Цими днями Мукачівська греко-католицька єпархія готується до дуже важливої для громади події – висвячення нового єпископа. Унікальна вона також тим, що вперше з 1932 року в ужгородському греко-католицькому соборі висвятять єпископа-ординарія, тобто єпископа, призначеного саме для Мукачівської греко-католицької єпархії. Церемонія висвячення пройде 16 липня, об 11:00, – саме тоді новим єпископом Мукачівської греко-католицької єпархії стане о. Теодор Мацапула, котрий служить на Закарпатті з 2013 року. Впевнені, про майбутнього єпископа незабаром буде написано ще чимало, ми ж нині хочемо зосередитися на самій події, адже вона є непересічною та багатою на історичні деталі. Тож давайте порівняємо, як проходили висвячення єпископів у різні роки: у 1912-му, коли висвячували Антонія Паппа, у 1932-му, коли єпископом став Олександр Стойка, та як це відбуватиметься у 2024-му, під час хіротонії Теодора Мацапули. А допоможе нам у цьому доктор богослов’я, о. Василь Підгірський.
Почнемо з того, що першим висвяченим в ужгородському греко-католицькому соборі єпископом був наступник Андрія Бачинського Олексій Повчій (сталася ця подія в 1817 році). Церемонія хіротонії мало чим відрізнялася від тієї, яку проведуть в соборі 16 липня, адже традиції свячення були закладені ще на Нікейському соборі 325 року і з тих пір майже не змінювалися. Ця строгість дотримання традицій не стосується дати проведення церемонії – це може бути будь-який день тижня і будь-який місяць року.
У 1912 році Антонія Паппа висвячували у понеділок, 14 жовтня.
У 1932-му висвячення Олександра Стойки проходило у вівторок, 12 липня, на свято Петра і Павла.
У 2024-му дату висвячення обрав сам номінант Теодор Мацапула. Оскільки конгрегація Згромадження Воплоченого Слова, до якої належить майбутній єпископ, особливо шанує Богоматір, вирішено було провести обряд саме 16 липня, коли єпархія відзначає свято чудотворної ікони Мукачівської Богородиці.
Щодо вибору номінанта, то остаточне рішення приймає Папа Римський, котрий обирає з-поміж трьох кандидатів. Закарпатцям, не заглибленим у життя церкви, нині не зовсім зрозуміло, чому готується висвячення нового єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії, коли вона вже має єпископа – владику Ніла Лущака. Наш експерт о. Василь пояснив, що єпископ Ніл був помічним єпископом владики Мілана Шашіка, після смерті якого Ніла Лущака було призначено апостольським адміністратором. Тобто його не призначали наступником Мілана Шашіка, використовувався термін «до наступного рішення апостольської столиці». Таке наступне рішення було прийняте 8 травня 2024 року, коли Папа Франциск офіційно призначив нового єпископа для Мукачівської греко-католицької єпархії і ним став Теодор Мацапула.
Та цікаво, що так було не завжди. В Австро-Угорщині рішення приймав не лише Папа, а й король. Такими були реалії того часу, коли існував тісніший зв’язок між державною владою і церквою. Так, у 1912 році, під час церемонії висвячення Антонія Паппа, урочисто зачитували документ про затвердження від Папи Римського, а після того – дозвіл короля на єпископське освячення.
У 1932-му наш край був уже територією Чехословаччини, тож і традиція змінилася – на висвяченні Олександра Стойки не зачитували документа про дозвіл на церемонію від, скажімо, президента республіки.
У 2024-му церква, за Конституцією України, відокремлена від держави – відповідно Мукачівська греко-католицька єпархія не потребує дозволу Президента для проведення хіротонії Теодора Мацапули.
Здавна традиція і канони передбачають, що висвятити єпископа можуть лише три інші єпископи, причому не лише греко-, а й римо-католицькі. Антонія Паппа у 1912-му приїхали висвятити єпископ крижевський Юлій Дрогобецький, римо-католицький єпископ з Нодьварода (Ораді) Йожеф Лані та римо-католицький помічний єпископ із Калочі Дьозо Горват.
Олександра Стойку в 1932-му висвячували апостольський адміністратор з Пряшівської єпархії Петер Павел Гойдіч, єпископ, апостольський адміністратор з Кошице Йозеф Чарскі та помічний єпископ зі Львова Іван Бучко.
Святителями Теодора Мацапули будуть архієпископ і митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин, архієпископ і митрополит Пряшівський Йона Максім та теперішній апостольський адміністратор МГКЄ Ніл Лущак.
Цікавою здавна була традиція влаштовувати напередодні висвячення єпископа факельну ходу вулицями Ужгорода. У 1912 році напередодні висвячення Антонія Паппа громада з власної волі організувала святкування з факельною ходою містом у супроводі військового оркестру. Коли хода минала єпископську резиденцію, з вікна визирнув і майбутній єпископ, котрий привітав кількома добрими словами присутніх.
У 1932 році напередодні висвячення Олександра Стойки, о 20:00, всі греко-католицькі церкви краю мали бити в дзвони з нагоди наближення святкової години. В цей же час вулицями Ужгорода, які були прикрашені прапорами, пройшла факельна хода.
У 2024 році ця традиція не отримає продовження. Наш експерт о. Василь Підгірський пояснює, що хода з факелами не є частиною обряду висвячення. Скоріше за все, факели з вогнем раніше використовували як символ світла, нового світоча.
Безпосередньо у день церемонії заходи стартували колись дуже рано. У 1912 році, коли висвячували Антонія Паппа, рано-вранці дзвонив на весь свій «голос» найбільший дзвін собору Іван, о 8:30 усі гості вже сиділи на своїх місцях у соборі, а єпископ-номінант у супроводі трьох єпископів, які мали його висвятити, виходив із дверей резиденції і в супроводі духовенства заходив через центральний вхід до собору.
У 1932-му про важливий день у житті єпархії – висвячення Олександра Стойки – дзвони всіх католицьких церков Ужгорода повідомили ще о 5:00 ранку. О 7:30 з собору мали вийти всі, крім розпорядників церемонії, котрі проводили останні приготування. Після того всередину почали запускати гостей, а о 8:30 розпочався обряд. Як і в попередньому випадку, Олександр Стойка вийшов із резиденції у супроводі трьох єпископів та іншого духовенства. Людей зібралося так багато, що поліція зробила живий кордон, аби почет майбутнього єпископа дістався входу до собору.
У 2024-му початок церемонії має відбуватися за тим же сценарієм. Ті, хто прийдуть до собору на хіротонію, зможуть побачити почет єпископа перед початком літургії. Стартує вона, до слова, не так рано, як це практикували раніше, – об 11:00. Не будитимуть ужгородців дзвони і в 5:00, адже в сучасному світі є набагато більше способів повідомити громаді, що настав важливий для історії Мукачівської греко-католицької єпархії день.
Як ви вже зрозуміли з попередніх абзаців, колись хіротонія єпископа була подією, побачити яку на власні очі міг далеко не кожен. У 1912 році, коли висвячували Антонія Паппа, вхід до собору був виключно за запрошеннями. Вони були, звісно, безкоштовними, однак отримати їх було дуже непросто. Відповідав за запрошення викладач греко-католицької жіночої вчительської семінарії Юлій Меллеш, він же розсилав запрошення у державні установи з приміткою, що від установи в заході можуть взяти участь лише двоє представників. У день хіротонії гості мали прийти до собору заздалегідь, зайняти місця, вказані в запрошенні. Слідкував за цим розпорядник заходу, котрий допомагав гостям знайти їхні місця. Серед гостей було багато немісцевих – аристократії, інтелігенції та духовенства з усього краю та з-за його меж. Газети писали, що всі готелі в місті переповнені.
У 1932-му, коли висвячували на єпископа Олександра Стойку, все повторилося: вхід був виключно за запрошеннями.
А от у 2024-му побачити, як висвячують нового єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії зможе кожен охочий. Способів є кілька: можна прийти до собору й спробувати вміститися всередині, можна слідкувати за перебігом церемонії на вулиці, де планують встановити екрани, а можна навіть із дому переглянути наживо онлайн-трансляцію події.
Безпосередньо хіротонія у 2024 році нічим не відрізнятиметься від того, як це відбувалося в попередні роки з попередніми єпископами. Після традиційного обряду свячень Теодор Мацапула отримає єпископське облачення та символи влади – жезл і перстень. Кожен із елементів облачення має певне значення і символізм, наприклад, митра символізує терновий вінок. Жезл є переосмисленим пастушим посохом, бо вважається, що єпископ керує паствою, як добрий пастир. Зазвичай жезли єпископів Мукачівської греко-католицької єпархії майже не відрізняються один від одного. Обов’язковим атрибутом декору жезла є хрест і дві зміїні голови, адже Христос навчав своїх учнів бути мудрими, як змії.
Перстень символізує, що єпископ заручається з церквою в тій частині, яка йому довірена. Він також був здавна символом влади, попередні єпископи іноді мали на перстні печатку, якою користувалися для підтвердження особи в листуваннях. Із часом вигляд перстня єпископа змінився, став скромнішим. Якщо раніше перстень часто був із великим коштовним каменем, то нині на перстні здебільшого зображений просто хрест.
Серед символів влади, які отримує єпископ після висвячення, варто загадати також і про герб. Герби в кожного єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії, звісно, відрізнялися. Нині кілька з них можна побачити на фасаді єпископської резиденції. Якщо єпископ був із аристократичної родини, він міг вписати елементи свого родинного герба до герба єпископського. Мотив цього символічного знаку єпископ обирає сам, розробляють же герб, звісно, професійні геральдисти. Представлений нещодавно герб Теодора Мацапули містить багато особистих деталей життя єпископа. Основою герба є пурпурова мантія, підшита горностаєвим хутром. У лівому нижньому куті розташована частина герба Згромадження Воплоченого Слова, до якого належить майбутній владика. У правому нижньому куті розташовується золотий хрест, який є символом дерева життя і спасіння. Хрест оточений трьома восьмикутними зірками і розташований на блакитному тлі. Він також є символом древнього міста Галич, тобто сучасного Крилоса, де народився владика-номінант. Три зірки нагадують про Крилоську чудотворну ікону Божої Матері, біля якої майбутній єпископ молився з дитинства. А на верхній частині щита зображена бойківська дерев’яна церква з Ужка на зеленому тлі. Під усім цим на золотій стрічці бачимо напис «Буди мні по глаголу Твоєму». Ця цитата з Євангелія від Луки (Лк. 1, 38) означає повне віддання себе на благовоління Боже.
Наостанок ще пояснимо читачам, чому подію висвячення Теодора Мацапули називають унікальною, чому ця церемонія буде першою, проведеною в соборі з 1932 року. Звісно, після 1932 року єпископи Мукачівської греко-католицької єпархії також висвячувалися, однак нікого не висвячували на єпископа-ординарія, тобто єпископа, призначеного саме для цієї єпархії. Так, Теодор Ромжа був висвячений в ужгородському соборі, але мав титул титулярного єпископа, лише пізніше він був призначений ординарієм. Хіротонія Олександра Хіри була таємною, а Мілан Шашік був висвячений як апостольський адміністратор у Ватикані. Так і виходить, що єпископа-ординарія, тобто єпископа саме для нашої Мукачівської греко-католицької єпархії, востаннє висвячували в соборі ще в далекому 1932 році. Тож якщо бажаєте взяти участь у цій важливій для греко-католицької громади краю події, долучайтеся 16 травня, об 11.00.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
