До хорошого звикаєш швидко, тому нині так незвично бачити на фотографіях буквально десятирічної давності зовсім інший центр Ужгорода – зі «спотикачами», величезними вивісками та вицвілою банерною рекламою на балконах. Боротися з усім цим місто почало ще у 2011-му з ініціативи громадських активістів. Саме тоді був розроблений перший Порядок встановлення вивісок, який мав зупинити той несмак, яким масово оформлювали фасади будівель у центрі міста підприємці. Новація приживалася довго і болісно, але зрештою більшість магазинів у центрі таки змінили свої величезні і кричущі вивіски. Та хоч нині ситуація з вивісками є кращою, все ж процес виховання підприємців триває, бо час від часу хтось із них таки встановлює без дозволів вивіски-гіганти. Чому так стається і як із цим боротися – розбирався «Про Захід».
Чітко прописаний Порядок встановлення вивісок у 2011-му був ініційований активістами громадської ініціативи «Комітет відродження Ужгорода», до якого входили Вікторія Рижова, Віталій Глагола, Олег Олашин, Тетяна Смріга, Володимир Павлишин тощо, та розроблений спільно зі спеціалістом з питань охорони культурної спадщини Маріанною Собран й міським управлінням архітектури і містобудування. Нові правила офіційно були прийняті на засіданні міської ради 22 липня 2011 року, підприємцям же давався час до 1 квітня 2012-го, аби замінити вивіски, які не відповідали встановленим вимогам. Звісно, центр міста тоді за пів року не змінився: одні підприємці вичікували, думаючи, що новації «забудуться» і слідкувати з їхнім дотриманням ніхто особливо пильно не буде, інші власники та орендарі комерційних приміщень чекали своєї черги на виготовлення нових вивісок, оскільки рекламних агенцій тоді в місті було не так багато.
Нині одна з розробників Порядку встановлення вивісок, у ті часи – спеціаліст з питань охорони культурної спадщини міського управління культури Маріанна Собран згадує, якими непростими були переговори з кожним підприємцем у центрі міста. «Нові правила вони сприймали з недовірою, тому доводилося з кожним говорити, вмовляти, показувати варіанти. Для того, аби було зрозуміліше, ми надрукували буклети із зображенням найважливіших норм і помилок. Ці буклети роздали рекламним агенціям, аби вони чітко розуміли, що можна, а що не можна робити. Але навіть попри це траплялися випадки, коли агенції спершу виготовляли неправильну вивіску, а потім, коли підприємець починав її погоджувати в управлінні архітектури, виявлялося, що вивіска не відповідає вимогам», – розповідає Маріанна.
Далі був крок назад, пов’язаний з юридичною колізією: заявки на погодження паспорту вивісок почав із 2014-го приймати Центр надання адміністративних послуг, а не управління архітектури, як це було прописано в Порядку встановлення вивісок. Деякий час у місті це ніяк не регулювалося, тому «неправильних» вивісок в центрі знову стало дуже багато. У 2016-му, коли це питання врегулювали, міська рада проголосувала і за зміни й доповнення до Порядку встановлення вивісок, які прописали ще чіткіше. Таким чином нині жодна вивіска в місті не може бути встановлена без погодженого технічного паспорту. За тим, аби це дотримувалося, слідкує міське управління муніципальної варти. Але чому ж тоді трапляються такі випадки, як, наприклад, у 2017-му, коли на свіжовідремонтованій будівлі палацу Фріда на площі Петефі одного дня без жодних дозволів встановили кричущу і величезну пластикову вивіску лотерейного закладу?
Головний спеціаліст відділу дизайну міського середовища управління архітектури та містобудування Віра Заріцька розповідає, що хоч Порядок встановлення вивісок діє в Ужгороді вже досить довго, до ідеального виконання цих правил – ще далеко. «Вигляд центральної частини міста за кілька років дуже змінився, і підприємці вже стають свідомішими – ми це бачимо з кількості заявок на погодження технічних паспортів, яких з кожним роком стає все більше. Майже кожного тижня спеціально створена комісія засідає і розглядає ці заявки. Засмучує лише одне – що ці заявки частенько підприємці подають уже після того, як встановили вивіски без погоджень і були за це оштрафовані. За тим, аби в місті не з’являлося самовільно встановлених вивісок, слідкують муніципальна варта та працівники нашого управління архітектури під час перевірок. Від муніципальної варти обов’язково є присутні на комісії, тому працівники цього управління знають про усі отримані дозволи та контролюють, чи відповідає встановлена вивіска даним у технічному паспорті», – пояснює Віра Заріцька.
Отже, попри роки існування Порядку встановлення вивісок, підприємці досі не звикли до того, що мусять мати на вивіску погоджений технічний паспорт. І тут йдеться не про незнання правил, бо ж у рекламних агенціях, де виготовляють вивіски, про технічний паспорт мають повідомити, а про звичайне нехтуваннями цими правилами. Цифри у цьому випадку скажуть більше: лише за 2019 рік працівники управління муніципальної варти міста склали 255 протоколів про порушення Порядку встановлення вивісок. Усі ці протоколи були направлені на розгляд адміністративної комісії, яка мала в кожному окремому випадку визначити штраф у розмірі від 850 до 1700 гривень. Саме ці штрафи у багатьох випадках і примушували зрештою підприємців оформлювати технічні паспорти. Але навіть штрафи у деяких випадках не діють, бо в центрі міста подекуди роками залишаються вивіски, які не відповідають прийнятому Порядку.
Так, під час короткої прогулянки центральною частиною Ужгорода одна з розробниць правил Маріанна Собран показала цілу низку таких порушень. Покривлений банер (а банери в центральній частині міста заборонені) на Корзо, 4, величезний кронштейн із надписом «Gina» на будівлі навпроти. Тут варто зазначити, що вивіски у вигляді бокових кронштейнів в Ужгороді підприємці дуже люблять, тому нині в центральній частині міста – засилля кронштейнів із назвами магазинів, які вже давно позакривалися і за цією адресою не працюють. Кронштейн із назвою за правилами має розміщуватися на висоті не менше, ніж 2,5 метри від рівня тротуару, по факту та ж «Gina» розташована набагато нижче.
Закривати огорожі балконів вивісками теж заборонено, і майже всюди такі вивіски познімали, та підприємці натомість закривають балкони рекламою, наприклад, банер з надписом «Оренда» вже не перший день висить на історичній будівлі колишнього готелю «Берчені».
Трохи далі око «милує» вивіска «ТАС», яка вже багато років закриває балкон будівлі на площі Корятовича. А просто під ним – ще одне багаторічне порушення, причому потрійне: величезна вивіска, заклеєні вікна, світлова реклама.
Запитання у громадськості викликають і пульсуючі хрести на кронштейнах біля аптек. Така світлова вивіска в межах історичного центру міста є забороненою, однак власники аптек пояснюють наявність підсвічених зелених хрестиків вимогою Міністерства охорони здоров’я України. МОЗ справді ще у 2004 затвердив опис зовнішнього сигнального покажчика аптечного закладу, але в тому документі сказано, що кронштейн з хрестом має підсвічуватися у вечірній час, а на наших вулицях такі вивіски пульсують постійно.
Не завжди дотримуються підприємці і вимог щодо мови. У Порядку встановлення вивісок прописано, що вони мають бути написані українською мовою без граматичних помилок, що часто не подобається місцевим підприємцям, котрі бажають, аби назва їхнього магазину писалася латиницею. Виключення у цьому випадку роблять лише для власних товарних знаків, знаків обслуговування, логотипів, зареєстрованих Укрпатентом.
У відділі дизайну міського середовища управління містобудування та архітектури переконують, що готові реагувати на порушення і намагаються спільно з управлінням муніципальної варти зробити усе, аби очистити фасади будівель в історичній частині Ужгороді від негарних і неякісних вивісок. Перевиховати підприємців, котрі вважають, що лише суперяскрава і гігантська вивіска може привернути увагу до їхнього бізнесу, зрештою мають допомогти суворий контроль і штрафи. Лише так центр міста буде виглядати охайно, а вивіски не псуватимуть загального вигляду старовинних будівель.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
