Закарпаття у ці дні стало одним із центрів прихистку біженців зі всієї України. За різними даними до нашого краю могли приїхати вже близько 20-30 тисяч осіб, частина – транзитом до кордонів, а інша – із зупинкою тут. Це, а також допомога армії, спонукало містян до небаченої активності та об’єднання. Бажаючих допомогти виявилося так багато, що навіть не всім можуть знайти роботу. «Про Захід» вирішив показати, у яких напрямках нині працюють волонтери та розповісти, де ви нині можете стати корисними.
Армія
Збройним силам України нині допомагає кілька волонтерських груп. Одна з них – відомий «Рух підтримки закарпатських військових». У своєму штабі на вулиці Гойди, 8 волонтери збирають речі для відправки військовослужбовцям та бійцям територіальних оборон (передовсім каремати, спальні мішки, теплі шкарпетки, термобілизну тощо). У кількох супермаркетах міста вони також організували збір продуктів та засобів гігієни. Зібрані пакунки відправляють туди, де бійці нині потребують підтримки. За зібрані кошти закуповують медикаменти та речі спеціального призначення: бронежилети, дрони, тактичні рукавиці та окуляри, каски, рації тощо. Крім того, у штабі «Руху підтримки закарпатських військових» плетуть маскувальні сітки. Помічників у волонтерів наразі є достатньо, однак бувають дні, коли додаткові руки дуже потрібні. Якщо ви бажаєте долучитися, маєте пропозиції чи прохання, телефонуйте: 050-53-99-725, 050-926-01-89.
Біженці
Зустріч
На ужгородському вокзалі вже кілька днів працюють волонтери, котрі допомагають щойноприбулим до міста біженцям зорієнтуватися. Тих, хто приїздить, зустрічають і направляють як працівники вокзалу, так і працівники координаційного центру з міської ради і прості волонтери-ужгородці. Людям надають інформацію про можливість поселення, харчування, виїзду за кордон тощо. Якщо є потреба, автомобілями відвозять до «Совиного гнізда», де працює тимчасовий пункт прийому вимушених переселенців. На цьому етапі біженців дуже дивує той факт, що з ужгородського залізничного вокзалу у напрямку центру не курсують автобуси.
Поселення
Нині розселення біженців у місті є однією з найболючіших проблем. У перший же день активної фази війни, коли люди лише ринули у напрямку західних областей, попит на оренду квартир та будинків в Ужгороді стрибнув миттєво. Власники помешкань розділилися на тих, хто зависив ціни до непритаманних Ужгороду висот, і тих, хто залишив ціни на звичайному рівні. Чимало рієлторів у цей час відмовилися від своїх комісій. Одна з таких, Галина Бучко, на своїй робочій сторінці у соцмережах та телефоном удень і вночі почала зводити біженців із власниками вільних помешкань. Дедалі більше людей почали пропонувати безкоштовно заселити до себе біженців, однак у перші дні найбільше запитів було саме на окреме проживання у комфортних умовах. Такі квартири в Ужгороді закінчилися дуже швидко, нині, за словами Галини, проблематично знайти на Закарпатті не лише хороші квартири в оренду, а й вільні номери в готелях, туристичних комплексах тощо. Тому тепер ті, хто приїздить до Закарпаття, мають бути готовими до проживання у простих умовах.
У тимчасовому пункті прийому вимушених переселенців у «Совиному гнізді» кажуть, що місць для поселення є ще багато. Звісно, тут мовиться не про окремі квартири, будинки чи готелі, а про облаштовані у гуртожитках навчальних закладів місця для тимчасового перебування. Так, можливо, комфортними їх буде назвати важко, але там тепло, сухо, є де виспатися і зупинитися з речами.
Взагалі в Ужгороді нині спальні місця для біженців організовують буквально всюди: в офісах, у спортивних залах, у всіх вільних закутках готелів тощо.
Харчування
Гастрономічний батальйон волонтерів теж працює у ці дні на повну силу. Група рестораторів об’єдналася, аби готувати для біженців їжу. За головну локацію править ресторан «Дельфін» на Київській набережній, 3. Він може вмістити 200 гостей, але щодня тут буває значно більше – 400-600 осіб. Благодійна кухня працює цілодобово, тож новоприбулі біженці можуть прийти туди будь-коли: відпочити, вмитися, безкоштовно отримати їжу. Десятки волонтерів щодня допомагають кухарям: вантажать продукти, готують бутерброди, прибирають. Якщо ввечері залишається багато вільних порцій їжі, відвозять її на пункти пропусків на кордонах, аби погодувати тих, хто стоїть у чергах. Якщо ви також бажаєте долучитися до волонтерської команди, хочете пожертвувати кошти на роботу їдальні або маєте питання, телефонуйте за номерами 099-144-94-18 або 098-532-65-34.
Речі
Багато хто з біженців виїжджав зі своїх міст поспіхом, захопивши лише найнеобхідніші речі. Саме тому ужгородців закликали поділитися речами, передовсім ковдрами, подушками, постільною білизною, засобами гігієни. Ужгородці на заклик відгукнулися, буквально за кілька днів підвали «Совиного гнізда» були до стелі наповнені найрізноманітнішими речами. Здається, там можна знайти все: одяг, взуття, їжу, кухонне начиння, обігрівачі, ковдри, дитячі іграшки, підгузки і ще купу іншого. Ті, хто сортує принесене ужгородцями, кажуть, що деякі містяни сприйняли заклик, як можливість розвантажити шафу від непотрібних речей, адже трапляються тут і недоречні туфлі на високих каблуках, і літні сукні.
Центр у «Совиному гнізді» працює цілодобово. Кожен новоприбулий повинен зареєструватися (чоловіків 18-60 років одразу попереджають, що ті повинні стати на облік у віськкоматі, без цього тимчасове житло не надають), після цього людей відвозять на поселення. Якщо комусь одразу потрібні речі, можуть взяти їх у підвалах, але за ними можна прийти і пізніше, після того, як облаштуються на новому місці.
Що можемо ми? Якщо ви маєте вільне житло і хочете запропонувати його для поселення, можете прийти до «Совиного гнізда» і залишити свої контактні дані. Якщо ви бажаєте допомогти (у розвезенні, сортуванні речей тощо), можете також залишити свої дані черговим. Наразі волонтерів у «Совиному гнізді» є достатньо, якщо ж рук не вистачатиме, вам подзвонять. Можна також приносити одяг (доречний та випраний), його приймають у «Совиному гнізді» та у «Червоному хресті» у дворику Художнього музею ім. Бокшая.
На кордоні
Чимало українців у ці дні вирішили покинути територію України, тож черги на контрольно-пропускних пунктах в межах Закарпаття утворилися дуже великі. Люди чекають у автобусах та автівках подекуди по дві доби, багато хто – з малими дітьми. Тож допомога волонтерів стала дуже доречною. Вони доставляють на кордон гарячу їжу та перекуси, безкоштовно розносять їжу та воду, оскільки водії бояться покидати свої автівки у черзі, роздають підгузки та дитяче харчування для малюків, пропонують безкоштовну медичну та психологічну допомогу тощо. Волонтери кажуть, що їх багато і з постійним напливом людей вони справляються. Найбільшою проблемою на кордоні наразі є відсутність туалетів та смітників.
Усе перераховане – це лише частина того, що наразі роблять волонтери Ужгорода. Бо вони також збирають і відправляють допомогу в інші міста України, допомагають лікарням, здають кров, роблять заготовки для «коктейлів Молотова», плетуть маскувальні сітки, розважають дітей біженців, прилаштовують покинутих господарями тварин і ще багато іншого. Роблять усе, аби бути корисними, аби допомогти, аби пришвидшити нашу перемогу.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
