робити.

Велосипеди в Ужгороді й справді не є дивиною, вони стали своєрідним порятунком для людей у період локдауну, коли був обмежений рух громадського транспорту. Тоді багато хто пересів на велосипеди, аби діставатися до роботи. І цей рух можна і треба продовжувати, почавши саме з того, про що говорив Кирило, – принаймні будівництва велодоріжок вело доріжок та велосмуг, на яких кожен велосипедист міг би почувати себе безпечно, а також парковок для велосипедів, де без остраху можна залишити велосипед на кілька годин. Велосвітлофори, контрсмуги, зменшення швидкості руху до затишних 20- та 30 км/год, пониження бордюрів – усе все це, на думку велоактивістів, теж не завадило би містові.

Що ж: у цьому плані місто так швидко, як би того бажала велоспільнота, не розвиватиметься, але основа у вигляді офіційно прийнятої Концепції розвитку інфраструктури вже закладена. Причому перший етап Концепції можна реалізувати вже зараз, адже він не передбачає будівництва спеціальних доріжок, а відтак і значних капіталовкладень. Йдеться про історичну частину міста, де розробники Концепції рекомендували не руйнувати історичного покриття задля велодоріжок, а просто знизити швидкість автомобілів до 30 км/год, аби велосипедисти могли себе почувати на дорозі безпечно.

Що ж: у цьому плані місто має пришвидшитись у розвитку велоінфраструктури, створюючи комфортні та зручні умови для містян. Навіть ко не розвиватиметься, але основа у вигляді офіційно прийнятої Концепції розвитку інфраструктури вже закладена. Причому перший етап Концепції можна реалізувати вже зараз, адже він не передбачає будівництва спеціальних доріжок, відтак і значних капіталовкладень. Йдеться про історичну частину міста, де розробники Концепції рекомендували не руйнувати історичного покриття задля велодоріжок, а просто знизити швидкість автомобілів до 30 км/год, аби велосипедисти могли себе почувати на дорозі безпечно.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»

Про Захід