Не секрет, що Закарпаття в роки повномасштабного вторгнення переживає період розквіту туризму. Чимало українці приїздять до найбезпечнішого регіону країни, аби залишитися тут на кілька днів і довше, більше дізнатися про найзахіднішу область, познайомитися з нашою історією, культурою, гастрономією. Скільки саме туристів відвідали Ужгород у 2024-му, точних даних немає, однак за приблизну основу можемо взяти інформацію Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького, який прийняв у стінах ужгородського замку більше 200 000 візітерів. Більшість із них відвідинами замку не обмежилися, вийшли прогулятися й містом. І, без сумніву, чимало хто з цих туристів задавався питанням: куди ж тут сходити до вбиральні?
Громадські туалети є давньою проблемою Ужгорода. Першу вбиральню для загалу, одразу біля мосту, тут відкрили ще сто років тому – у 1924-му, але нині на її місці будують заклад громадського харчування. На місці другої вбиральні біля ліцею № 4 зараз працює магазин, а третя (під мостом Масарика) давно переобладнана і наразі зачинена. Система громадських туалетів із радянських часів теж була поступово знищена, а приміщення занедбані, продані й перебудовані. Зрештою в Ужгороді склалася дивна ситуація, яку рідко зустрінеш в інших обласних центрах України: у місті немає жодної комунальної громадської вбиральні.
Жителі міста не раз піднімали це питання, зверталися до міської ради з проханням змінити ситуацію. Оскільки на той час повернення до колишньої системи вже не було можливим (адже об’єкти вже не перебували у комунальній власності), виконком міської ради у 2011 році видав рішення «Про користування вбиральнями», яким дозволив безперешкодно й безкоштовно користуватися туалетами у приміщеннях мерії, комунальних підприємств та організацій. А закладам громадського харчування різних форм власності місцева влада рекомендувала надавати людям доступ до своїх вбиралень на платній або безоплатній основі.
Звісно, ці заходи відчутного позитивного ефекту не дали, адже шукати комунальні підприємства, аби скористатися безкоштовним туалетом, ані місцеві, ані тим більше туристи не практикували, а власники закладів громадського харчування не були в захваті від рекомендацій, адже це тягло за собою додаткові витрати на воду, електроенергію, прибирання, косметичні та гігієнічні засоби тощо. Цікава ідея, яка могла би змінити ситуацію й відновити мережу громадських вбиралень, була озвучена місцевою владою у 2018 році. Тоді в Ужгороді почали оновлювати старі автобусні зупинки, пропонуючи представникам бізнесу долучитися до реконструкції, отримавши натомість можливість облаштувати там же невеличкі точки торгівлі. Так на автобусних зупинках почали працювати магазинчики з продажу квітів або «швидкої» їжі, однак ніхто чомусь не зацікавився можливістю облаштувати на зупинках платні кабінки громадських вбиралень, а між тим за грамотного планування це могло би бути виходом зі складної ситуації, особливо в місцях великого скупчення людей.
У 2014-му місто зробило спробу встановити вбиральні в пересувних МАФах. Виконком Ужгородської міської ради навіть погодив розміщення цих вбиралень. Передбачалося, що їх встановлять на пл. Є. Фенцика (позаду лялькового театру), у сквері на пл. Ш. Петефі, на наб. Незалежності, біля тоді ще будівлі «Укртелекому», та на пл. Ф. Корятовича біля автобусних зупинок. Однак із невідомих причин модульні вбиральні в місті тоді так і не з’явилися.
Нині ж «АВЕ Ужгород» робить ще одну спробу встановити в місті сучасну модульну вбиральню. Як розповіла директорка підприємства Наталія Якубик, ідея відкрити громадський туалет була продиктована частими дописами в соцмережах і розумінням, що проблема справді є на часі.
«Ми вже понад 10 років обслуговуємо Ужгород і Ужгородський район, надаємо послуги з вивезення побутових відходів тощо, – розповіла «Про Заходу» Наталія Якубик. – Тож ми знаємо, що проблема є, що люди скаржаться на відсутність громадських вбиралень. Нам захотілося спробувати бодай частково вирішити цю проблему, зробити щось корисне для міста – наприклад, встановити в громадському просторі сучасну вбиральню: теплу, чисту, зручну, без жіночки, яка видає порції туалетного паперу. Модуль замовили на підприємстві в Дніпрі, коштував він більше мільйона гривень. Наразі він уже готовий, незабаром приїде до Ужгорода».
Як зазначили в «АВЕ Ужгород», металевий модуль має розміри 6х2 метри. В ньому є дві кабінки: одна змішана (тобто призначена як для чоловіків, так і для жінок) маленька і одна змішана більшого розміру, облаштована так, аби нею могли скористатися люди на колісних візках (також вона облаштована пеленальним столиком). Модуль обладнаний акумуляторною батареєю, яка дозволить користуватися вбиральнею навіть під час нетривалих відключень електроенергії. Якщо у Львові подібна громадська вбиральня в центрі міста не працює під час відключень, то у нас працюватиме ще деякий час, тобто користувачам не треба боятися, що вони будуть заблоковані в модулі, якщо раптом електроенергію вимкнуть. Та все ж якщо трапиться щось подібне чи виникне інша непередбачувана ситуація, всередині і зовні будуть зазначені номер телефонів, куди можна буде звернутися за допомогою.
«Ми бачили в соцмережах, що ужгородці побоюються стосовно того, що вбиральня швидко стане брудною, непридатною для користування, – веде далі директорка «АВЕ Ужгород» Наталія Якубик. – Однак ми все ж сподіваємося на культурність городян і гостей міста, на те, що вони будуть бережно ставитися до вбиральні. Водночас у перший час плануємо зробити так, аби графік прибирання був дуже щільний: раз на годину або й частіше. Ми розуміємо побоювання людей: щось нове – це завжди страшно. Ми це пройшли з екологічними острівцями: коли облаштовували перший, мешканці навколишніх будинків чинили величезний спротив, але потім були дуже задоволені. І зараз уже чимало містян звертаються до нас із проханням облаштувати й біля них нові екоострівці. Сподіваємося, що зі вбиральнями буде так само – люди оцінять зрештою наші ідеї та зусилля».
Можливо, побоювання щодо чистоти вбиральні виникають тому, що багато ужгородців помилково думають, що користування туалетом буде безкоштовним. В «АВЕ Ужгород» кажуть, що, звісно, громадська вбиральня буде платною, користування нею коштуватиме за попередніми розрахунками 20 грн. Причому заплатити можна буде лише безконтактно, за допомогою картки. Готівку система не прийматиме.
Наразі найбільшою проблемою в цій ситуації є невизначеність щодо місця встановлення санітарного модуля. Серед вимог до місця – комунальна земля (якою ТОВ «АВЕ Ужгород» користуватиметься на правах сервітуту), близькість комунікацій (каналізації, електро- та водомереж), з великим потоком пішоходів.
«Сервітут ми оформимо на 3 роки, будемо за цю землю сплачувати, – пояснює Наталія Якубик. – Також зрозуміло, що нам цікаве людне місце, адже в чому буде доцільність громадської вбиральні, якщо її сховати так, що ніхто не зможе її знайти? Ми готові замаскувати модуль, обплести його рослинністю чи висадити навколо кущі, які нам дозволять. Бо ми теж живемо в цьому місті й хочемо, аби нова вбиральня виглядала естетично».
Поки остаточного рішення по ділянці, на якій встановлять громадську вбиральню, немає. Попередні дві пропозиції – щодо скверу на пл. Ш.Петефі та ділянці на наб. Незалежності, наштовхнулися на спротив громадськості. Проте місцева влада обіцяла вирішити це питання якнайшвидше, аби вже у квітні, в сакуровий туристичний сезон, гості міста й самі городяни могли скористатися громадською вбиральнею. В «АВЕ Ужгород» кажуть, що готові почути побажання містян, адже послуга орієнтована, в першу чергу, на них. Тож висловлюйтеся – і будете почуті.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
