Чи знаєте ви, наскільки давнім є герб Ужгорода? Інтригувати або перевіряти ваші знання не будемо, одразу скажемо, що вперше герб у майже нинішньому вигляді з’явився на офіційній печатці міста ще 389 років тому – в далекому 1635-му. Однак відомо, що це був не перший герб міста, тож нині розкажемо, як змінювався з роками цей символічний знак та які цікавинки були з цим процесом пов’язані.
Почнемо з того, що Державний архів Закарпатської області може похвалитися понад мільйоном старовинних документів із історії краю, однак не містить, на жаль, жодного документа, що був би скріплений першою печаткою Ужгорода. Вживудослідник у галузі сфрагістики й геральдики, кандидат історичних наук і викладач ЗХІ Іван Міськов уперше побачив відтиск цієї печатки далеко за межами Ужгорода – в архіві словацького міста Прешов (Пряшів). Це була дуже важлива знахідка, яка в майбутньому дозволить більш докладно вивчити перший герб Ужгорода і, можливо, розшифрувати символіку його складових. Про цю печатку з першим гербом міста в дослідженнях різних років було кілька згадок.
У далекому 1907 році тодішній мер Унґвара МігайФінцицький у своїх «Звітах мера» згадував про документ, надісланий Міністерством внутрішніх справ із рекомендацією оновити печатку міста. В цьому листі 1903 року було написано, що в державному архіві Угорщини були виявлені відтиски печатки міста з 1561 року, однак герб на них суттєво відрізняється від сучасного. Там, мовляв, зображена якась рослина з чотирма листочками і зіркоподібною квіткою. «Цей герб місто Унґвар використовувало на печатці з 1561-го аж до 1635-го. А в 1635 році місто зробило нову печатку, яка стала основою для нинішньої», – йшлося в листі міністерства.
Тривалий час ніхто не займався пошуком відтисків тієї печатки. Велику роботу в цьому напрямку провів історик, професор тоді ще УжДУ Яків Штернберг, котрий у 1991 році почав пошуки печатки в Національному архіві Угорщини. «І ось першого дня весни, 22 березня, перед нами розпустилося листя старого міського герба, який, ми так довго шукали. З безпосередньою допомогою угорського вченого на нашому столі опинилися більше 10 листів XVI-XVII століть з підписами тодішніх міських старост. На 6 із них періоду 70-90-х років XVI століття була печать 1561 року. Найбільш чітко її контури вимальовувалися на документі, написаному угорською мовою і підписаному старостою Больдижаром Кальмаром рівно 400 років тому – 14 квітня 1591 року за старим календарем. На старій печаті, реконструйованій запрошеним нами художником на підставі всіх виявлених відтисків – а вони зроблені не на воску, а на папері темнішого кольору – зображена гілка із чотирма листками, праворуч зверху намальовано зірку, а вгорі виведено слово WNG (Голосний звук «у» позначався подвійною буквою «в» латинського алфавіту)», – йшлося у статті Якова Штернберга, опублікованій у квітні 1991 року в газеті «Новини Закарпаття».
Ця робота Якова Штернберга перекреслила попередні відомості про те, що на відтиску першої печатки міста була зображена рослина зі зіркоподібною квіткою. Художник, котрий працював із професором Штернбергом, побачив на відтиску окремо квітку й окремо шестикутну зірочку. Цікаво також, що на відтиску, з яким працював професор Штернберг, значилося просто слово «WNG», тоді як на відтиску, знайденому істориком Іваном Міськовиму Прешові, чітко видно інший надпис – «DEONG».Тобто можна припустити, що за 74 роки використання герба зі зірочкою місто мало мінімум дві печатки, частково змінивши вигляд другої. Повторимося, розшифровкою символіки першого герба Ужгорода ніхто з науковців не займався або поки не опублікував своїх досліджень. Ми спитали в історика Івана Міськова, чому герб у той час не повторював або не мав якихось елементів герба родини Друґетів, яким належало поселення? Виявилося, що в той період у населених пунктах Угорщини не було традиції відтворювати герби їхніх володарів на своїх печатках, тож і герб Унґа не обігрував друґетівських дроздів, а мав зовсім іншу символіку. До слова, варто провести дослідження й щодо того, яка саме рослина зображена на тому гербі. На малюнку, виконаному для Якова Штернберга, рослина дуже схожа на підсніжник, однак на відтиску печатки з Прешова рослинка виглядає вже інакше, має більшу кількість листків і нечітко окреслений бутон, тож встановити подібність дуже важко.
Мабуть, назавжди залишиться таємницею причина, з якої в 1635 році місто вирішило змінити вигляд свого герба. Можливо, саме цей час був дуже вдалим для розвитку виноградарства й виноробства, навколо міста закладали все більше виноградників, збирали рекордні врожаї, а місцеві підвали були під зав’язку забиті бочками з вином. Можливо, тодішній староста (на жаль, не знаємо, як його звали) був затятим виноградарем чи виноробом і вважав, що в цьому напрямку має рухатися місто, аби досягти економічного процвітання? Як би там не було, а в 1635 році герб змінили – відтоді він зображує закручену виноградну лозу з двома гронами. І закручена вона, до слова, не просто так – саме такий вигляд мали в ті роки всі виноградні кущі на місцевих виноградниках. Цей спосіб формування виноградного куща називався угорською «корікаш», тобто «круглий». Також це називали виноградом, закрученим «на карічку». Нині цей спосіб не практикують уже майже ніде, але здавна на наших виноградниках не було шпалерних опор: гілки, що вибивалися зі міцного стебла-стовбура, зав’язували дугою в шар (іноді в форму вісімки), тож кущ добре провітрювався і прогрівався, а грона зручно звисали з усіх сторін, не заважаючи одне одному.
З листа Міністерства внутрішніх справ Угорщини, про який ми згадували на початку статті, можна зрозуміти, що перша печатка (як штамп або форма для створення відбитку) 1635 року не збереглася, однак її наступницею, вочевидь, користувалися дуже довго. «Герб, який видно на нинішній печатці, разом зі щитом настільки відпрацьований, що майже не можна здогадатися про мотив герба, тобто не видно виноградну лозу. З печатки 1635 року, якою, до слова, постійно користувалися навіть у ХVIIIстолітті, ще досить чітко видно, що з виноградного стовбура виходять три гілки, дві з яких схрещуються посередині. З гілок звисають донизу три листки й два грона, зверху видно кілька молодих пагонів», – йшлося в документі 1903 року.
Звернемо також вашу увагу на текст легенди – «SIGILLVM CIVITATIS DEVNG ANNO 1635», тобто «Печатка міста Де Унг з 1635». Сам штамп був виготовлений зі срібла, місто передало його до Угорського національного музею після того, як замовило нову печатку. Однак у міському архіві, за даними Петра Сови, опублікованими в книжці «Минуле Ужгорода» (1937), зберігався й залізний штамп, на якому був трохи інший текст – «SigillumCivitatis Ungvariensis Anno 1635». На зміну цим печаткам із латинським текстом у 1846 році до роботи стала печатка з угорським надписом «UNGVAR VAROSA PECSETIE 1846» (саме з таким правописом, який нині носіям угорської мови може здатися помилковим). В Державному архіві Закарпатської області можна побачити також інші печатки, які використовувалися в ХІХ столітті: 1881 та 1894 років.
Аж от у 1898 році в Угорщині вийшла постанова, яка вимагала, аби кожен населений пункт мав чітко визначену одну назву, яка би відповідала офіційним записам у національному реєстрі й використовувалася в подальшому на печатках і в документах. Пов’язано це було з тим, що в Угорщині на той час було безліч населених пунктів із однією назвою (наприклад, в кожному комітаті обов’язково був свій Уйвар, тобто Нове місто), тож аби цю плутанину впорядкувати, була створена спеціальна комісія, котра працювала над оновленим реєстромнаселених пунктів. Лист Міністерства внутрішніх справ, який ми вже кілька разів цитували у цій статті, був направлений у 1903 році до Унґвара якраз із рекомендацією оновити міську печатку. Урядовці пропонували звернутися до графіка ІґнацаФелшенфельда (Felsenfeld Ignácz), котрий працював у Будапешті на вул. Ондраші, 1, аби він виготовив для Унґвара нову печатку у двох екземплярах. Уточнювалося також, що майстер готовий виконати малюнок для печатки безкоштовно. Для цього пану Фелшенфельду потрібно було надіслати правильні дані стосовно назви й привілеїв міста, а також точний геральдичний опис герба міста. Варто зазначити, що Іґнац Фелшенфельд у ті роки намалював герби для багатьох угорських населених пунктів, таким чином залишившись частиною їхньої історії.
Для Унґвара він створив зображення печатки на основі герба, який до національної книги реєстрації увійшов із таким описом: «Щит у стилі бароко, синього кольору, на якому із зеленої землі росте виноградний кущ із трьома виноградними лозами, з яких крайні посередині щита перетинають одна одну і з них звисає по одному золотистому грону, а з кожної із трьох лоз звисає по одному зеленому листку». Однак був в історії Унґвара й дуже цікавий короткий період, коли місто користувалося печаткою 1902 року, на якій був зображений незвичний герб. Ми звикли, що здавна, ще з 1635 року наш герб завжди зображував два грона винограду. А от на печатці 1902 року можна побачити… аж п’ять грон! Дослідник Іван Міськов припускає, що це була печатка перехідного періоду, можливо, прототип нової міської печатки. Через геральдичну помилку використовували її в дуже короткий період, тож фіксація такого відтиску в архівних документах є важливою і цікавою сторінкою нашої історії.
З того часу герб Ужгорода майже не змінювався (навіть у радянський період до нього лише додали маленький серп із молотом). Натомість печатка міста – чи, точніше, печатка Ужгородської міської ради – нині не зображує герб міста, на ній можна побачити малий державний герб України тризуб.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
