Подія зібрала рідних, друзів, побратимів, духовенство, керівництво міста, військових та представників громади, які вшанували пам’ять воїна.
У хвилині мовчання присутні віддали данину шани світлій пам’яті Сергія та всіх воїнів, загиблих у боротьбі за свободу, територіальну цілісність та незалежність України.
Пам’ятний знак на фасаді будівлі у сквері Лаборця, де жив Сергій Кузнєв, відкрили дружина військового Наталія та донька Анна. Священники відслужили панахиду та освятили меморіальну дошку.
Сергій Анатолійович Кузнєв народився 11 липня 1975 року у сім’ї військовослужбовця. Із юнацьких років, які прожив у Криму, мріяв стати офіцером. У 1994 році вступив до Військового інституту сухопутних військ в Одесі, а після закінчення відправився на службу в Ужгород. Із 1998 по 2007 рік проходив військову службу в лавах Збройних Сил України в гірсько-піхотному батальйоні. Після скорочення звільнився в запас.
І за покликом серця вирішив допомагати ветеранському простору. Працював у Міністерстві в справах ветеранів України та поєднував цю діяльність із волонтерською. Під час роботи Сергію вдалося започаткувати успішний проєкт «Україна-Норвегія» на Закарпатті та залучати гранти для перепідготовки ветеранів та їхніх сімей.
Згодом новим захопленням Сергія стала відеозйомка та пілотування дрона. Це народило проєкт «НадКарпаття» у 2020 році.
Сергій працював у дистрибуційній компанії – співпрацював із усім Закарпаттям. У 2010-му заснував власну справу. А після вторгнення російської федерації та окупації рідного Криму в 2014-му, Сергій Кузнєв, не задумуючись, став на захист Батьківщини. Пройшовши пекло Дебальцевського котла разом із артилерійським дивізіоном, повернувся додому.
Із початком повномасштабного вторгнення Сергій Кузнєв знову став на захист України. У складі 128-ї бригади брав участь у визволенні Херсону, у найпекельніших боях захищав морозну фортецю Бахмут. Вирвавшись у відпустку, Сергій здійснив свою останню мрію – висадив сад, урожай з якого мріяв збирати після перемоги.
3-го листопада 2023 року під час ракетного удару загинув, виконуючи останній наказ.
Похований на Пагорбі Слави в Ужгороді.
Ужгородська міськрада
