Субота, 11 лютого, – майже прифронтове Дніпро проводить кубок міста з плавання, в якому приймають участь 400 спортсменів. Ужгород, 13 лютого, – вихованці місцевого клубу плавання радіють тому, що втретє за місяць можуть зайти до басейну спортивного оздоровчого комплексу УжНУ (відомого серед містян також як «Буревісник»). То чому ж спортсмени Дніпра мають змогу тренуватися, а в Ужгороді водні види спорту переживають глибоку кризу – розбирався «Про Захід».
«Про який розвиток спорту може йтися, коли у країні – війна», – скаже багато хто з наших читачів, однак люди, близькі до спорту, розуміють, що тривалі перерви у тренуваннях означають для спортсменів кінець кар’єри, крах усього, над чим вони працювали у попередні роки. До того ж виховання молодої генерації спортсменів – це формування здорової нації. Саме батьки і тренери юних плавців нині найбільше переживають за те, що в Ужгороді один за одним закриваються басейни. У школах міста працює наразі лише невеличкий навчальний басейн ЗОШ № 20, з приватних – тільки «ZINEDINE» за межами Ужгорода, у селі Баранинці. Наразі єдиний діючий спортивний басейн міста функціонує у спортивно-оздоровчому комплексі УжНУ, однак через тривалу і часту відсутність електроенергії студенти університету, ватерполісти клубів «Динамо» ДЮСШ та «Ужгород», а також вихованці спортивного клубу «На старт» змушені пропускати більшість тренувань та занять на воді.
Керівник клубу «На старт», тренер Вадим Колечко розповідає, що енергетична криза остаточно зруйнувала усі попередні досягнення та перспективи наших юних плавців. «Наразі з наших найбільш перспективних вихованців лише Ніколь Маніко, котра є абсолютною чемпіонкою України, переможницею у складі збірної країни на міжнародних змаганнях, рекордсменкою України в складі естафетної команди, продовжує тренуватися у збірній країні. Інші спортсмени, котрі отримували золоті медалі на юнацьких та юніорських першостях й мали прекрасні перспективи, нині не тренуються взагалі», – зі сумом констатує Вадим Колечко.
Вадим Колечко з Ніколь Маніко
У січні цього року спортивний клуб «На старт», в якому з вересня займалося 70 юних ужгородців, провів усього 7 тренувань на воді (для порівняння – раніше вихованці клубу лише на тиждень мали 11 тренувань на воді й 5 – у залі). У лютому станом на середину місяця вдалося провести 3 повних тренування на воді, можливо, зі збільшенням лімітів вдасться до кінця лютого провести ще кілька. Постійні відключення електроенергії у період, коли в дітей мають проходити тренування, призвели до того, що на заняття клубу нині приходить лише третина від загальної кількості вихованців. Активних спортсменів високого рівня взагалі не залишилося, вони покинули тренування.
«Зараз склалася така ситуація, що у багатьох містах України, набагато ближчих до зон бойових дій, наприклад, у Дніпрі, Кам’янському, Києві, Луцьку, Рівному працюють басейни, спортивні школи та клуби. Там діти плавають, спортсмени тренуються, якимось чином владі вдалося вирішили питання про те, щоби басейни працювали. На Закарпатті ж чомусь про підтримку водних видів спорту забули», – веде далі Вадим Колечко. Він разом із колегами-тренерами, батьками спортсменів, однодумцями звертався по допомогу до обласної військової адміністрації та Ужгородської міської ради, днями спільно з Падіюном, відділенням НОК в Закарпатській області, директорами спортивних шкіл і клубів направили владі листа з проханням не відключати спортивні об’єкти та позашкільні заклади від електроенергії. «Ми розуміємо, що влада не впливає на обленерго, але вона може допомогти нам знайти компроміс, наприклад, не відключати ці об’єкти з 6.00 до 10.00, з 14.00 до 22.00 і певний час вночі для підтримки температури води», – пропонує вирішення тренер.
В Ужгородській міській раді кажуть, що ситуацією теж стурбовані, однак важелів впливу на неї не мають. «Ми мали робочу зустріч із представниками спільноти та головою закарпатського підрозділу Федерації водних видів Робертом Левицьким. Вони планували провести в Ужгороді Чемпіонат із плавання – і ми все від нас залежне зробили, щоб електроенергію на той час не відключали. Але в силу певних обставин чемпіонат був відмінений, – коментує ситуацію заступник ужгородського міського голови Василь Гомонай. – Також ми спілкувалися з керівництвом «Буревісника», спільно підготували лист до керівника «Закарпаттяобленерго» із проханням не відключати електроенергію у спортивному комплексі УжНУ або розглянути варіанти іншого графіку відключень. Однак відповіді поки не маємо. Будемо сподіватися, що поступово відключень стане менше й наші спортсмени зможуть відновити тренування на воді».
Ситуації частково могла би допомогти робота басейну класичної гімназії, який не так давно відновили. Наразі він теж не працює, оскільки у будівлі гімназії проживають вимушені переселенці, котрі використовують душові для своїх потреб. Заступник міського голови Василь Гомонай каже, що до кінця лютого влада планує завершити ремонт приміщень на вул. С. Мартина (колишній вулиці Паризької Комуни), куди насамперед переселять 33-ох переселенців із класичної гімназії. Одразу після того басейн навчального закладу знову запрацює.
Поки ж, на жаль, ужгородським спортсменам залишається сподіватися на поступове відновлення енергетичної мережі України. А далі працювати над виходом із кризи. Тренери кажуть, що кілька років тому Закарпаття змогло вийти у першу лігу за результатами у плаванні – нині ж із провідних позицій ризикує знову скотилося у третю лігу, якщо не прийняти екстрених зусиль по створенню належних умов для тренувань. Будемо сподіватися, що спортсмени, як люди наполегливі й здатні подолати найбільші труднощі, успішно зможуть подолати й ці теж.
«Про Захід»
